Постанова

від 17.07.2015 по справі 804/7559/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 р. Справа № 804/7559/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі Федуркіній А.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1.,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ «АФХ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2015р. Вищим адміністративним судом України справу за позовом ТОВ «АФХ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 віл 16 листопада 2015 року направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої був складений ОСОБА_3 від 26 жовтня 2012р. №3555/22-2/33339014 за висновками якого було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2012 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1000955,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 860576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140379,00 грн.).

Позивач вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є помилковими. На думку позивача підприємство не повинно було витребувати у постачальника будь - яких інших документів, що підтверджують походження товару, оскільки договорами, укладеними з вказаними контрагентами було передбачено, що постачальник гарантує, що закупівля сільськогосподарської продукції проводиться безпосередньо у виробників сільськогосподарської продукції або у підприємств - посередників, які гарантують, що сільгосппродукція була закуплена безпосередньо у виробника сільгосппродукції. Крім того, позивач вважає, що помилковими є і висновки відповідача щодо завищення підприємством в 4 кварталі 2011 року витрат на суму 11000000, 00 грн. внаслідок включення до складу витрат - витрат із страхуванням, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки такі витрати відповідно до норм Податкового кодексу України вважаються витратами подвійного призначення, у зв'язку з чим підприємство правомірно віднесло їх до витрат звітного періоду.

Представник відповідача проти позову заперечував. Подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що до складу валових витрат за вказаний період ТОВ «АФХ Трейд» були включені суми ПДВ, отримані у складі вартості товару - кукурудзи від підприємств - ПП «Ж.С.А.» та ПП «Обрій», які не є сільськогосподарськими виробниками цієї продукції. На підтвердження правомірності включення сум ПДВ до складу валових витрат позивачем до перевірки не було надано документів, що підтверджували б факт придбання постачальниками - ПП «Ж.С.А.» та ПП «Обрій» товару - кукурудзи безпосередньо у сільськогосподарського виробника, що свідчить про те, що позивачем порушені норми п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Крім того, підприємством в 4 кварталі 2011 року безпідставно віднесено до складу витрат - витрати на страхування за договором з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження» від 22.12.2010 р., оскільки такі витрати пов'язані із страховим випадками, що не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи зауваження Вищого адміністративного суду України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З 10.09.2012 р. по 19.10.2012 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» (код за ЄДРПОУ 33339014) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. Перевірка проведена відповідно до плану - графіка проведення документальних виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі наказу ДПІ від 27.08.2012 р. № 792 про проведення документальної планової виїзної перевірки, наказів ДПІ від 05.10.2012 р. № 1045 та від 12.10.2012 р. № 1099 про продовження терміну проведення перевірки, направлень на перевірку від 07.09.2012 р. №№ 692/22-4, 693/22-4, 694/22-4, 695/22-4 та повідомлення від 27.08.2012 р. № 23541/10/22-225 про проведення перевірки, вручених особисто фінансовому директору ТОВ «АФХ Трейд» ОСОБА_4 Результати перевірки оформлені ОСОБА_3 від 26.10.2012 р. № 3555/22-2/33339014, у висновку якого зазначено про порушення ТОВ «АФХ Трейд» п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 0212.2010 р. № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 860576,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 р. в сумі - 579818,00 грн.; за 1 квартал 2012 р. в сумі - 97917,00 грн.; за 2 квартал 2012 р. в сумі - 182841,00 грн.

З посиланням на зазначений акт органом податкової інспекції було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2012 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1000955,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 860576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140379,00 грн.).

При розгляді справи судом встановлено, що протягом 2011 - 2012 років позивач здійснював придбання сільськогосподарської продукції (кукурудзи) з ПДВ у підприємств, які не є сільськогосподарськими виробниками, а саме, у Приватного підприємства «Ж.С.А.» (код ЄДРПОУ 30982314) та у Приватного підприємства «Обрій» (код ЄДРПОУ 31045607).

Так, між позивачем та зазначеними контрагентами були укладені договори купівлі - продажу кукурудзи врожаю ДСТУ 4525:2006, 2011 р. а саме:

- з Приватним підприємством «Ж.С.А.» (Продавець): № 661011 від 07.10.2011 р; № 671011 від 10.10.2011 р; № 751011 від 14.10.2011 р; № 771011 від 19.10.2011 р; № 801011 від 21.10.2011 р; № 921011 від 30.10.2011 р; № 133012 від 26.01.2012 р; № 1420312 від 21.03.2012 р; № 1610412 від 17.04.2012 р; № 1510412 від 05.04.2012 р; № 1550412 від 05.04.2012 р; №2070512 від 29.05.2012 р; № 2010512 від 25.05.2012 р; № 1920512 від. 17.05.2012 р; № 1780412 від 03.05.2012 р; № 1770412 від 27.04.2012 р;

- з Приватним підприємством «Обрій» (Продавець): № 611011 від 07.10.2011 р; № 811011 від 21.10.2011 р; № 871011 від 28.10.2011 р; №1041011 від 02.11.2011 р, згідно з п.4.3 яких, передбачено, що передача товару здійснюється в Дніпропетровському річному порту.

За результатами перевірок відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «АФХ Трейд» проводило придбання товару - кукурудзи з податком на додану вартість у підприємств, які не є сільськогосподарськими підприємствами - виробниками

При цьому, наведену позицію податковий орган обґрунтував тим, що пунктом 4.4 договорів поставки встановлено, що «при відправленні вантажу в порт, продавець оформлює товарно - транспортні накладні типової форми №1, затвердженої наказом Мінтранса, Мінстата України від 29.12.1995 року №488/346 , тобто в обов'язковому порядку в товарно - транспортній накладній в графі «Пункт навантаження» необхідно вказати не тільки область, район та село, а також вказати що такі зернові та технічні культури, придбані у виробника з зазначенням господарства.

В акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, в графі «Пункт навантаження» не вказане господарство - виробник, як передбачено умовами пункту 4.4. договорів.

Відповідно до абз. 3 п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Як вбачається з наведених вище норм Податкового кодексу України, необхідними і достатніми умовами, за яких платник податків має право скористатися відповідною пільгою по податку на додану вартість та, відповідно, включити податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, до складу витрат є наступні умови:

1. реєстрація відповідного платника податку як платника податку на додану вартість;

2. здійснення операцій з зерновими культурами товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД;

3. здійснення відповідних операцій в період до 01 січня 2014 року;

4. придбання відповідної сільгосппродукції безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників або підприємств, що придбали її у виробників сільгосппродукції.

Виходячи з аналізу акту перевірки позивача, пояснень представника відповідача, що були надані ним в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що фактично ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не заперечує щодо дотримання позивачем пунктів 1-3 наведених умов та обґрунтовує свою позицію лише не підтвердженням наданими до перевірки документами факту придбання відповідної сільгосппродукції безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників або підприємств, що придбали її у виробників сільгосппродукції. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, основною підставою для подібного висновку податкової інспекції стало не зазначення в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, в графі «Пункт навантаження» найменування господарства - виробника, як це передбачено умовами пункту 4.4. договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, що були укладені між позивачем та ПП «Ж.С.А.», ПП «Обрій».

Аналізуючи позицію відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88).

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів встановлених розділом II Кодексу.

Згідно п. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 13К.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з наведених вище норм, суд не може погодитись з позицією податкового органу, оскільки оформлення товаро-транспортних накладних не у відповідності до пункту договору між двома суб'єктами підприємницької діяльності за умови дотримання вимог щодо необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством України, може свідчити лише про порушення умов відповідної угоди однією зі сторін, однак, не позбавляє відповідні документи статусу первинних та тим більше не вказує на порушення однією зі сторін договору приписів податкового законодавства.

Подібні висновки податкового органу можливі лише за умови самостійного дослідження податковою інспекцією всіх обставин відповідних операцій на предмет встановлення походження сільськогосподарської продукції, купівля-продаж якої були їх змістом.

Зважаючи на те, що, як було встановлено під час судового розгляду, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, крім дослідження товаро-транспортних накладних, наданих позивачем, інших заходів на встановлення або спростування факту придбання кукурудзи, пшениці у виробників сільгосппродукції не вживало.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «АФХ ТРЕЙД» при формуванні податкової звітності діяло відповідно до податкового законодавства і правомірно включило до витрат податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання зернових по операціям, що тимчасово до 1 січня 2014 року звільнені від оподаткування податком на додану вартість, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Щодо використання ТОВ «АФХ ТРЕЙД» коштів згідно договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами в господарських цілях, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. І ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Частиною 2 ст. цієї статті встановлено, що джерелами формування майна підприємства зокрема є кредити банків та інших кредиторів.

Судом встановлено, що ТОВ «АФХ ТРЕЙД» в процесі господарської діяльності був укладений кредитний договір №3077108/01 від 15.08.2008р. та укладена додаткова угода до цього кредитного договору№3077108/01-14 від 13.08.2010р. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надавались на поточні потреби, пов’язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «АФХ ТРЕЙД».

22.12.2010р. між ТОВ «АФХ ТРЕЙД» та ТОВ «Страхова компанія «Відродження» був укладений договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №1222/01-14 та додаткова угода до нього від 28.11.2011р., згідно якого ТОВ «АФХ ТРЕЙД» застрахувало кредитні та інші ризики, пов’язані із провадженням господарської діяльності.

Договір страхування був однією із умовою здійснення господарської операції по кредитуванню та способом захисту кредитних ризиків ТОВ «АФХ ТРЕЙД».

Документальним підтвердженням правомірності віднесення витрат із страхування до витрат підприємства та доказом здійснення господарських операцій із кредитування та страхування кредитних ризиків є кредитний договір №3077108/01 від 15.08.2008р. з додатковою угодою №3077108/01-14 від 13.08.2010р., та договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №1222/01-14 з додатковою угодою від 28.11.2011р. Зазначені документи наявні в матеріалах справи.

Відповідно п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, до витрат платника податку включаються любі страхові витрати у межах звичайної ціни страхового тарифу, діючого на момент укладення страхового договору, за виключенням страхування життя, здоров`я інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, обов`язковість яких не передбачена законодавством

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що ТОВ «АФХ ТРЕЙД» має право віднести суму, сплачену на страхування до складу витрат, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржуване рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0001212302 від 16.11.2012 року прийнято податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001212302 від 16.11.2012 року - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212302 від 16.11.2012 року. Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 липня 2015 року

Суддя ОСОБА_5