Постанова
від 29.07.2015 по справі 918/541/15
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 липня 2015 року Справа № 918/541/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Величка О.М. (пост.дов. б/№ від 28.07.2015 р.)

відповідача - пред-ків Цаля О.Р. (пост.дов.№ 001-308 від 17.02.2015 р.), Пухи Д.А. (пост.дов.№ 001-33 від 13.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Національного університету водного господарства та природокористування

на рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р.

у справі № 918/541/15

за позовом приватного підприємства "Альфа - ЩТ"

до Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення заборгованості, пені, процентів річних та інфляційних нарахувань за договором охорони в сумі 542206,19 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р. у справі № 918/541/15 задоволено позов приватного підприємства "Альфа - ЩТ" до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення 396 294,00 грн. основного боргу, 25 740,11 грн. пені, 2 670,91 грн.3% річних, 117 501,17 грн. інфляційних втрат за договором охорони №01-14/1 від 01.01.2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Національний університет водного господарства та природокористування подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р. у справі № 918/541/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову приватного підприємства "Альфа - ЩТ" відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Пояснює, що відповідно до п.10.1 договору охорони № 01-14/1 від 01.01.2014 р. він вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р.

Звертає увагу, що у зв'язку з неможливістю своєчасно розрахуватись за надані у листопаді-грудні 2014 року послуги на суму 396294,00 грн., сторонами 31.12.2014 р. укладено додаткову угоду до договору охорони, згідно з п.1 якої сторони домовились, що у випадку, якщо на дату спливу строку дії договору залишаються невиконаними окремі із зобов'язань сторін, чинність договору продовжується на наступний бюджетний рік в частині невиконаних зобов'язань. Доводить, що у лютому 2015 року в повному обсязі було погашено заборгованість та виконано додаткову угоду від 31.12.2014 р., і жодної іншої кредиторської заборгованості в відповідача перед позивачем не зареєстровано в ГУ ДКСУ у Рівненській області, що підтверджуються довідкою від 27.04.2015 р. № 17-03-08/122 Державної фінансової інспекції в Рівненській області.

Скаржник вважає, що надана позивачем додаткова угода №3 від 02.01.2015 р. до договору охорони від 30.01.2014 р. №14, посилаючись на яку позивач доводить наявність дебіторської заборгованості за січень-лютий 2015 року у розмірі 396294,00 грн., - є беззмістовною і такою, що порушує вимоги чинного законодавства України, оскільки у п.1 даної угоди зазначено, що відповідно до ч.6 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» дія договору продовжується на строк до проведення процедури закупівлі або діє до 13.03.2015 року, на суму 475 552,80 грн., що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив, що зазначена норма закону поширює свою дію виключно на договірні зобов'язання, які виникли між сторонами внаслідок здійснення процедури закупівлі. У зв'язку з тим, що впродовж 2014 року приватним підприємством «Альфа-ЩТ» надавались послуги з охорони приміщень університету поза межами тендеру (оскільки таких тендерних закупівель університетом у 2014 році не проводилось, що не суперечило вимогам ч.1 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010 року № 2289-VI), то і використання даної норми закону є безпідставною.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000000З та № ОУ-0000005, які не містять дати складання актів, що ставить під сумнів їх дійсність, автентичність та оригінальність.

В судовому засіданні представник відповідача Цаль О.Р. пояснив також, що у відповідача відсутні акти про надання послуг.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р. у справі № 918/541/15 є законним та обгрунтованим.

Пояснює, що додаткова угода № 3 була укладена сторонами 02.01.2015 р. За умовами цієї угоди сторони обумовили, що продовження дії договору відповідно до ч.6 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» на строк до проведення процедури закупівлі або до 13.03.2015 р. на суму 475 552,80 грн. (198 147,00 грн. на місяць), що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі.

Зазначає, що позивачем надавались послуги, і сторонами підписані акти здачі-прийняття послуг за січень та лютий 2015 року без претензій, зауважень до якості послуг, а відтак надані послуги підлягають оплаті.

Звертає увагу суду, що відповідачем 27.02.2015 р. надіслано лист вих.№ 001-412 з повідомленням про закінчення дії договору охорони №14 від 30.01.2014 р. з 01 березня 2015 року. У цьому листі відповідач підтвердив зобов'язання здійснити оплату за фактично надані послуги.

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що акти про надання послуг за січень та лютий 2015 року підписані сторонами про фактично надані послуги з охорони. Пояснив також, що розбіжності в даті та номері договору охорони виникли в результаті того, що сторони реєстрували договори окремо.

В судовому засіданні 28.07.2015 р. оголошувалась перерва для надання сторонами оригіналів договорів та інших документів.

В судовому засіданні 29.07.2015 р. колегія суддів оглянула оригінали наданих представниками позивача та відповідача договору охорони /відповідна копія на а.с.8-11/, додаткових угод до цього договору та актів про здачу-приймання наданих послуг за січень і лютий 2015 року.

Колегією сіддів встановлено, що договори, надані сторонами для огляду, є ідентичними за змістом. Разом з тим, договори охорони мають різні номери і дати (укладання): позивачем наданий договір охорони № 01-14/1 від 01.01.2014 р., а відповідачем - договір № 14 від 30.01.2014 р. Сторони пояснили, що такі розбіжності виникли внаслідок того, що сторони окремо реєстрували і підписували договори. Разом з тим, кожна з сторін пояснює, що послуги з охорони надавались на підставі наданих договорів.

Колегією суддів з власної ініціативи залучені до матеріалів справи копії наданих відповідачем і оглянутих в судовому засіданні договору охорони № 14 від 30.01.2014 р., додаткової угоди № 1 від 30.01.2014 р., додаткової угоди № 2 від 24.09.2014 р. та додаткової угоди № 3 від 31.12.2014 р.

В судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали актів здачі - прийняття робіт за січень і лютий 2015 року, надані представником позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Міністерство внутрішніх справ України 30.04.2012 р. видало приватному підприємству «Альфа - ЩТ» ліцензію серії АД № 032096 на надання послуг з охорони власності та громадян /а.с.50/.

01.01.2014 р. позивачем приватним підприємством «Альфа-ЩТ» (охоронна фірма) та відповідачем Національним університетом водного господарства та природокористування (замовник) укладений договір охорони № 01-14/1, за умовами п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а охоронна фірма зобов'язується надати за плату послуги у сфері громадського порядку та громадської безпеки. Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість цього договору за послуги охоронної фірми становить 2 377 764,00 грн., розмір оплати за місяць - 198147,00 грн. без ПДВ.

За умовами п.3.1 визначена загальна сума договору та розмір оплати за місяць - 198147 грн.

Відповідно до п.3.2. договору розрахунки за даним договором здійснюються до 15 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок охоронної фірми, і за прострочення розрахунків передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але сума пені не може перевищувати облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня (п.6.12 договору).

Згідно з п.п.3.3., 3.4. договору на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, складається відповідний акт та надається замовнику. Замовник повинен підписати наданий охоронною фірмою акт в тижневий строк. У випадку якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим.

Умовами п.5.2 договору визначені права замовника вимагати від охоронної фірми належного виконання його працівниками обов'язків відповідно до цього договору, контролювати виконання своїх обов'язків охоронною фірмою, достроково припинити дію договору , здійснивши оплату за фактично надані послуги з охорони майна та об'єкта.

Згідно з п. 7.1. договору передбачено, що передача і прийом під охорону майна та об'єктів здійснюється на підставі акта прийому-передачі, який підписується сторонами.

Згідно з п.10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 р.

Договір підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками /а.с.8-11/.

Додатком № 1 до договору є акт приймання-передачі об'єктів під охорону /а.с.12-13/.

Сторони надали суду оригінали договору охорони за різними номерами та датами. Колегією суддів встановлено, що тексти (умови) договорів є ідентичними, і на умовах договору охорони № 01-14/1 від 01.01.2014 р. (№ 14 від 30.01.2014 р.) про надання охоронних послуг між сторонами виникли правовідносини надання послуг, що врегульовані нормами гл.63 ЦК України.

Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом також встановлено, що додатковою угодою від 31.12.2014 р. сторони домовились, що у випадку якщо на дату спливу строку дії договору залишаються невиконаними окремі із зобов'язань, чинність договору продовжується на наступний бюджетний рік в частині невиконаних зобов'язань /а.с.14/.

Позивачем надана суду додаткова угода № 3 від 02.01.2015 р., відповідно до якої сторони погодили, що відповідно до ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія договору продовжується на строк до проведення процедури закупівлі або діє до 13.03.2015 р., на суму 475 552,80 грн. (198 147,00 грн. на місяць), що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі /оригінал оглянутий колегією суддів в судовому засіданні, копія на а.с.15/.

Додаткова угода № 3 від 02.01.2015 р. підписана представниками сторін і скріплений їх печатками. За формою і змістом угода відповідає нормам чинного законодавства. Зокрема, посилання у тексті угоди на норми ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" не створює жодних наслідків, як це доводить відповідач.

Так, відповідно до ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку. Матеріалами справи підтверджено, що договір на охорону на конкурсних засадах не укладався, тому норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" не поширюються на правовідносини сторін, хоча посилання в угоді № 3 на наведену норму узгоджується з принципом свободи договору згідно зі ст.6 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що зміст додаткової угоди № 3 від 02.01.2015 р. є зрозумілим, її укладання має на меті продовження дії договору охорони № 14 від 30.01.2014 р. (№ 01-14/1 від 01.01.2014 р., як визначено у примірнику позивача) до 13.03.2015 р. з оплатою 198147,00 грн. в місяць.

Наявна у позивача угода № 3 від 31.12.2014 р. /а.с.117/ за змістом відповідає наданій відповідачем додатковій угоді б/№ від 31.12.2014 р., однак різна нумерація додаткових угод пояснюється різною реєстрацією договорів сторонами і не створює жодних правових наслідків.

В подальшому листом № 001-412 від 27.02.2015 р. за підписом ректора Національний університет водного господарства та природокористування повідомив позивача про закінчення дії договору охорони № 14 від 30.01.2014 р. з 01 березня 2015 р. /оригінал листа оглянутий, копія на а.с.104/. У листі також зазначено про зобов'язання відповідача виконати оплату по договору за фактично надані послуги.

Зміст цього листа підтверджує факт погодження сторонами терміну дії договору за додатковою угодою.

Виконання договору охорони після 01.03.2015 р. не підтверджено матеріалами справи, отже сторони фактично погодили припинення дії договору охорони з 01.03.2015 р.

Виконання послуг охорони у січні та лютому 2015 року підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 та № ОУ-0000005 /оригінали оглянуті колегією суддів, копії на а.с.21-22/.

Акти здачі-прийняття підписані і затверджені керівниками підприємства «Альфа-ЩТ» та Національного університету водного господарства та природокористування і скріплені їх печатками. Акти підписані без зауважень.

Отже, акти мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція з надання послуг, і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України. Відсутність дати підписання на цих актах не спростовує факту надання послуг та, відповідно, обов'язку їх оплатити на умовах договору. При цьому колегія суддів звертає увагу на умови п.3.4 договору, де визначено, що факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим також у випадку не підписання (без обґрунтування підстав) або неповернення підписаного акту в тижневий строк.

Незалежно від дати підписання акту вартість послуг 198147,00 грн. відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору має бути перерахована замовником на рахунок охоронної фірми до 15 числа наступного місяця.

Відповідач не оплатив послуги, надані уа січені-лютому 2015 року, заборгованість становить 396 294,00 грн.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Оскільки докази сплати боргу суду не надані, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 396 294,00 грн та про задоволення позову в цій частині.

Згідно зі ст.611 ЦК України та ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до норм ч.6 ст.231 ГК України та ст.549 ЦК України пенею є штрафна санкція, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за весь час порушення грошового зобов'язання.

Умовами п.6.12 договору про надання охоронних послуг передбачено, що у разі прострочення розрахунків за надані охоронною фірмою послуги, замовник зобов'язується сплатити охоронній фірмі штраф у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але сума пені не може перевищувати облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом цієї умови договору та з урахуванням визначення штрафних санкцій у сторони ч.6 ст.231 ГК України та ст.549 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що сторони погодили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Розмір пені за умовами договору відповідає ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов'язань має місце, є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції також вимога про стягнення 25740,11 грн. пені, обрахованої за період з 15.02.2015 р. по 22.05.2015 р. у розмірі подвійної обікової ставки НБУ від сум боргу - з урахуванням періодів виникнення прострочення зобов'язання за умовами п.3.2 договору та зміненої облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин суд першої інстанції також правомірно задоволив обґрунтовані позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань у заявлених сумах 2670,91 грн. і 117501,17 грн. відповідно не оспорені відповідачем, перевірені судом і є арифметично правильними та виконаними з урахуванням конкретних обставин справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р. у справі № 918/541/15 відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і відсутні підстави для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Національного університету водного господарства та природокористування залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2015 р. у справі № 918/541/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 918/541/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

СудРівненський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.07.2015
Оприлюднено04.08.2015
Номер документу47715400
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/541/15

Постанова від 29.07.2015

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 08.07.2015

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Рішення від 15.06.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 08.06.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 02.06.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 22.05.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні