Ухвала

від 29.07.2015 по справі 355/422/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/422/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/815/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 48 29.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання: ОСОБА_5

з участю: прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченої: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Баришівського районного суду Київської області від 28 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 28 травня 2015 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Переяславське, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, освіта вища, не працюючу, одружену, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

виправдано за ч.4 ст. 191 КК України за відсутністю події злочину.

Визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12180 грн. відповідно до ухвали Баришівського районного суду Київської області від 23.04.2014 року скасовано.

Арешт на 2 земельні ділянки, накладений відповідно до ухвали Баришівського районного суду Київської області від 24.05.2014 року скасовано.

Цивільний позов Баришівської міжрайонної прокуратури залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно із вироком, органами досудового слідства ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в тому, що вона обіймаючи посаду директора Недрянський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок», з 09.09.1994 року, будучи службовою особою,здійснювала організаційно-розпорядчі обов`язки. Перебуваючи на вказаній посаді, являючись службовою особою, здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зловживаючи службовим становищем, що полягло в заволодінні грошовими коштами (майном) відділу освіти Баришівської районної державної адміністрації Київської області на свою користь з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, у приміщенні Недрянської неповної середньої шкоди 31.10.2007 року ОСОБА_7 склала завідомо неправдивий документ, а саме: наказ «Про прийом на роботу» №33 від 31.10.07 року складеного та підписаного особисто ОСОБА_7 , ОСОБА_9 призначено на посаду охоронника (сторожа) Недрянської неповної середньої школи з оплатою 1 ставки та доплатою в розмірі 35% посадового окладу за роботу в нічний час та «Про звільнення з роботи» № 36 від 01.09.11 року, яким ОСОБА_9 звільнено з посади сторожа. Крім того, додатково склала завідомо неправдивий наказ «Про перерозподіл обов`язків між обслуговуючим персоналом» №05 від 01.02.11 року, яким виконання обов`язків робітника по ремонту покладено на ОСОБА_9 з оплатою 0,5 ставки, залишивши за ним ставку сторожа. У подальшому ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу, про часи роботи ОСОБА_9 , які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу. Табелі були направлені до відділу освіти Баришівської РДА для нарахування заробітної плати, після чого заволоділа грошовими коштами, що були нараховані відділом освітиБаришівської РДА та амли бути виплачені ОСОБА_9 , в якості заробітної плати та інші виплати на загальну суму 64332,46 грн., заподіявши матеріальну шкоду на зазначену суму.

В подальшому, склала завідомо неправдиві документи, а саме накази «про початок опалювального сезону» №29 від 01.10.08 року згідно якого ОСОБА_10 було призначено на посаду сезонного кочегара та «Про закінчення опалювального сезону» №9 від 16.04.09 року, яким ОСОБА_10 звільнено з посади сезонного кочегара. Крім того, в супереч інтересам служби директор Недрянського НВК 01.11.08 року склала завідомо неправдивий документ, а саме: наказ «Про звільнення з роботи та перерозподіл обов`язків між обслуговуючим персоналом школи» №30 від 01.11.08 року, яким на ОСОБА_10 покладено виконання обов`язків сторожа з оплатою праці 0,5 ставки з 01.11.08 року. Після чого, 04.01.10 року склала завідомо неправдивий документ, а саме: наказ «Про заміну відсутнього працівника» №1 на період відсутності ОСОБА_11 , яким на ОСОБА_10 , покладено виконання обов`язків кухара та звільнено її від виконання обов`язків сторожа. Крім того, ОСОБА_7 складено наказ «про заміну відсутнього працівника» №19 від 30.07.09 року, згідно якого, у зв`язку з відсутністю техпрацівника ОСОБА_12 , виконання обов`язків техпрацівника на період відсутності ОСОБА_12 покладено на ОСОБА_10 з оплатою праці 0,5 ставки. У подальшому ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу, про часи роботи ОСОБА_10 на вищевказаних посадах, які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу, та які були направленні до відділу освіти Баришівської РДА для нарахування заробітної плати, після чого заволоділа грошовими коштами, що були нараховані відділом освіти Баришівської РДА та могли бути виплачені ОСОБА_10 , в якості заробітної плати в розмірі 3571,52 грн., заподіявши матеріальну шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 27.04.11 року та 02.08.11 року відповідно склала завідомо неправдиві накази «Про заміну відсутнього працівника» №17 від 27.04.11 року, у зв`язку з лікарняною відпусткою ОСОБА_13 , яким виконання обов`язків сторожа (охоронника) Недрянського НВК, на період відпустки останнього, покладено на ОСОБА_14 та «Про надання основної відпустки та заміну відсутнього працівника» №32а від 02.08.11 року, яким виконання обов`язків сторожа Недрянського НВК, на період основної відпустки ОСОБА_15 , з 08.08.11 року покладено на ОСОБА_14 та остання перебувала на посаді сторожа (охоронника) у період з 27.04.11 року по 31.08.11 рік. За вказаний період ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу, про часи роботи ОСОБА_16 на посаді сторожа (охоронника) Недрянського НВК, які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу, та які були направленні до відділу освіти Баришівської РДА для нарахування заробітної плати, після чого заволоділа грошовими коштами, що були нараховані відділом освіти Баришівської РДА та мали бути виплачені ОСОБА_14 , в якості заробітної плати в розмірі 3490,42 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 склала наказ «Про прийняття на роботу» №54 від 17.10.11 року, яким прийняла на роботу ОСОБА_17 на посаду сторожа (охоронника) приміщення школи та прилеглої території Недрянського НВК. Відповідно вказаного наказу та наказу «Про заміну відсутнього працівника» №17 від 17.04.12 року Менжерес (Хоменко) перебувала на посаді сторожа у період з 17.10.11 року по 17.04.12 рік. Крім того, наказом «Про перерозподіл обов`язків між обслуговуючим персоналом школи» №59 від 01.11.11 року, яким на Менжерес (Хоменко) додатково покладено виконання обов`язків техпрацівника. Також, згідно до наказів «Про виконання обов`язків прибиральниці» №39 від 15.06.12 року та «Про звільнення з роботи» №43 від 31.08.2012 року, Менжерес (Хоменко) перебувала на посаді техпрацівника (прибиральниці) у період з 01.11.11 року по 31.08.12 рік. Також, ОСОБА_7 17.04.12 року склала завідомо неправдивий наказ «Про заміну відсутнього працівника» № 17 від 17.04.12 року, яким на ОСОБА_17 покладено виконання обов`язків підсобного працівника з оплатою 0,5 ставки по 2 розряду з 17.04.12 року, залишивши за нею 0,5 ставки техпрацівника та звільнивши її від виконання обов`язків сторожа. Крім того, на підставі наказу директора від 31.08.12 року 343, ОСОБА_17 звільнено з посади техпрацівника (прибиральниці) та прийнято рішення про виплату їй компенсації за невикористану відпустку з 17.10.11 року по 30.08.12 рік, на підставі чого останній нараховано компенсацію в сумі 1223,25 грн. Також, ОСОБА_17 у вересні 2012 року нараховано премію за розширену зону обслуговування в сумі 332 грн. Після чого, ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу, про часи роботи ОСОБА_17 на вищевказаних посадах, які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу, та які були направленні до відділу освіти для нарахування заробітної плати, після чого заволоділа грошовими коштами, що були нараховані відділом освіти та мали бути виплачені ОСОБА_17 , в якості заробітної плати в розмірі 8471,12 грн., заподіявши матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім цього, продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 03.09.12 року склала завідомо неправдивий документ, а саме наказ «Про призначення ОСОБА_18 » №59, згідно якого ОСОБА_18 призначено на посаду завгоспа Недрянського НВК з 03.09.12 року по 31.12.12 рік. Після чого, ОСОБА_7 , у приміщенні вказаного закладу 28.12.2012 року склала завідомо неправдивий наказ «Про переведення ОСОБА_18 » №100 від 28.12.2012 року, яким ОСОБА_18 переведено на постійне місце роботи завгоспом. В подальшому, ОСОБА_7 відповідно складено завідомо неправдиві накази «Про переведення ОСОБА_18 » №4 від 31.01.13 року, яким ОСОБА_18 переведено на 0,5 ставки оплати праці завгоспом з 01.02.13 року та «Про переведення ОСОБА_18 » №55-К від 01.10.13 року, яким ОСОБА_18 переведено з посади завгоспа на посаду сторожа з оплатою 1 ставки по 2 розряду та доплатою за роботу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу з 01.10.13 року. У період часу з 03.09.12 року по 01.10.13 рік, ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу про час роботи ОСОБА_18 , які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу, та які були направлені до відділу освіти Баришівської РДА (Згідно Акту Баришівської об`єднаної державної фінансової інспекції за період з 03.09.12 року по 01.10.13 рік ОСОБА_18 на посаді завгоспа Недрянського НВК нараховано заробітну плату на загальну суму 12867,71 грн.).

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, у приміщенні Недрянського НВК склала завідомо неправдивий документ, а саме: накази «Про прийняття на роботу» №18 від 28.04.2012 року, яким прийняла на роботу ОСОБА_19 на посаду завгоспа Недрянського НВК з оплатою праці 1 ставки з 03.05.12 року та «Про переведення на іншу посаду» №44 від 31.08.12 року, яким ОСОБА_19 переведено з посади завгоспа на посаду комірника з оплатою праці в розмірі 0,5 ставки з 03.09.12 року. В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_7 відповідно склала завідомо неправдиві накази «Про виконання додаткових обов`язків» №76-а від 10.10.12 року, яким на ОСОБА_19 на період опалювального сезону покладено виконання обов`язків сторожа з оплатою праці 1 ставки та доплатою за роботу в нічний час 35% посадового окладу та «Про звільнення від виконання обов`язків» №15-1 від 15.04.2013 року, яким ОСОБА_19 звільнено від виконання обов`язків сторожа з 17.04.13 року, залишивши за нею 0,5 ставки комірника.

У період часу з 03.05.12 року по 03.09.12 рік ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості в табелі обліку робочого часу, про часи роботи ОСОБА_19 , які затвердила своїм підписом та печаткою навчального закладу, та які були направлення до відділу освіти Баришівської РДА для нарахування заробітної плати, після чого заволоділа грошовими коштами, що були нараховані відділом освіти та мали бути виплачені ОСОБА_19 на загальну суму 16647,56 грн.

Органи досудового слідства вказують, що таким чином, умисними діями ОСОБА_7 заподіяно шкоди державним інтересам на загальну суму 141016,49 грн., що на час вчинення кримінального правопорушення становило 350,55 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст. 191 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим у великих розмірах, та за ч.2 ст. 366 КК України, що виразилися в складанні завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 28.05.2015 року ОСОБА_7 виправдано за ч.4 ст. 191 КК України за відсутністю події злочину та визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції у вироку зазначив, що з висновком досудового слідства суд не погоджується, оскільки він не ґрунтується та не підтверджується доказами, встановленими в судовому засіданні. В ході судового розгляду обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 підтвердження не знайшло, а підтвердилися факти викладені обвинуваченою та її захисником.

Суд встановив, що перелічені вище роботи виконувалися або особами, які були працевлаштовані на відповідних посадах, а за їх відсутності за домовленістю з ОСОБА_20 більшість робіт виконував саме він, за що і отримував заробітну плату. Встановлені судом обставини вказують, що ОСОБА_20 виконував роботи за інших не під час знаходження на своїй зміні, а у вільний від основної роботи час. Пояснення обвинуваченої, покази свідків та письмові докази вказують, що у відомостях про нарахування та отримання заробітної плати вказувалися прізвища особи, яка була працевлаштована на відповідній посаді. Згідно показів, заробітну плату відповідно отримував той, хто був працевлаштований або кошти передавались особі, яка цю роботу виконувала фактично.

Судом встановлено, що у ОСОБА_7 корисливого мотиву не було. Наведене стверджується показами свідків, які однозначно суду вказали, що кошти за роботу яку вони не виконували передавали працівникові, який роботу виконував. Про їх домовленість знала директор школи ОСОБА_7 , яка проти цього не заперечувала. Свідки також зазначили, що отриманими у школі коштами жоден з них із обвинуваченою не ділився та ніякої матеріальної винагороди вони їй не надавали.

Враховуючи зазначене, суд у вироку прийшов до висновку, що встановленні судом обставини справи вказують, що обвинувачена особисто будь-яких коштів не отримувала та прагнення до незаконного збагачення у неї не було.

Також, суд не погодився з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України у вчиненні якого органами досудового слідства обвинувачується ОСОБА_7 .

Оцінивши всі зібрані і дослідженні в ході судового слідства докази в їх сукупності судом встановлено, що дійсно обвинувачена ОСОБА_7 вчинила дії, які підпадають під ознаки кримінального злочину, однак вчинене нею діяння охоплюється ч.1 ст. 366 КК України, які виразилися в службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

При цьому, заслухавши клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 про закриття кримінальної справи за ч.1 ст. 366 КК України у зв`язку із зміною обстановки, оскільки на даний час обвинувачена не працює на посаді, яка пов`язана з владними повноваженнями, є пенсіонеркою, щиро розкаюється, злочин вчинила вперше і вчинений нею злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості та з моменту вчинення злочину обвинувачена перестала бути соціально небезпечною, заслухавши думку обвинуваченої, прокурора, перевіривши обставини, викладені обвинуваченою, клопотання задовольнив та звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 366 КК України на підставі ст. 48 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та порушенням норм процесуального права.

Так, судом при ухвалення оскаржуваного вироку змінено кваліфікацію дій ОСОБА_7 із ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України, однак, мотиви такої зміни судом не зазначено. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання та мотиви звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності не наведені.

Крім того, викладені у вироку суду покази обвинуваченої ОСОБА_7 не відповідають показам, які остання давала під час судового розгляду та є викривленими. Рішення суду ґрунтується на підставі припущень, які під час судового розгляду не перевірені доказами з точки зору їх достовірності.

Також, апелянт зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 126, 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи виправданою або винуватою суд зазначає рішення щодо процесуальних витрат. Однак, в даному випадку, питання щодо процесуальних витрат судом не вирішено.

Прокурор вказує також на те, що під час судового розгляду думка обвинуваченої про згоду чи відмову від клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв`язку із зміною обстановки судом не була з`ясована, однак при цьому суд у вироку зазначає, що заявлене захисником клопотання обвинувачена підтримала.

Крім цього, під час звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки суд у вироку не зазначив умови та підстави, з урахуванням яких він вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності. При цьому, приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд не навів у вироку в чому полягає зміна обстановки, що призвело до того, що вчинене обвинуваченою діяння перестало бути суспільно небезпечним.

Також, відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винною серед іншого зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. З вироку вбачається, що судом під час постановлення рішення вказані вимоги виконанні не були та судом не встановленні фактичні обставини справи.

Крім цього, судом не були дотримані вимоги п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, а саме після вирішення питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, судом не закрито вказане кримінальне провадження.

В зв`язку з цим, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 366 та ч.4 ст. 191 КК України та призначити покарання за ч.2 ст. 366 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади керівників підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.4 ст. 191 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади керівників підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, строком на 3 роки. Згідно з ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади керівників підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Цивільний позов Баришівської міжрайонної прокуратури задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_7 на користь Управління освіти, молоді та спорту Баришівської РДА Київської області 141016,49 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачена зазначає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, безпідставною і такою, що задоволенню не підлягає. На думку обвинуваченої суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження вжив усіх заходів щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та ухвалив вирок у відповідності до вимог ст. 370 КПК України.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав частково, в частині скасування вироку та просив направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, з підстав суттєвого порушення вимог КПК України;

обвинуваченої та її захисника, які вважають апеляцію прокурора не обґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни;

вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Так, за встановлених обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу призумції невинуватості та вимог ст. ст. 370, 373 КПК України про те, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюватися лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відсутність в діях ОСОБА_7 події злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинене кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону у судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому розслідуванні докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в її діях події кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, суб`єктивна сторона якого характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Дії ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст. 191 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим у великих розмірах.

Спростовуючи пред`явлене обвинувачення суд першої інстанції навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші і прийшов до обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_7 був відсутній корисливий мотив на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим у великих розмірах, доказів підтверджуючих, що ОСОБА_7 заволоділа чужим майном під час розгляду справи не встановлено.

Обґрунтовуючи прийняте рішення суд у вироку послався на те, що переліченні в обвинуваченні роботи виконувалися або особами, які були працевлаштовані на відповідних посадах, а за їх відсутності, за домовленістю з ОСОБА_7 робіти виконували інші особи, які за це отримували заробітну плату.

Пояснення обвинуваченої, показання свідків та письмові докази вказують, що у відомостях про нарахування та отримання заробітної плати вказувалося прізвище особи, яка була працевлаштована на відповідній посаді. В більшості випадків кошти отримувалися на карткові рахунки. Заробітну плату отримував той, хто працював або кошти передавалися особі, яка цю роботу фактично виконувала. Допитані судом свідки зазначили, що отриманими за роботу коштами жоден з них з обвинуваченою не ділились та ніякої матеріальної винагороди їй не давали.

Судом, на підставі досліджених доказів, також було встановлено, що обвинувачена особисто будь-яких коштів не отримувала та прагнення до незаконного збагачення у неї не було.

Оскільки заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище, а судом встановлено, що у обвинуваченої ОСОБА_21 корисливого мотиву не було та особисто кошти вона не отримувала, вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_7 за обвинуваченням, передбаченим ч.4 ст. 191 КК України є правильним, з яким колегія суддів погоджується.

В той же час, п.2 ч.3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винною серед іншого зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

З вироку вбачається, що судом під час постановлення вироку вказані вимоги закону виконанні не були.

Визнавши ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України суд у вироку не виклав обвинувачення, яке визнає доведеним, а лише вказав у чому особа обвинувачується органами досудового розслідування. Тобто суд не встановив фактичних обставин справи, що є істотним порушенням вимог КПК України.

Відповідно до ст. ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак, будь-яких клопотань від учасників процесу про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження або дослідження нових доказів до суду Апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх усунути, оскільки клопотань про повторне дослідження обставин кримінального провадження від учасників судового провадження не надходило, тому вирок суду підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_22 винною та звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки із призначенням в цій частині нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід усунути зазначені в даній ухвалі недоліки, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі наявні по справі докази в їх сукупності, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 28 травня 2015 року, яким ОСОБА_7 визнано винною та звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки - скасувати.

В цій частині призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В решті вирок суду залишити без зміни.

В частині залишення вироку без зміни ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4