Постанова

від 17.11.2015 по справі 912/2737/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Справа № 912/2737/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце засідання суду сторони повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Електромехпром" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року у справі № 912/2737/15

за позовом приватного підприємства "Електромехпром", м. Олександрія Кіровоградської області

до приватного підприємства "Майстерня своєї справи", м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 33237 грн. 11 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року (суддя Балик В.М.) з приватного підприємства "Майстерня своєї справи" на користь приватного підприємства "Електромехпром" стягнуто 17314 грн. 31 коп. заборгованості, у тому числі 17019 грн. 62 коп. основного боргу, 22 грн. 38 коп. 3% річних, 272 грн. 31 коп. пені, а також 951 грн. 68 коп. судового збору та 2083 грн. 60 коп. витрат на послуги адвоката. В частині позовних вимог про стягнення 11559 грн. 25 коп. інфляційних збитків, 1555 грн. 31 коп. 3% річних, 2808 грн. 24 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, приватне підприємство "Електромехпром" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення змінити. Позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 11559 грн. 25 коп. інфляційних збитків, 1555 грн. 31 коп. 3% річних, 2808 грн. 24 коп. пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. В апеляційній скарзі приватне підприємство "Електромехпром" зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував, що позивач, визначаючи періоди та суми 3% річних та інфляційних втрат, виходив з фактичних обставин справи та положень, викладених у п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Приватне підприємство "Майстерня своєї справи" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити. Відповідач заперечує суму основного боргу, посилаючись на неправильне оформлення видаткових накладних через відсутність прізвища уповноваженої особи, яка отримала продукцію. Приватне підприємство "Майстерня своєї справи" також вважає, що до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинні бути застосовувані вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, де зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У клопотанні від 23.10.2015 року № 35/А/С приватне підприємство "Електромехпром" просить провести розгляд справи 17.11.2015 року без участі його представника.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2015 року представником позивача було викладено доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе задовольнити подане позивачем клопотання.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

16.02.2012 року між приватним підприємством "Електромехпром" (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Майстерня своєї справи" (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції № ДГ-2012/32.

За п. 1.1. договору постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договором, передати у власність покупця електрообладнання (продукція) згідно замовлення останнього, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених даним договором, прийняти продукцію та сплатити за неї постачальнику визначену грошову суму.

Перелік продукції, її кількість та вартість, що підлягає поставці, вказуються у рахунках-фактурах (п.1.2. договору).

Згідно пункту 2.1 договору поставка продукції здійснюється постачальником на умовах FCA згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року за адресою: м. Олександрія, Кіровоградська область, з урахуванням особливостей, що випливають з умов даного договору.

У пункті 2.6 договору сторони узгодили, що датою поставки продукції вважається дата прийому-передачі продукції, зазначена у відповідній накладній. Приймання-передача продукції здійснюється в пункті поставки за адресою, що зазначена в п.2.1 даного договору, за участю уповноважених представників сторін та оформлюється накладною, яка складається сторонами у письмовій формі і є невід'ємною частиною даного договору. Продукція вважається прийнятою покупцем по кількості та якості з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Строк поставки загальної кількості продукції становить від одного до чотирнадцяти банківських днів (в залежності від виду продукції) (п.4.2 договору).

Згідно п. 4.4. поставка партії продукції вважається виконаною постачальником в момент передачі партії продукції покупцю.

За змістом пункту 5.3 договору оплата за договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Електромехпром" виставило приватному підприємству "Майстерня своєї справи" рахунки-фактури від 26.04.2012 року №СФ-0000316 на суму 10845 грн. 97 коп., від 18.07.2012 року № СФ-0000564 на суму 4108 грн. 32 коп. та від 30.07.2012 року №СФ-0000607 на суму 3108 грн. 24 коп. на попередню оплату товару, визначеного у цих рахунках-фактурах (а.с. 59, 60, 61).

За відсутності попередньої оплати позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 18062 грн. 53 коп., що підтверджується видатковими накладними від 18.07.2012 року № РН-0000496 на суму 4108 грн. 32 коп., від 30.07.2012 року №РН-0000532 на суму 3108 грн. 24 коп., від 31.07.2012 року №РН-0000533 на суму 10845 грн. 97 коп. (а.с. 19, 20, 21).

Відсутність у видаткових накладних прізвища особи, яка отримала продукцію, на що посилається відповідач, не спростовує факту її одержання приватним підприємством "Майстерня своєї справи" та не звільняє останнього від оплати її вартості.

З огляду на викладене, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передавши відповідачу товар на загальну суму 18062 грн. 53 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що здійснивши поставку електротоварів без попередньої оплати приватне підприємство "Електромехпром" порушило умови договору. Однак з таким твердженням колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання (ч.5 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім того, поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема, щодо порядку розрахунків, оскільки приватне підприємство "Електромехпром" скористалось своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Згідно акта звірки розрахунків станом на 01.12.2013 року, поданим позивачем разом із позовною заявою, позивачем зараховано 42 грн. 91 коп. в якості погашення відповідачем боргу за поставлений товар (а.с. 22).

Платіжним дорученням від 19.12.2014 року №332 (а.с. 62) відповідачем перераховано ще 1000 грн. за отриманий товар.

Таким чином, як вірно визначено судом першої інстанції, сума основного боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати в сумі 1000 грн. та зарахування позивачем 42 грн. 91 коп. в якості погашення боргу, складає 17019 грн. 62 коп.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до приватного підприємства "Майстерня своєї справи" з претензійною вимогою від 08.06.2015 року № 21/10, в якій, у зв'язку з простроченням терміну оплати вартості товару, вимагав здійснити оплату простроченої суми основного боргу, а також пеню, інфляційні втрати, 3 % річних та витрати на забезпечення правової допомоги, і попередив, що у разі невиконання грошового зобов'язання підприємство буде змушено звернутись до суду щодо примусового стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних втрат,, витрат на правову допомогу з перерахуванням на момент розгляду позовної заяви, а також судових витрат (а.с.24-26). Ця вимога була направлена на адресу відповідача 10.06.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 10.06.2015 року та описом вкладення у цінний лист (а.с. 27). Однак відповіді на дану претензійну вимогу відповідачем не надано.

Оскільки доказів погашення решти заборгованості у сумі 17019 грн. 62 коп. приватним підприємством "Майстерня своєї справи" не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вищезазначеної суми боргу на користь позивача.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 5.2 договору сторони домовились, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за поставлений товар протягом строку, передбаченого договором, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в обсязі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що належить до сплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати продавцю за отриману від нього продукцію, передбаченого п. 5.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день такої несплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовною заявою приватне підприємство "Електромехпром", посилаючись на ст.526, 530, 549, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, просило стягнути з відповідача крім суми основного боргу 1577 грн. 69 коп. 3% річних за період з 01.08.2012 року по 10.07.5015 року та 11559 грн. 25 коп. інфляційних втрат за період з 01.09.2012 року по 30.06.2015 року.

Судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволено частково за період з 25.06.2015 року по 10.07.2015 року, у стягненні інфляційних втрат відмовлено повністю, вимоги про стягнення пені задоволено частково за період з 25.06.2015 року по 10.07.2015 року. У рішенні господарським судом зазначено, що згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи, що вимогу продавця покупець отримав лише 17.06.2015 року, що підтверджено матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку, що кінцевим терміном виконання відповідачем свого зобов'язання в частині оплати отриманої продукції є 24.06.2015 року.

З даним твердженням колегія суддів не погоджується приймаючи до уваги наступне.

У відповідності з п.п. 1.7, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання ; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Оскільки товар відповідачу було поставлено 18.07.2012 року, 30.07.2012 року та 31.07.2012 року і останній не виконав свого обов'язку щодо розрахунків ні до отримання товару, ні після отримання товару та товаророзпорядчих документів, позивач використав своє право стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме з 01.08.2012 року, тобто на наступний день після останньої поставки партії товару.

З огляду на вищезазначене, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 01.08.2012 року, тобто на наступний день після останньої поставки партії товару (31.07.2012 року), не суперечить нормам чинного законодавства.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку 3% річних, з урахуванням часткової оплати боргу в сумі 1000 грн. та зарахування позивачем 42 грн. 91 коп. в якості погашення боргу, стягненню підлягає 1575 грн. 62 коп.:

- із суми боргу 18062 грн. 53 коп. за період з 01.08.2013 року по 01.12.2013 року - 724 грн. 48 коп.;

- із суми боргу 18019 грн. 62 коп. (після зарахування 01.12.2013 року позивачем 42 грн. 91 коп. в якості погашення боргу) за період з 02.12.2013 року по 18.12.2014 року - 565 грн. 77 коп.;

- із суми боргу 17019 грн. 62 коп. (після сплати 19.12.2014 року відповідачем частини заборгованості у сумі 1000 грн.) за період з 19.12.2014 року по 10.07.2015 року - 285 грн. 37 коп.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку інфляційних втрат, з урахуванням згаданих вище оплат боргу, стягненню підлягає 11557 грн. 54 коп.:

- із суми боргу 18062 грн. 53 коп. за період з вересня 2013 року по листопад 2013 року - 35 грн. 42 коп.;

- із суми боргу 18019 грн. 62 коп. (після зарахування 01.12.2013 року позивачем 42 грн. 91 коп. в якості погашення боргу) за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року - 4593 грн. 91 коп.;

- із суми боргу 17019 грн. 62 коп. (після сплати 19.12.2014 року відповідачем частини заборгованості у сумі 1000 грн.) за період з січня 2014 року по червень 2015 року - 6928 грн. 21 коп.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України.

Відтак посилання відповідача на необхідність застосування при нарахуванні річних і втрат від інфляції приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України є безпідставним.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3080 грн. 55 коп. пені судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зобов'язання з оплати поставленого за договором поставки товару мало бути виконано на наступний день після останньої поставки партії товару, а отже нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання можливо було у шестимісячний термін починаючи з 01.08.2012 року. За таких обставин нарахування позивачем пені за період з 11.01.2015 року по 10.07.2015 року є неправомірним.

У позовній заяві приватне підприємство "Електромехпром" просило стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором від 05.06.2015 року №5 в сумі 4000 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності із ч.1,5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором . До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч.7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

В силу п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

05.06.2015 року між адвокатом Кушніром Сергієм Володимировичем та приватним підприємством "Електромехпром" в особі директора Тімофєєва Е.Л., який діє на підставі Статуту, було укладено договір №5 про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді (а.с. 44-46).

Право Кушніра С.В. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом від 19.10.2009 року № 345, яке видане на підставі рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.10.2009 року № 97 (а.с. 50).

Пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді передбачено, що виконавець зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов'язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Згідно п. 1.3 договору замовник відповідно до узгоджених сторонами доручень уповноважує виконавця як представника:

вести претензійно-позовну роботу за матеріалами, які підготовлює замовник; представляти у встановленому порядку інтереси замовника в господарському суді Кіровоградської області, та в інших органах при розгляді правових питань та вказаної у пункті 1.2 договору справи;

представляти інтереси товариства по всіх питаннях у всіх судових установах України (в тому числі господарських, адміністративних судах першої, судах апеляційної, касаційної інстанції, Вищому господарському суді України, Верховному суді України, Вищому адміністративному суді України), слідчих органах, органах державної виконавчої служби та державної податкової служби;

надаються повноваження на ведення справи в суді, вчиняти від імені особи, яку він представляє, всі процесуальні дії, які може вчиняти ця особа, підписувати та подавати до суду позовні заяви, заяви, клопотання, апеляційні, касаційні скарги, підписувати та подавати до суду розрахунки до позовних заяв, підписувати інші процесуальні документи, копії, брати участь у судових засіданнях, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати копії з нього та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослухувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, у тому числі з правом подання позовів, скарг, будь-яких заяв та інших процесуальних документів; оскаржувати рішення, постанови і ухвали судів в апеляційному та касаційному порядку; отримувати документи, до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, зменшувати розмір позовних вимог, укласти мирову угоду; підписувати відповідні документи, а також користуватись іншими процесуальними правами, в тому числі правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України;

посвідчувати копії документів у справах, відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

дає письмові заключення, пояснення, довідки адвоката з правових питань, що виникають у діяльності замовника; надає правову допомогу замовнику з підготовки судово-процесуальних документів (позовів, розрахунків, клопотань та інших документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України).

На визначення розміру винагороди (гонорару) виконавця впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень замовника. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п.3.1 договору про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді).

У відповідності з п. 3.2 договору про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді за надання юридичних послуг, передбачених даним договором, та ведення справи в господарських судах замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 4000 грн.

Про виконані роботи та повний розрахунок сторони складають відповідний акт приймання-передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання вищезазначених умов договору між замовником і виконавцем складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 10.07.2015 року №1, який підписано з обох сторін без претензій замовника до виконаних послуг, та адвокатом Кушніром С.В. виставлено позивачу рахунок від 10.07.2015 року №5 на оплату послуг, визначених договором від 05.06.2015 року (а.с. 47-48, 49).

Ці послуги сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2015 року № 2886 (а.с. 70).

За ст. 30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором від 05.06.2015 року в сумі 4000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що гонорар за надані юридичні послуги, який оцінений адвокатом у сумі 4000 грн., не є розумно обґрунтованим за розміром, оскільки обсяг послуг, обумовлений договором про надання правової допомоги від 05.06.2015 року № 5, не є співрозмірним з визначеним за ці послуги гонораром, у тому числі через те, що дана справа не є складною.

Господарський суд, оцінивши правові послуги, надані приватному підприємству "Електромехпром", обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення судових витрат на послуги адвоката в сумі 2083 грн. 60 коп.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Електромехпром" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року у справі № 912/2737/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з приватного підприємства "Майстерня своєї справи", м. Олександрія Кіровоградської області на користь приватного підприємства "Електромехпром", м. Олександрія Кіровоградської області 17019 грн. 62 коп. основного боргу, 1575 грн. 62 коп. 3% річних, 11557 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1657 грн. 46 коп. судового збору та 2083 грн. 60 коп. витрат на послуги адвоката, видавши наказ.

У стягненні 3080 грн. 55 коп. пені, 2 грн. 07 коп. річних і 1 грн. 71 коп. втрат від інфляції відмовити».

Стягнути з приватного підприємства "Майстерня своєї справи", м. Олександрія Кіровоградської області на користь приватного підприємства "Електромехпром", м. Олександрія Кіровоградської області 828 грн. 73 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Кіровоградської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов