Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/17738/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17738/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представників позивача представників відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М. Ленівського Р.В., Наталушко А.О., Іваненко Л.П. Туман Н.В., Руцької А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року ТОВ «Хуавей Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 0000678720 та № 0000683720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 0000678720 та № 0000683720.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 01.09.2014 по 08.09.2014 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Хуавей Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 2 274 674,00 грн. в наступних звітних періодах, відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок № 9038869337 від 09.07.2014 до податкової декларації з ПДВ вх. № 9035147853 від 19.06.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 08.09.2014 № 980/28-10-37-20/33501267 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Хуавей Україна» (код ЄДРПОУ 33501267) бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2014 р., якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема:

- розд. IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних № 2118/24650 від 16.12.2013, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів № 708 від 25.11.2013;

- п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 2 277 070,00 грн., в т.ч.: за квітень 2014 р. - на суму 2 234 146,00 грн.; за травень 2014 р. - на суму 42 924,00 грн.;

- п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 р. у розмірі 2 274 674,00 грн., яка підлягає зменшенню;

- п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за травень 2014 р. (ряд.25 декларації), яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ розміром 2 396,00 грн., що підлягає донарахуванню.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014:

- № 0000673720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 2 995,00 грн. (з яких 2 396,00 грн. - за основним платежем та 599,00 грн. - за штрафними санкціями);

- № 0000683720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2 843 342,50 грн. (з яких 2 274 674,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування (відшкодовано на момент перевірки) та 568 668,50 грн. - штрафні санкції), зокрема, за травень 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі ввезення товарів на митну територію України, підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом: на митній території України - дата складання платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення податкових кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий: номер накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з п. 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отриманні від нерезидента послуги отримувачем товарі/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення від'ємного значення (квітень-травень 2014 р.) стало здійснення ТОВ «Хуавей Україна» (Покупець) імпортних операцій з ввезення на митну територію України товару (телекомунікаційне обладнання) на підставі укладених із постачальниками-нерезидентами (Продавці) контрактами (наділі - Контракти/Рамкові контракти), згідно із якими Продавці продають і постачають Покупцю, а Покупець купує і приймає у Продавців товар у відповідності до термінів та умов, зазначених у цих Контрактах та Додатках до них, зокрема:

- із Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD (Республіка Сингапур): Рамкові контракти №00Z8041401010А від 01.01.2014, №00Z8041301010А від 02.01.2013 та №00F8040804150Н від 15.04.2008; Контракти №124100080413101330 від 01.03.2014 та №1241000804140000ТА від 01.04.2014;

- із Huawei Tech. Investment CO., LTD (Гонконг): Контракт №03110008041315000W від 15.01.2014.

На підтвердження здійснення ТОВ «Хуавей Україна» імпортних операцій за вказаними вище господарськими взаємовідносинами, позивачем надані ВМД, інвойси, товарно-транспортні накладні (т. І, а.с.42-185, т. ІІ а.с.8-58).

Відповідно до поданих до податкового органу реєстрів отриманих податкових накладних за квітень-травень 2014 р. (т. ІІ а.с.89-140), ТОВ «Хуавей Україна» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені митним органам (ряд.12.1 Декларацій за квітень та травень 2014 р.) за ВМД на ввезений на територію України товар, придбаний Позивачем у зазначених вище постачальників-нерезидентів, а саме:

- за квітень 2014 р. суму ПДВ у розмірі 2 275 777,00 грн. за наступними ВМД, зокрема: ВМД №320898 від 26.12.2013 - суму ПДВ 2 393,63 грн. (Рамковий контракт №00Z8041301010А); ВМД №106358 від 11.03.2014 - суму ПДВ 2 273 383,54 грн. (Контракт №03110008041315000W);

- за травень 2014 р. суму ПДВ у розмірі 42 924,00 грн. за наступними ВМД, зокрема: ВМД №369322 від 27.03.2014 - суму ПДВ 1 293,01 грн. (Контракт 124100080413101330); ВМД №369484 від 01.04.2014 - суму ПДВ 2 244,40 грн. (Рамковий контракт №00Z8041401010А); ВМД №307620 від 11.04.2014 - суму ПДВ 7 915,81 грн. (Контракт №1241000804140000ТА); ВМД №307948 від 16.04.2014 - суму ПДВ 31 471,06 грн. (Рамковий контракт №00F8040804150Н).

На підтвердження здійснення фактичної сплати митним органам сум ПДВ у грудні 2013 р., березні та квітні 2014 р. за імпортований товар, позивачем надані платіжні доручення (т. І, а.с.36-41) та банківські виписки (т. ІІ, а.с.59-88).

Відповідно до п. 201.12 статті 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно статті 297 Митного кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Між тим, до митних платежів належать: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (п. 27 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що митна декларація являється документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. При цьому, податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків задекларувати обсяг придбання імпортованого товару у складі податкового кредиту саме у тому звітному періоді, в якому виникло відповідне податкове зобов'язання. Більш того, віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, виходячи із приведених норм, є правом платника податків.

Таким чином, достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із ПДВ при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена ВМД і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, згідно Акта перевірки відповідача, за наданими ТОВ «Хуавей Україна» до перевірки ВМД (№320898 від 26.12.2013 та №106358 від 11.03.2014; №369322 від 27.03.2014, №369484 від 01.04.2014, №307620 від 11.04.2014, №307948 від 16.04.2014), реєстрів отриманих накладних та Декларацій за квітень та травень 2014 р. податковим органом встановлено, що позивачем у Декларації за квітень 2014 р. неправомірно задекларовано сплату митним органом (ряд.12.1 Декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в грудні 2013 р. на суму ПДВ 2 393,63 грн. та в березні 2014 р. на суму ПДВ 2 273 383,50 грн., по постачальникам-нерезидентам Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD та Huawei Tech. Investment CO., LTD.

У Декларації за травень 2014 р. за висновками відповідача, позивачем неправомірно задекларовано сплату митним органом (ряд.12.1 Декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в березні 2014 р. на суму ПДВ 1 293,01 грн. та квітні 2014 р, на суму ПДВ 41 631,27 грн., по постачальнику-нерезиденту Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD.

Згідно із зазначеним, за висновками податкового органу, віднесення позивачем до податкового кредиту у квітні-травні 2014 р. суми сплаченого ним митному органу ПДВ при імпорті товарів у інших звітних періодах, аніж у тому, в якому товар був увезений на митну територію України, призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 2 277 070,00 грн. по операціях з імпорту товарів, а саме:

- за квітень 2014 р. - у розмірі 2 234 146,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення за квітень 2014 р. на суму 2 234 146,00 грн.;

- за травень 2014 р. - у розмірі 42 924,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення за травень 2014 р. на суму 42 924,00 грн.

Крім того, податковий орган стверджує, що із врахуванням включення ТОВ «Хуавей Україна» до складу податкового кредиту суми ПДВ по ВМД (№320898 від 26.12.2013 та №106358 від 11.03.2014; №369322 від 27.03.2014, №369484 від 01.04.2014, №307620 від 11.04.2014, №307948 від 16.04.2014), отриманих в іншому ніж звітний період, в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивачем по Декларації за травень 2014 р. та Додатку 2 до неї, частина залишку від'ємного значення за квітень 2014 р. (2 274 674,00 грн.), фактично сплачена ТОВ «Хуавей Україна» постачальникам-нерезидентам та/або до Державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів), що призвело до завищення бюджетного відшкодування на суму ПДВ у розмірі 2 274 674,00 грн., яка підлягає зменшенню, а також заниження суми ПДВ за травень 2014 р., яка підлягає донарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, на суму ПДВ у розмірі 2 396,00 грн.

За наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками за грудень 2013 р., березень-квітень 2014 р. ТОВ «Хуавей Україна» при ввезенні товарів на територію України у грудні 2013 р., березні-квітні 2014 р. за вказаними вище ВМД, які, в свою чергу, були предметом перевірки, суми ПДВ були сплачені позивачем до Державного бюджету України, про що свідчать вказані в них реквізити одержувача (Київська митниця Міндоходів) та призначення платежу («Оплата митних зборів і платежів ПДВ»).

В той же час, з огляду на графу 8 зазначених ВМД встановлено, що одержувачем товарів значиться ТОВ «Хуавей Україна», всі вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовується податковим органом. При цьому, придбані (імпортовані) позивачем товари за такими ВМД використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на зазначене, вказані вище ВМД підтверджують здійснення митного контролю Київською митницею Міндоходів, сплату ТОВ «Хуавей Україна» ПДВ, митних зборів та інших платежів при митному оформленні телекомунікаційного обладнання на користь митного органу, а тому є дійсними документами, які підтверджують право позивача на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.07.2012 р. №21-126а12, в якій вказано, що ВМД є допустимим доказом, зокрема сплати ПДВ, що дає право на податковий кредит. Вимогу про оформлення ВМД відповідно до вимог законодавства не можна тлумачити інакше, як так, що для одержання права на податковий кредит така особа має значитись у ВМД як одержувач товару.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами (ВМД та платіжними дорученнями) наявність правових підстав для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у грудні 2013 р., березні та квітні 2014 р. при ввезені товарів на митну територію України, до податкового кредиту за квітень та травень 2014 р., відповідно, ТОВ «Хуавей Україна» мало право заявити до бюджетного відшкодування у Декларації за травень 2014 р. частину залишку від'ємного значення у сумі 2 274 674,00 грн., що свідчить про неправомірність висновків податкового органу щодо невизнання задекларованих позивачем у звітних Деклараціях за квітень та травень 2014 р. сум податкового кредиту, а також показників розд. ІІІ вказаних Декларацій (розрахунки з бюджетом за звітний період) (ряд.18-25 Декларацій).

Відповідачем не доведено в порядку передбаченому ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення № 0000678720 та № 0000683720 від 24.09.2014, в той час, як позивачем в повному обсязі підтверджено правомірність включення спірної суми ПДВ до податкового кредиту із додержанням норм законодавства, позаяк підтверджується первинними документами, а визначальним для отримання бюджетного відшкодування в даному випадку є фактична сплата суми податку отримувачем товарів у попередніх звітних періодах, що підтверджується ВМД.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.