Постанова

від 29.07.2015 по справі 926/1064/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 926/1064/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Зварич О.В.

Мирутенко О.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 25.06.15 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новодністровськ

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15

у справі № 926/1064/14

за позовом : Першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, м. Чернівці

до відповідача 1 : Сокирянської районної державної адміністрації, м. Сокиряни

до відповідача 2 : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Новодністровськ

про визнання протиправним та скасування розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

прокурор - Макогон Ю.І. - посвідчення № 020325 від 26.09.13;

представники сторін - не з'явилися.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/1064/14 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л.С. та Орищин Г.В.

У зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням голови суду від 13.07.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 926/1064/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

У зв'язку з перебуванням судді Галушко Н.А. та судді Орищин Г.В. у відпустці розпорядженням голови суду від 27.07.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 926/1064/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Зварич О.В. та Мирутенко О.Л.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14 (суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено, визнано недійсним розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.10 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 31.05.10, укладений між Сокирянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2; повернено Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку площею 0,0883 га в адмінмежах Ломачинецької сільської ради Сокирянського району (кадастровий номер:НОМЕР_1) вартістю 2 676,10 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14 та залишити позовну заяву без розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що мотивувальна частина самої скарги буде викладена в доповненнях до апеляційної скарги після отримання копії рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14 у відповідності до вимог ст. 91 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник надіслав на адресу Львівського апеляційного господарського суду клопотання від 14.07.15 з проханням надіслати на його адресу копію рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14. На даний лист відповідача було повідомлено про те, що з повним текстом рішення він може ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень України та разом з цим, повідомлено про те, що копії даного рішення були надіслані на адреси учасників судового процесу 19.06.15, що підтверджується відтиском штампу на звороті цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач-2, ні його уповноважений представник не скористались процесуальним правом, наданим ГПК України в частині ознайомлення з матеріалами даної справи, відповідних клопотань не подавали.

28 липня 2015 року представник скаржника подав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядженням.

Позивач та відповідач-1 участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Норми статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. З врахуванням того, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подане скаржником клопотання, з огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.15 участь представників учасників судового процесу обов'язковою не вимагалась, подане представником скаржника клопотання не є документально обґрунтованим, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для правильного вирішення спору по суті, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Прокурор у судовому засіданні навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 29.07.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, розпорядженням Сокирянської районної державної адміністрації № 287-р від 20.05.10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден в адмінмежах Ломачинської сільської ради загальною площею 0,0883 га. ОСОБА_2 терміном на 49 років, встановлено орендну плату з розрахунку 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Надалі, 31.05.10 між Сокирянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендар передав, а орендодавець прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0883 га, в тому числі під водою-0,0279 га, прибережна смуга - 0,0604 га., кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 2676,10 грн. для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден.

10 червня 2010 року між відповідачами підписано акт прийому передачі означеної земельної ділянки.

Як вбачається з висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області від 17.06.09 № 3-07-11/19 «Про погодження проекту відведення земельної ділянки за межами населеного пункту на території Ломачинської сільської ради по вул. Вишнева (причал) Сокирянського району Чернівецької області», земельна ділянка площею 0,0883 га, в т.ч. під водою - 0,0279 га, прибережна смуга - 0,0604 га, яка має надаватись в оренду відповідачеві-2, належить до земель водного фонду (пункти 5,6); дана земельна ділянка надається за рахунок земель, наданих в постійне користування Басейновому управлінню водних ресурсів ( пункт 7) (а.с. 30).

Відповідно до висновку Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ (надалі по тексту - Новодністровське РУВР) № 227 від 01.07.09, наданого на заяву ОСОБА_2, Новодністровське РУВР не заперечує проти вилучення земельної ділянки водного фонду та передачі в оренду землі площею 0,0883 га для розміщення бази стоянки маломірних суден (а.с. 34)

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 26.09.92, Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню надано у постійне користування площею 2385,9 га землі для водосховища Дністровської ГЕС.

Згідно наказів Державного комітету України по водному господарству № 138 від 21.09.00, № 126 від 14.06.06 та Положення про Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 30.10.06 № 205 (надалі по тексту - Положення), у зв'язку з ліквідацією з 01.10.06 Дністровського басейнового управління водних ресурсів річок Дністра, Пруту і Сірету та Чернівецького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству на їхній базі було створено Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів (надалі по тексту - Дністровсько-Прутське БУВР), яке є правонаступником ліквідованого Чернівецького облводгоспу та Дністровського БУВР (а.с. 64-66).

Відповідно до пункту 5.7. Положення Новодністровське РУВР входить до складу Дністровського-Прутського БУВР і не є окремим землекористувачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Дністровсько-Прутське БУВР, як законний користувач, земельної ділянки площею 2385,9 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 0,0883 га, не надавало погоджень чи дозволів на вилучення земельної ділянки площею 0,0883 га, в т.ч. під водою - 0,0279 га, прибережна смуга - 0,0604 га. Крім того, право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,0883 га в порядку ст. 141 ЗК України не було припинено.

Разом з цим, відповідно до п. 3.1.19 Положення Дністровсько-Прутського БУВР, останній відповідно до законодавства має право брати та здавати в оренду рухоме та нерухоме майн за погодженням з Держводгоспом України

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, Новодністровське РУВР, не будучи користувачем земельної ділянки площею 2 385,9 га, неправомірно надало висновок № 227 від 01.07.09 (дозвіл на вилучення спірної земельної ділянки) щодо вилучення із даної загальної площі земельної ділянки площею 0,0883 га, який як стверджує відповідач-1 став однією із підстав для прийняття оспорюваного розпорядження від 20.05.10 № 287-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден».

Разом з цим, матеріали справи не містять розпорядження відповідача-1чи іншого відповідного органу про фактичне вилучення у постійного землекористувача - Дністровсько-Прутського БУВР земельної ділянки площею 0,0883 га в адміністративних межах Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. Тобто, відповідачем-1 надано в користування на правах оренди відповідачу-2 земельну ділянку , яка перебувала в постійному користуванні іншої особи.

За таких обставин, розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації № 287-р від 20.05.10 щодо надання в оренду частини земельної ділянки, яка на праві постійного користування належить Дністровсько-Прутському БУВР, фактично порушує чинне законодавство та право позивача як законного користувача земельної ділянки, оформленого Державним актом на право постійного користування землею від 26.09.92.

Також, відповідно до матеріалів справи встановлено, що з моменту реєстрації у 2008 році (а.с. 36) база стоянки маломірних суден «Вишневе» (власник - відповідач-2) не була введена в дію і в подальшому за заявою власника була знята з реєстрації у 2009 році. Ліцензія на надання послуг населенню з перевезення пасажирів ним не отримувалася, що підтверджено листом від 03.06.14 № 116/1-59-21 Львівського міжрегіонального управління Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (а.с. 39).

Отже, розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації № 287-р від 20 травня 2010 року прийнято в порушення норм статті 92 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим з урахуванням статті 12 ГПК України, підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки, оскаржений договір укладений на підставі прийнятого Сокирянською районною державною адміністрацією незаконного розпорядження № 287-р від 20.05.10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден», а тому не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд першої інстанції підставно вирішив спір про визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.10, укладеного між відповідачами у справі.

Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування. Таким чином, земельна ділянка, передана приватному підприємцю ОСОБА_2 згідно з актом приймання-передачі, підлягає звільненню та поверненню Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів.

Стосовно позовної давності, про застосування якої просив відповідач-2, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Частиною 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (який набрав чинності 15.01.12) пункт 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що прокурор звернувся 15.07.14 з позовом до суду до 15.01.15, тобто в межах зазначеного вище 3-річного строку і підстави для застосування позовної давності до позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації № 287-р від 20.05.10 «Про затвердження проекту відведення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден», про визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.10, який укладений на підставі зазначеного розпорядження (відповідно строк позовної давності починає перебіг з моменту визнання розпорядження недійсним), - відсутні.

Стосовно вимоги про повернення відповідачем-2 земельної ділянки, яка незаконно надана і відповідно незаконно використовується, то таке незаконне використання є триваючим правопорушенням і не є припиненим на момент подання позову. Разом з цим, незаконність використання земельної ділянки встановлюється внаслідок визнання незаконними правовстановлюючих документів щодо неї.

Проаналізувавши вищенаведене, Львівським апеляційним господарським судом не знайдено підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу від 25.06.15 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новодністровськ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.15 у справі № 926/1064/14 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.07.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Мирутенко О.Л.