Постанова

від 11.01.2010 по справі 2а-6610/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11 січня 2010 року Справа № 2а-6610/09/0870

за позовом: ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, 70600, м. Пологи, вул. Жовтнева, 9

до: приватного підприємства «Трансенергопром», 70600, м. Пологи, вул. К. Маркса, 30/51

про стягнення 448681,56 грн.

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А. В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 3180/3/10 від 20.05.2009)

від відповідача - не прибув

ОСОБА_1 міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Трансенергопром» про стягнення податкової заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 448681, 56 грн.

04.12.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-6610/09/0870 та призначено судове засідання на 21.12.2009. Розгляд справи відкладався до 11.01.2010

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі та, посилаючись на п. п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить стягнути з відповідача суму податкових зобов'язань у розмірі 448681, 56 грн.

Відповідач двічі належним чином повідомлений про день і час розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Проти позову не заперечив. Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами, направлені відповідачу, повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не значиться».

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст.93 Цивільного кодексу України в редакції Закону №2452-IV від 03.03.2005 року.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача, суд бере до уваги те, що відповідач не надав суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування).

До повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 11.01.2010 судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Приватне підприємство «Трансенергопром», зареєстровано ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та включено до Єдиного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ 35815785)

ПП «Трансенергопром» взято на податковий облік 20.05.2008 та має свідоцтво платника ПДВ від 18.06.2008 № 100122513.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість у розмірі 448 681, 56 грн.

Вказана заборгованість виникла за результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт №242/151/35815785 від 24.07.2009, яким встановлено: порушення п.п. 7.3.1 п 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме: занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість до сплати в бюджет на суму 342139 грн., у тому числі за березень 2009 року на суму 190590 грн. та за травень 2009 року на суму 151549 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ПП «Трансенергопром» перед бюджетом складає 448 681, 56 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідача ОСОБА_1 міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області вживала заходи, передбачені Законом України "'Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181, а саме, боржнику було направлено: першу податкову вимогу № 1/31 від 13.08.2009, та другу податкову вимогу № 2/35 від 05.10.2009.

Але вказані податкові вимоги залишені відповідачем без задоволення.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу в розмірі 448 681, 56 грн. позивач вимушений звернутися із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представником позивача докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.3, 8 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюють органи, перелік яких визначено у ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» . Відповідно до цього Закону контролюючим органом є:

Податкові органи - щодо справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), які направляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що податковий орган здійснює погашення податкового боргу, по-перше, шляхом стягнення коштів, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів платника.

Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання.

Згідно п.п.1.11 ст.1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п.5.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 закону №2181, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України В«Про власністьВ» , положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ПП «Трансенергопром» податкової заборгованості у розмірі 448 681, 56 грн. є обґрунтованими та підтвердженими документальними доказами.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, враховуючі, що відповідач не заперечив проти позову, у судове засідання не прибув, витребувані судом документи не надав, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 міжрайонної державної податкова інспекція Запорізької області про стягнення з ПП «Трансенергопром» податкової заборгованості у розмірі 448 681, 56 грн. доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки на час розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законними та підтвердженими зібраними у справі доказами.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 міжрайонної державної податкова інспекція Запорізької області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до приватного підприємства В«ТрансенергопромВ» про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 448681,56 грн., задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства В«ТрансенергопромВ» (70600, м. Пологи, вул. К. Маркса, 30/51; код ЄДРПОУ 35815785) заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 448681 (чотириста сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 56 грн. на користь державного бюджету Пологівського району (р/р № 31116029700236, одержувач - держбюджет Пологівського району, 14010100 банк - ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ОКПО 34676988). Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 16.02.2010

Суддя О.М. Нечипуренко