Постанова

від 27.07.2015 по справі 914/2393/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа № 914/2393/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бірюза» (надалі ПП «Бірюза») б/н від 30.04.2015р. (вх. № 01-05/2037/15 від 12.05.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р.

у справі № 914/2393/13

за позовом: Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до відповідача: ПП «Бірюза»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн «Галнафтогаз» (надалі ПАТ «Концерн «Галнафтогаз»)

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за участю:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: Ковальчук Х.Я. - представник (довіреність № 1.7вих-20 від 02.03.2015р.);

від відповідача: Кіндратів Я.М. - представник (довіреність б/н від 16.02.2015р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. у справі №914/2393/13 (головуючий-суддя Яворський Б.І., судді Запотічняк О.Д., Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди, укладений між Львівською міською радою та ПП "Бірюза від 16.05.2009р. Зобов'язано ПП "Бірюза" повернути Львівській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,885 га, кадастровий №4610137200:08:007:0068, яка знаходиться у м. Львів на вул.Б.Хмельницького, 230-а. Стягнуто з ПП "Бірюза" в дохід Державного бюджету України 2294,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим існують підстави для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Одночасно, суд не погодився із твердженнями прокурора та позивача про те, що невикористання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням (непроведення будівельних робіт) є підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. у справі № 914/2393/13, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Звертає увагу на те, що орендна плата сплачується саме за користування земельною ділянкою, яке Підприємство здійснити не змогло не з власної вини, у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для розірвання договору оренди.

Позивач Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що оскільки відповідач систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, тому існують підстави для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу, не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 17.06.2015р.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. у справі №914/2393/13 з врахуванням такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2009р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ПП "Бірюза" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Б.Хмельницького, 230-а для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру (а.с.16-19, т.1).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га, у тому числі під забудовою - 0,0359 га, під твердим покриттям - 0,2305 га, інше - 1,6486 га (в т.ч. площею 0,4624 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9306245,00 грн. (п. 5 договору).

Пунктом 8 передбачено, що договір укладено на 10 років до 19 березня 2019 року.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 279187,35 грн. в рік.

Пунктами 11 та 12 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

В пункті 14 договору зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) несплаченої суми за кожний день прострочення.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі комерційного використання (п.15, 16 договору).

Відповідно до п.20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Права та обов'язки сторін визначені пунктами 28-31 договору.

У відповідності до п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 договору).

Згідно п. 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 16.05.2009р. підписаний та скріплений печатками сторін, зареєстрований в Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.03.2010р. №04:10:469:00001 кл. 04-5.

В матеріалах справи наявна довідка ДПІ у Личаківському районі м. Львова №8667/10/19-0 від 01.06.2013р. про те, що податковий борг ПП "Бірюза" станом на 31.05.2013р. становить 646017,87 грн. (в т.ч. основний платіж - 561757,34 грн., штрафна санкція - 58183,66 грн., пеня - 26076,91 грн.) по орендній платі з юридичних осіб, який виник 09.11.2011р. у зв'язку із несплатою самостійно задекларованих сум згідно поданих розрахунків відповідно до договору оренди з Львівською міською радою №Л-1012 від 16.05.2009р. Зі змісту довідки вбачається, що 10.02.2012р. підприємством проведено сплату в сумі 30543,00 грн. (а.с.20, т.1).

В ході розгляду апеляційної скарги судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні (в т.ч. не додано до позовної заяви) акт приймання-передачі спірної земельної ділянки від орендодавця до орендаря та розгорнутий, документально підтверджений розрахунок заборгованості з орендної плати за договором від 16.05.2009р.

Підставою позову прокурор вказує те, що протягом 17 місяців ПП «Бірюза» не здійснює платежів з орендної плати за користування вищезгаданою земельною ділянкою, не розпочинало проведення будь-яких будівельних робіт з часу передачі її в оренду, що, на думку прокурора, свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором оренди землі від 16.05.2009р.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просив врахувати, що орендована земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою, орендарем якої є ПАТ «Концерн «Галнафтогаз». Зазначив, що у 2011 році при будівництві ПАТ «Концерн «Галнафтогаз» автозаправної станції на вул. Б.Хмельницького у м. Львові було перекрито єдиний можливий заїзд автотранспорту на територію земельної ділянки, орендарем якої є ПП «Бірюза», що унеможливило використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, тобто для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 3003 від 18.03.2014р. немає технічної можливості в'їзду (заїзду) транспортним засобом на земельну ділянку з кадастровим № 4610137200:08:007:0068, що надана в оренду ПП «Бірюза» загальною площею 1,885 га у м. Львові на вул. Б.Хмельницького, 230-а (а.с.9-11, т.2).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 16.05.2009р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

У відповідності до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 21 та 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець земельної ділянки, серед іншого, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2 - 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України унормовано, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пунктів 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців)

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є розірвання договору оренди землі від 16.05.2009р., укладеного між Львівською міською радою та ПП «Бірюза», та зобов'язання повернути орендодавцю земельну ділянку по вул. Б.Хмельницького, 230-а у м.Львові, кадастровий №4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га нормативною грошовою оцінкою 9 306 245 грн.

Згідно статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги та розірвав договір оренди землі від 16.05.2009р., укладений між Львівською міською радою та ПП «Бірюза», вказавши, що відповідач систематично не сплачував орендних платежів.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності систематичної несплати орендних платежів ПП "Бірюза" за договором оренди земельної ділянки від 16.05.2009р.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 9 спірного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 279187,35 грн. в рік, а пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є саме календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Водночас, з наданої прокурором в обґрунтування позовних вимог довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 8667/10/19-0 від 01.06.2013р. вбачається, що станом на 31.05.2013р. податковий борг ПП "Бірюза" по орендній платі за договором від 16.05.2009р. становить 561757,34 грн., а 10.02.2012р. підприємством проведено сплату в сумі 30543,00 грн.

На думку, колегії суддів, вказана довідка ДПІ не є належним та допустимим в розумінні статті 34 ГПК України доказом , який підтверджує обґрунтованість вимог прокурора щодо необхідності розірвання спірного договору з підстав систематичної несплати орендної плати з огляду на те, що дана довідка не містить інформації про період, за який відповідач має заборгованість. Інформація у даній довідці свідчить лише про наявність заборгованості станом на 31.05.2013р. та не містить даних про місяці й роки утворення заборгованості з орендної плати.

Враховуючи погоджений сторонами розмір орендної плати в рік, а також відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, зокрема, документально підтвердженого розрахунку заборгованості по орендній платі на підтвердження систематичності несплати відповідачем орендної плати, колегія суддів вважає недоведеними позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендарем плати за користування орендованою земельною ділянкою.

Разом з тим, місцевий господарський суд обґрунтовано та підставно відхилив покликання прокурора та позивача про те, що невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням (непроведення будівельних робіт) є підставою для дострокового розірвання спірного договору у зв'язку з наступним.

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» та «невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням» не є тотожними.

Підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 21.05.2015р. у справі №3-211гс14.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що згідно свідоцтва про право власності на складські приміщення від 14.07.2004р. ПП "Бірюза" є власником складських приміщень (2 будинки) площею 292,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Б.Хмельницького, 230-А.

Відтак, задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку орендодавцю, у разі розміщення на ній належного орендареві на праві власності нерухомого майна, призведе до порушення права власності на нерухоме майно орендаря, оскільки в такому разі у орендодавця виникне право використати земельну ділянку на власний розсуд. Тобто, у підприємства зберігається право на набуття в оренду земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви слід покласти на позивача згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бірюза» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. у справі №914/2393/13 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) в дохід Державного бюджету 1294,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Приватного підприємства «Бірюза» (79017, м. Львів, вул.Водогінна, 2, ідентифікаційний код 13795679) 1218,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Костів Т.С.

Марко Р.І.