Ухвала

від 30.07.2015 по справі 360/207/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 360/207/15 Головуючий у І інстанції Міланіч А. М. Провадження № 22-ц/780/3894/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 1 30.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

30 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Поліщука М.А.,Фінагєєва В.О .,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Гаеля ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 Гаеля ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , мотивуючи свої вимоги тим, що він з 26 липня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, який було розірвано 8 серпня 2012 року.

Під час шлюбу ними на ім'я відповідачки було придбано п'ять земельних ділянок: за договором купівлі-продажу від 9 червня 2010 року - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, б/н, в с. Великий Ліс Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області; за договорами купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області та земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0049, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області; за договорами купівлі-продажу від 4 листопада 2009 року - земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 3221085900:08:001:0003, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області та земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 3221085900:08:001:0007, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Спільне проживання та ведення спільного господарства сторони припинили з 1 вересня 2010 року, а 26 січня 2012 року відповідачка продала дві земельні ділянки площею кожна по 1 га, з кадастровими номерами 3221085900:08:001:0003 та 3221085900:08:001:0007, отримавши за них кошти в сумі 86 200 грн., які використала на власні потреби.

Вважав, що оскільки зазначені земельні ділянки були придбані у період перебування їх з відповідачкою у шлюбі, то це майно належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а так як відповідачка продала дві земельні ділянки після припинення сторонами спільного проживання та ведення спільного господарства, то вона має відшкодувати йому (позивачу) 1/2 частину вартості цих ділянок.

Тому просив поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін, виділити йому (позивачу) 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075 та 66/100 частин земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048; відповідачці виділити 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075 та 34/100 частин земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048, земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0049; стягнути з відповідачки на його (позивача) користь на відшкодування вартості 1/2 частини проданих відповідачкою земельних ділянок 43100 грн.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року позов задоволено частково.

Розділено спільне майно ОСОБА_2 Гаеля ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_2 Гаелем ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, б/н в с. Великий Ліс Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, б/н в с. Великий Ліс Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області та право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0049, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 Гаеля ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0049, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області, в сумі 14552 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 Гаеля ОСОБА_3 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 865 гривень 27 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 Гаель ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 26 липня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 серпня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-9) та визнається сторонами.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - дочок ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.130-131), які, як визнають сторони, проживають з матір'ю - відповідачкою по справі ОСОБА_7

З матеріалів справи вбачається, що за час шлюбу сторони на ім'я відповідачки ОСОБА_7 придбали п'ять земельних ділянок: за договорами купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0048, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області, за ціною 90 950 грн., та земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0049, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по вул. Лісова, 45 в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області, за ціною 29 105 грн.; за договорами купівлі-продажу від 4 листопада 2009 року - земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 3221085900:08:001:0003, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області та земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 3221085900:08:001:0007, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області; за договором купівлі-продажу від 9 червня 2010 року - земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221085902:04:001:0075, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Лісова, б/н, в с. Великий Ліс Мирчанської сільської ради Бородянського району, за ціною 53 000 грн. (а.с.28-31,79-104,125-126,132-134).

За договорами купівлі-продажу від 26 січня 2012 року відповідачка ОСОБА_2 продала ТОВ В«БельведерВ» , в особі позивача ОСОБА_8П.Ж., дві земельні ділянки площею по 1,00 га кожна, кадастрові номери 3221085900:08:001:0003 та 3221085900:08:001:0007, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області, за 43 100 грн. кожна (а.с.125-126).

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто Використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. При здійсненні поділу речей, неподільних за своєю природою, слід враховувати положення, викладені у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7, якими встановлено, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч. 1 ст. 60 СК України майно, що придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них з поважних причин не мав самостійного заробітку (прибутку). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Квартира не є предметом індивідуального користування.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Судом встановлено, що спірне майно придбано під час шлюбу та є сумісною власністю у спільному майні подружжя.

Колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, як подружжя, та відповідно до вимог законодавства визнав за кожним із сторін право власності на ? частину майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не вірно послався на закон та необґрунтовано відмовив в задоволенні решти позовних вимог не ґрунтуються на матеріалах справи і висновків суду не спростовують. Відповідач не зміг довести в суді тих обставин, на яких ґрунтувалися його позовні вимоги.

Колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_8 Гаеля ОСОБА_3 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 Гаеля ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: