Ухвала

від 23.09.2015 по справі 820/6378/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 820/6378/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. по справі № 820/6378/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" ( далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.06.2015 року № 0007311502.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.06.2015 року № 0007311502.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, б. 29, код 33480844) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду було підтверджено, що податковим органом в порушення вищезазначених норм права не було самостійно здійснено зарахування наявної у позивача суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з вказаного податку, то суд дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є необґрунтованими, та як наслідок, застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним. В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Основянській ОДПІ.

22.05.2015 року співробітниками Основянської ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" щодо своєчасності сплати податку на прибуток за звітний податковий період -2014 рік, за наслідками якої було складено Акт №1818/20-38-15-02-07/3348044 від 22.05.2015 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем термінів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Позивач, не погодившись із висновками вищезазначеного акту перевірки, звернувся до відповідача із запереченнями від 09.06.2015 року.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем в обррунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду доказів розгляду вказаних заперечень підприємства та надання відповіді.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015 року № 0007311502, яким до позивача на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % від погашеної суми податкового боргу, що складає 7791, 69 грн.

Таким чином, позивач, не погоджуючись звернувся до суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2015 року № 0007311502.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 04.06.2015 року № 0007311502, колегія суддів зазначає:

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем термінів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77916, 32 грн., що було визначено на підставі податкової декларації за 2014 рік .

Так, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014рік самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 77 916, 32грн.

Згідно з платіжним дорученням № 695 від 06.03.2015 року ТОВ "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" здійснило погашення задекларованих грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 50 000, 00грн. Проте платником податків у вказаному платіжному дорученні було помилково зазначено розрахунковий рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємства № 33119347700005 замість розрахункового рахунку з податку на прибуток підприємств № 33115318700005.

Окрім того, у ТОВ "Виробниче комерційне підприємство Форсаж" на момент подачі декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та на момент настання граничних строків плати податку існувала переплата з податку на прибуток у розмірі 28000, 00 грн.

Матеріали справи свідчать, у підприємства виникла зайво сплачена сума з податку на прибуток у розмірі 28000, 00грн.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абз.3 п.57.1 ст.57 ПК України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Таким чином, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається, починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року

Так, відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання передбачена п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сума авансового внеску з податку на прибуток відповідно до приписів ст. 57 ПК України вважається узгодженою сумою податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналіз викладеного свідчить, що сплата позивачем грошових зобов'язань з відповідного платежу могла бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в силу вимог наведеної норми Кодексу наявна у позивача переплата по авансовим внескам податку на прибуток підлягає автоматичному використанню для погашення податкових зобов'язань підприємсва з даного виду платежу, у тому числі й зі сплати податку на прибуток. При цьому належність цих платежів до різних кодів бюджетних надходжень згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, не є підставою для висновку про належність авансового внеску з податку на прибуток та самого податку на прибуток до різних видів податкових зобов'язань, позаяк елементи цих податкових платежів є тотожніми.

Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.06.2015 року по справі № К/800/38313/13.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 ПК України, вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, та якими передбачено тільки такий вид податку як "податок на прибуток підприємств".

Таким чином, термін "авансовий внесок з податку на прибуток" означає строк сплати одного й того ж виду податку - "податок на прибуток підприємств", а саме, його попередню оплату - авансування до наступного терміну сплати за підсумками річної декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою дотримання вищезазначених норм права, було подано до Основянської ОДПІ заяву від 10.03.2015 року (вх.. від 10.03.2015 року) з проханням провести грошові кошти з рахунку по авансовим внескам податку на прибуток на рахунок податку на прибуток.

10.03.2015 року, подано до контролюючого органу заяву (вх.. від 10.03.2015 року) про перекидання грошових коштів у звязку з помилкою платежу з рахунку авансових внесків податку на прибуток н рахунок податку на прибуток.

13.03.2015 року, податковим органом було відпрацьовано вищезазначені заяви підприємства та відповідно було перераховано кошти на розрахунковий рахунок податку на прибуток.

Окрім того, позивачем з метою підтвердження виконання своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток долучено до матеріалів справи квитанції від 06.03.2015 року на суму 50000, 00грн, від 10.03.2015 року на суму 27960, 00грн. та від 25.12.2014 року на сум у 17 287, 00грн.

У відповідності до положень п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011р. №11, сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається за різними кодами бюджетної класифікації: 11021000 "Податок на прибуток приватних підприємств", 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств".

Таким чином колегія суддів заззначає, що хоч сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається на різні коди бюджетної класифікації, податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та авансові внески з податку на прибуток є грошовими зобов'язаннями з одного і того самого податку, відтак погашення податкового боргу платника податків за рахунок надмірно сплачених платежів у даному випадку може бути здійснено без відповідної заяви платника податків.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на дату настання граничного терміну сплати суми самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток мав переплату з авансових внесків із вказаного податку у розмірі 28000, 00грн., у зв'язку з чим, контролюючий орган повинен самостійно здійснити зарахування вказаної суми в рахунок погашення наявного у платника податку податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом в порушення вищезазначених норм права не було самостійно здійснено зарахування наявної у позивача суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з вказаного податку, то суд дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є необґрунтованими, та як наслідок, застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. по справі № 820/6378/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.