Рішення

від 30.07.2015 по справі 136/928/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/928/15-ц Провадження № 22-ц/772/2423/2015Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т. Категорія 23 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів Луценко В.В., Зайцева А.Ю., при секретарі Торбасюк О.І., за участю ОСОБА_2 та його представника, представника СТОВ «Берестівка», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділу Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним,

встановила:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТОВ «Берестівка» про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір про оренду земельної ділянки, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 3, 6652 га, терміном на 10 років. Договір зареєстровано 11.09.2008 року в Липовецькому відділі вінницької філії ДП «Центр ДЗК».

20.10.2012 року ОСОБА_3 померла, після її смерті 23.07.2013 року ОСОБА_2 оформив спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, право власності на цю земельну ділянку зареєстрував в установленому законом порядку.

24 грудня 2015 року та 07.04.2015 року позивач звертався до ТОВ «Берестівка» із заявою про повернення йому земельної ділянки з метою подальшого самостійного її обробляння, однак відповіді на свої заяви не було отримано.

ОСОБА_2 вважає Договір оренди земельної ділянки таким, що укладений з порушенням істотних умов, визначених Законом України «Про оренду землі». Зокрема, зазначений договір оренди земельної ділянки не містить необхідної та повної інформації про об'єкт оренди, в розділі «Об'єкт оренди», не вказано місце розташування земельної ділянки; не встановлено умов збереження стану об'єкта оренди земельної ділянки; відсутня інформація щодо стану земельної ділянки на момент її передачі в оренду, яка має зазначатись у паспорті на землю.

Крім цього, в порушення норм чинного законодавства, до підписаного сторонами документу не було долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 210, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 3,6652 га, укладений 14.07.2008 року між ОСОБА_3 та сільськогосподарським ТОВ "Берестівка" терміном на 10 років, зареєстрованим 11.09.2008 року в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за № 040883600383.

Не погодившись з таким рішенням суду сільськогосподарське ТОВ «Берестівка» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим при цьому посилається на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, не досліджено таких доказів, як додатки до Договору оренди землі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 липня 2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) з однієї сторони та Сільськогосподарським ТОВ «Берестівка» (орендар) з іншої сторони було укладено Договір оренди землі №210, предметом якого є земельна ділянка, яка належала орендодавцю згідно Державного акта серія НОМЕР_2 та знаходиться на території Лукашівської сільської ради, площею 3,6652 га, нормативна грошова оцінка сторонами визначена в розмірі 45 391,91 грн. Строк дії вказаного договору - 10 років з дати його державної реєстрації. Згідно п. 43 Договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (а. с. 7-8).

Договір сторонами був підписаний та зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 вересня 2008 року за №040883600383 (а. с. 8 зворот).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.07.2013 року виданого приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. та зареєстрованого у реєстрі за №71, позивач успадкував земельну ділянку площею 3,6652 га в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_3 (а. с. 11).

Вищевказана земельна ділянка була зареєстрована Вінницькою регіональною філією ДП центр ДЗК за власником ОСОБА_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності а. с. 12).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність інформації про стан об'єкта оренди на момент його отримання в оренду є істотною умовою договору оренди землі, яка відсутня в спірному договорі. Також вказується ще про одну істотну умову, яка повинна бути обов'язкова зазначена в договорі - це єдиний зразок агрохімічного паспорта на землю на момент укладання спірного договору. Також, в рішення вказано про відсутність невід'ємних частин договору, зокрема: плану або схеми земельної ділянки, кадастрового плану, акта визначення меж земельної ділянки в натурі, та умов збереження. Всі вказані недоліки спірного договору порушують права позивача на мирне володіння майном.

Колегія суддів не погоджується з усіма висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясовані обставини у справі, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам у справі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов, а саме :

відсутність в договорі умов збереження земельної ділянки;

відсутність інформації про стан земельної ділянки (паспорт земельної ділянки) на момент передачі її в оренду;

відсутність плану схеми, кадастрового номеру земельної ділянки;

в договорі не відображено обмеження щодо використання земельної ділянки;

відсутність акту визначення меж ділянки;

акт приймання передачі земельної ділянки;

не вказано місце розташування та розміри земельної ділянки.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суди повинні розглядати цивільні справи в межах заявлених вимог і на підстав доказів наданих сторонами.

Судом встановлено, що більша частина істотних умов, про які зазначає позивач містяться як в договорі оренди земельної ділянки так і в додатках до нього, які вписані в основний договір (а.с.8).

На думку колегії суддів суд першої інстанції розглядаючи даний спір безпідставно не прийняв та не взяв до уваги докази, які мали намір подати відповідач, а саме : Кадастровий план земельної ділянки разом з експлікацією земель ; Акт визначення меж земельної ділянки на місцевості разом з абрисом земельної ділянки ; Акт про передачу та прийом земельної ділянки в оренду.

Приймаючи до уваги пояснення відповідача з приводу неможливості об'єктивно подати дані докази в суді першої інстанції, беручи до уваги п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року за №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» (порядок приймання та дослідження апеляційним судом нових доказів), та те, що ці докази мають суттєве значення для вирішення спору, подані докази були прийняті судом апеляційної інстанції.

Подані докази спростовують твердження позивача про відсутність в спірному договорі плану схеми, кадастрового номеру земельної ділянки, про відсутність акту визначення меж ділянки; про відсутність акту приймання передачі земельної ділянки; та про те, що в договорі не вказано місце розташування та розміри земельної ділянки, оскільки ці докази стверджують протилежне.

На підставі цих доказів спростовуються висновки суду першої інстанції про відсутність таких доказів.

Крім цього, неправильним є висновок суду першої інстанції, який стосується наявності паспорту на земельну ділянку, як істотної умови договору оренди землі, так як згадані документи, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не є істотними умовами договору, а можуть зазначатись в договорі за згодою сторін.

Позивач не укладав угоди з відповідачем, а лише є спадкоємцем сторони у договорі, яка дійшла до згоди з іншою стороною по умовам спірного договору, скріпивши підписами та зареєструвавши договір в передбаченому законом порядку.

Також не відповідають дійсності твердження позивача про відсутність в договорі умов збереження земельної ділянки, оскільки в розділі «Умови використання земельної ділянки» вказується про умови збереження стану об»єкта оренди: дотримувати вимог проти ерозійної організації території, збереження та поліпшення родючості грунтів, внесення мінеральних та органічних добрив.

Також позивач вказує про те, що в договорі не відображено обмеження щодо використання земельної ділянки. Однак і це не відповідає дійсності, так як в договорі існує розділ - «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки», в якому вказано, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Крім того, в розділі «Інші права та обов'язки сторін» вказується про обов'язок орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів та повернути земельну ділянку у належному стані

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем порушується права позивача, щодо мирного володіння майном. Колегія судді вважає такий висновок безпідставним та необґрунтованим, так як позивач, вважаючи, що договір оренди укладений між ОСОБА_3 та СТОВ «Берестівка» порушує його права володіди майном, в судовому засіданні не довів факту порушення умовами договору його прав.

Проаналізувавши докази у справі, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач звернувся до суду з формальних підстав маючи на меті повернути земельну ділянку в своє володіння та користування, так як, по-перше, порушення вказані позивачем спростовуються умовами самого договору та додатками до нього, по-друге, в матеріалах справи є заяви про виділення позивачу спірної земельної ділянки (а.с.9,10), і як вбачається з змісту позову, позивач мав намір самостійно обробляти цю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Існує правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суди повинні установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Суд першої інстанції не звернув уваги на ці норми права, внаслідок чого, прийшов до хибного висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним не підлягають задоволенню, оскільки за результатами розгляду даної справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього не встановлено, а обставини викладені в позові не знайшли свого підтвердження.

Отже, суд першої інстанції при вирішенні даного спору неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділу Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: