Постанова

від 20.07.2015 по справі 820/6378/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 липня 2015 р. № 820/6378/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство Форсаж» до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Виробниче комерційне підприємство ФорсажВ» звернулось до суду із позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.06.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу штрафних санкцій, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Разом з тим, оскільки у підприємства на момент подачі декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та на момент настання граничних строків плати податку існувала переплата з податку на прибуток у розмірі 28000, 00 грн., яка виникла внаслідок самостійної сплати сум авансових внесків з вказаного податку, то податковий орган повинен був самостійно за її рахунок здійснити погашення податкових зобов'язань позивача, що останнім зроблено не було. Таким чином, оскільки підприємством не було порушено граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, то застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення є неправомірним, та як насідок, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

У судовому засіданні 20.07.2015 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибув.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Виробниче комерційне підприємство ФорсажВ» пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Основянській ОДПІ.

22.05.2015 року співробітниками Основянської ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ В«Виробниче комерційне підприємство ФорсажВ» щодо своєчасності сплати податку на прибуток за звітний податковий період -2014 рік, за наслідками якої було складено Акт №1818/20-38-15-02-07/3348044 від 22.05.2015 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем термінів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Позивач, не погодившись із висновками вищезазначеного акту перевірки, звернувся до відповідача із запереченнями від 09.06.2015 року.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем в обррунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду доказів розгляду вказаних заперечень підприємства та надання відповіді.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015 року № НОМЕР_1, яким до позивача на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % від погашеної суми податкового боргу, що складає 7791, 69 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем термінів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77916, 32 грн., що було визначено на підставі податкової декларації за 2014 рік .

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.(п. 33.3 ст.33 ПК України).

У відповідності до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абз.3 п.57.1 ст.57 ПК України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається, починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання передбачена п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сума авансового внеску з податку на прибуток відповідно до приписів ст. 57 ПК України вважається узгодженою сумою податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014рік самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 77 916, 32грн.

Згідно з платіжним дорученням № 695 від 06.03.2015 року ТОВ В«Виробниче комерційне підприємство ФорсажВ» здійснило погашення задекларованих грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 50 000, 00грн. Проте платником податків у вказаному платіжному дорученні було помилково зазначено розрахунковий рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємства № 33119347700005 замість розрахункового рахунку з податку на прибуток підприємств № 33115318700005.

Окрім того, у ТОВ В«Виробниче комерційне підприємство ФорсажВ» на момент подачі декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та на момент настання граничних строків плати податку існувала переплата з податку на прибуток у розмірі 28000, 00 грн.

Таким чином, у підприємства виникла зайво сплачена сума з податку на прибуток у розмірі 28000, 00грн.

Пункт 54.1 статті 54 ПК України передбачає крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Суд зауважує, що положеннями вказаної статті не визначено будь-яких виключень (заборон) щодо видів податків, за якими не може бути здійснено погашення грошового зобов'язання за рахунок надміру сплачених сум такого зобов'язання.

Таким чином, згідно вказаної правової норми, сплата позивачем грошових зобов'язань з відповідного платежу могла бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, в силу вимог наведеної норми Кодексу наявна у позивача переплата по авансовим внескам податку на прибуток підлягає автоматичному використанню для погашення податкових зобов'язань підприємсва з даного виду платежу, у тому числі й зі сплати податку на прибуток. При цьому належність цих платежів до різних кодів бюджетних надходжень згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, не є підставою для висновку про належність авансового внеску з податку на прибуток та самого податку на прибуток до різних видів податкових зобов'язань, позаяк елементи цих податкових платежів є тотожніми. Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.06.2015 року по справі № К/800/38313/13.

Додатково суд вважає за потрібне зазначити, що нормами п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 ПК України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, та якими передбачено тільки такий вид податку як «податок на прибуток підприємств». Таким чином, термін «авансовий внесок з податку на прибуток» означає строк сплати одного й того ж виду податку - «податок на прибуток підприємств», а саме, його попередню оплату - авансування до наступного терміну сплати за підсумками річної декларації.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою дотримання вищезазначених норм права, було подано до Основянської ОДПІ заяву від 10.03.2015 року (вх.. від 10.03.2015 року) з проханням провести грошові кошти з рахунку по авансовим внескам податку на прибуток на рахунок податку на прибуток.

Також, платником податків 10.03.2015 року подано до контролюючого органу заяву (вх.. від 10.03.2015 року) про перекидання грошових коштів у звязку з помилкою платежу з рахунку авансових внесків податку на прибуток н рахунок податку на прибуток.

Як вбачається з змісту заперечень представника відповідача, податковим органом 13.03.2015 року було відпрацьовано вищезазначені заяви підприємства та відповідно було перераховано кошти на розрахунковий рахунок податку на прибуток.

Окрім того, позивачем з метою підтвердження виконання своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток долучено до матеріалів справи квитанції від 06.03.2015 року на суму 50000, 00грн, від 10.03.2015 року на суму 27960, 00грн. та від 25.12.2014 року на сум у 17 287, 00грн.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.115 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

П.п. 17.1.3, 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України закріплено, що платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат і має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України.

Згідно п.43.1-43.4 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до положень п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Окрім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011р. №11, сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається за різними кодами бюджетної класифікації: 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств», 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».

Таким чином суд приходить до висновку, що хоч сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається на різні коди бюджетної класифікації, податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та авансові внески з податку на прибуток є грошовими зобов'язаннями з одного і того самого податку, відтак погашення податкового боргу платника податків за рахунок надмірно сплачених платежів у даному випадку може бути здійснено без відповідної заяви платника податків.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на дату настання граничного терміну сплати суми самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток мав переплату з авансових внесків із вказаного податку у розмірі 28000, 00грн., у зв'язку з чим, контролюючий орган повинен самостійно здійснити зарахування вказаної суми в рахунок погашення наявного у платника податку податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що під час судового розгляду було підтверджено, що податковим органом в порушення вищезазначених норм права не було самостійно здійснено зарахування наявної у позивача суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з вказаного податку, то суд дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є необґрунтованими, та як наслідок, застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство Форсаж» до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.06.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство Форсаж» (61035, м. Харків, вул. Каштанова, б. 29, код 33480844) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.