Постанова

від 30.07.2015 по справі 826/11171/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року № 826/11171/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Господарка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарка» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 13 жовтня 2014 року № 0009211503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11171/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2015 року.

В судовому засіданні 02 липня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарка» з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013-2014 роки, за результатом якої складено акт перевірки від 22 вересня 2014 № 6074/26-53-15-03-17/21554062.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарка» абзацу 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0009211503, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 340,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 340,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарка» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 13 жовтня 2014 року № 0009211503- залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 грудня 2014 року № 3020/10/26-15-10-08 та ДФС України від 09 лютого 2015 року № 2000/10/26-15-10-08-32).

Позивач не погоджується із вказаним податковими повідомленнями - рішеннями й зазначає, що в силу приписів Податкового кодексу України останній не є платником податку на землю.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

В розумінні норми підпункту 14.1.72. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «земельним податком» являється обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У відповідності до положень статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, а об'єктами оподаткування, згідно зі статтею 270 названого Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У той же час, відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що обов'язок здійснювати оплату земельного податку виникає у осіб, які набули право власності на будівлю, споруду або їх частину саме з моменту реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2009 року між позивачем (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно - склад металевий, загальна площа 192,5 м. кв. та склад цегляний площею 29,5 м. кв. що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 12А, загальною площею 222,00 м. кв. і сплатити за нього обумовлену цим договором ціну.

Предмет договору розташований на земельній ділянці площею 0,0560, яка знаходиться в оренді у продавця, згідно договору оренди земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. від 14.02.2003 за реєстровим № 212 (пункт 4.9 Договору).

Право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору (пункт 4.8 Договору).

Так, 24 вересня 20119 року Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 006950 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» права власності на нежитлові будівлі загальною площею 222,00 м. кв., а саме: склад металевий, загальна площа 192,5 м. кв. та склад цегляний площею 29,5 м. кв. що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 12А.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба», з вересня 2009 року у позивача відсутній обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості та, відповідно подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

А відтак, висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління ДФС у м. Києві від 22 вересня 2014 № 6074/26-53-15-03-17/21554062 є необґрунтованими, а прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0009211503 - протиправним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарка» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарка» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13 жовтня 2014 року № 0009211503.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарка» (03115, місто Київ, вул. Феодори Пушиної, 13, код ЄДРПОУ 21554062) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник