Постанова

від 28.07.2015 по справі 910/9250/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа№ 910/9250/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Овчаренко О.Е. (довір. б/н від 05.05.15);

Від відповідача - Гаврись Я.Б. ( довір. №433/22 від 18.12.14);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р.

у справі №910/9250/15-г (суддя Сівакова В.В.)

За позовом Приватного підприємства "Виробничо - комерціна фірма "СП Вибробит-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 1 548 509,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. у справі №910/9250/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" 1 124 700 грн. основного боргу, 237 190 грн. 60 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 25 620 грн. 98 коп. - 3 % річних, 27 750 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання умов договору про закупівлю (поставку) товарів позивач передав, а відповідач прийняв продукцію, вартістю 2 100 000,00 грн., проте, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 237 190,60 грн. та 3% річних у розмірі 25 620,98 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові про стягнення інфляційних та 3% річних відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що при виконанні умов договору виникли обставини непереборної сили за яких ПАТ «Центренерго» не змогло провести в повному обсязі розрахунки із контрагентами та дані обставини звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором. У зв'язку із ситуацією, що склалася в Україні і проведення за останній рік активної фази АТО в Донецькій, Луганській областях, виконання обов'язків по договору є неможливим до повної стабілізації ситуації і закінчення АТО.

Скаржник зазначає про те, що відповідачем до господарського суду міста Києва була подана заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій відповідач просив розстрочити виконання рішення суду протягом 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами, однак суд відмовив у задоволенні даного клопотання, посилаючись на відсутність доказів, які б довели неможливість своєчасного виконання рішення суду по даній справі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

18.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" , як покупцем, та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна", як постачальником, укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/223, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 включно, а в частині щодо розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань сторін (п. 12.1. договору, п. 9 додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 1.3. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору.

Згідно з додатком № 1 продукцією є автоматизована система стаціонарного контролю вібрації та механічних величин підшипників ТГ, ГОСТ 27164-86, ГОСТ 25364-97, ГКД 34.20.507-2003, у кількості 1 шт., загальною вартістю 2 100 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.

Розділом 5 договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (п. 5.1.).

Як вбачається з наявного у справі акту приймання-передачі продукції від 27.06.2014 на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв продукцію вартістю 2 100 000,00 грн.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.2.5. договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.

Пунктом 3 додатку № 1 до договору визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 1124 700,00 грн., що він не заперечує.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 124 700,00 грн. обґрунтовані та обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за поставлену продукцію, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 237 190,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 26 602,94 грн. - 3% річних .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно якого, якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Оскільки, поставка продукції відбулась 27.06.2014 то в силу п. 3 додатку № 1 до договору відповідач мав оплатити її вартість до 18.07.2014, а отже індексація за липень 2014 року не здійснюється.

Судом за результатами здійснення власного перерахунку на суму боргу 100 000,00 грн. за період з 01.08.2014 по 26.01.2015 (оплата) та на суму боргу 1 124 700,00 за період з 01.08.2014 по 28.02.2015 (дата визначена позивачем) збитки від зміни індексу інфляції складають 251 399,04 грн., однак з урахуванням того, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 237190,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що з урахуванням настання строку прострочення з 18.07.2014, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 25 620,98 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 9.6. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Як свідчать матеріали справи у відношенні відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено справу про банкрутство, справа № 15/76-б-43624-б, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення проваджену справі про банкрутство відповідача) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, неустойка за невиконання боржником грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 160 016,28 грн.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що відповідачем до господарського суду міста Києва була подана заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій відповідач просив розстрочити виконання рішення суду протягом 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами, однак суд відмовив у задоволенні даного клопотання, посилаючись на відсутність доказів, які б довели неможливість своєчасного виконання рішення суду по даній справі. Скаржник зазначає про те, що у відповідача склалася важка ситуація з розрахунками за відпущену товарну продукцію. Єдиним покупцем електричної енергії у Товариства є ДП «Енергоринок». Станом на 01.01.2015р. заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПАТ «Центренерго» за відпущену у 2014 році електричну енергію складає 140 180 138,25 грн.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність обставин, що ускладнюють виконання рішення та правомірно відмовив у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. у справі №910/9250/15 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9250/15.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло