Постанова

від 04.02.2020 по справі 826/17738/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2020 року

Київ

справа №826/17738/14

касаційне провадження №К/9901/5653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу великих платників податків (далі - Центральний офіс) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2013 (суддя - Санін Б.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (головуючий суддя - Борисюк Л.П., судді - Ключкович В.Ю., Петрик І.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна (далі - Товариство) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Центрального офісу, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000678720 та №0000683720 .

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість в грудні 2013 року та березні 2014 року у Товариства не було, оскільки не було самих митних декларацій, які на той час перевірялися митними органами, та були отримані позивачем в березні-квітні 2014 року, з урахуванням того, що в силу положень абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на включення до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податку на додану вартість за податковим накладними (митними деклараціями), отриманими ним у інших податкових періодах, зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної .

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0000678720 та №0000683720 від 24.09.2014, прийняті Центральним офісом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що у разі ввезення товарів на митну територію України, підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Центральний офіс оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць (пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України); для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на податковий кредит є дата сплати податкових зобов`язань (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України); в декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року Товариство задекларувало сплату податку на додану вартість митному органу (р.12.1) за товар, ввезений на митну територію України у грудні 2013 року та березні 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 2 273 383,50 грн., а в декларації за травень 2014 року - сплату митному органу податку на додану вартість за товар, ввезений на митну територію України в березні 2013 року та квітні 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 42924,00 грн., що призвело до завищення суми податкового кредиту по операціях з імпорту товарів за квітень - травень 2014 року та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Центрального офісу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.02.2020 прийняв касаційну скаргу Центрального офісу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 04.02.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Центральний офіс провів документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за травень 2014 року, результати якої оформлені актом від 08.09.2014 № 980/28-10-37-20/33501267, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: розподілу 4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних №2118/24650 від 16.12.2013, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №708 від 25.11.2013; пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 2277070,00 грн. (в тому числі: за квітень 2014 року - на 2234146,00 грн., за травень 2014 року - на 42924,00 грн.); підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 2274674,00 грн.; пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за травень 2014 року (ряд.25 декларації), яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, на 2396,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є перевищення обсягів продажу над обсягами придбання, в тому числі імпорт комплектуючих до обладнання для цифрових дротових систем зв`язку, телекомунікаційного обладнання (запасні частини для обладнання та інше) за квітень 2014 року, що становить 72,15% до загального обсягу придбання. Також згідно з наданими Товариством до перевірки вантажними митними деклараціями (№320898 від 26.12.2013, №106358 від 11.03.2014, №369322 від 27.03.2014, №369484 від 01.04.2014, №307620 від 11.04.2014, №307948 від 16.04.2014), реєстрами отриманих накладних та деклараціями за квітень та травень 2014 року встановлено, що Товариством у декларації за квітень 2014 року неправомірно задекларовано сплату митним органам (ряд.12.1 декларації) податку на додану вартість за товар, що ввезений на митну територію України в грудні 2013 року на суму податку на додану вартість 2393,63 грн. та в березні 2014 року на суму податку на додану вартість 2273383,50 грн. по постачальника-нерезидентах Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD та Huawei Tech. Investment CO., LTD . У декларації за травень 2014 року Товариством неправомірно задекларовано сплату митним органамм (ряд.12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в березні 2014 року на суму податку на додану вартість 1293,01 грн. та у квітні 2014 року на суму податку на додану вартість 41631,27 грн. по постачальнику-нерезиденту Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD . Віднесення Товариством до податкового кредиту у квітні-травні 2014 року сум сплаченого ним митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у інших звітних періодах, аніж у тому, в якому товар був увезений на митну територію України, призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 2277070,00 грн. по операціях з імпорту товарів, а саме: за квітень 2014 року - на 2234146,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення за квітень 2014 року на суму 2234146,00 грн.; за травень 2014 року - 42924,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення за травень 2014 року на 42924,00 грн. Також із врахуванням включення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вантажних митних деклараціях №320898 від 26.12.2013, №106358 від 11.03.2014, №369322 від 27.03.2014, №369484 від 01.04.2014, №307620 від 11.04.2014, №307948 від 16.04.2014, отриманих в іншому, ніж звітний, період, в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Товариством по декларації за травень 2014 року та додатку 2 до неї, частина залишку від`ємного значення за квітень 2014 року (2274674,00 грн.), фактично сплачена Товариством постачальникам-нерезидентам та/або до державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов`язаннями попередніх податкових періодів), що призвело до завищення бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість у розмірі 2274674,00 грн., яка підлягає зменшенню, а також до заниження суми податку на додану вартість за травень 2014 року, яка підлягає донарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, на суму податку на додану вартість у розмірі 2396,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Центральний офіс прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014: № 0000673720, яким збільшив Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 2995,00 грн., у тому числі: 2396,00 грн. - за основним платежем, 599,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000683720, яким зменшив Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2014 року на 2274674,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 568 668,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абзацах 1, 2, 3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, згідно з абзацом 4 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

У разі невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації. Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке право зберігається за платником податку і у разі ввезення товарів на митну територію України та наявності документа, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, - митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Адже системний аналіз наведених судом норм засвідчує, що документами, які посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту, закон визначає як податкові накладні, так і митні декларації, передбачені у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, а також інші визначені у пункті 201.11 статті 201 цього Кодексу документи, які підтверджують сплату податку до бюджету. Вид таких документів залежить від виду оподатковуваних операцій, що передбачають право платника на податковий кредит, проте ці документи є рівнозначними для права сформувати податковий кредит.

У справі, що розглядається, суди встановили, що факт сплати Товариством податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями №320898 від 26.12.2013, №106358 від 11.03.2014, №369322 від 27.03.2014, №369484 від 01.04.2014, №307620 від 11.04.2014, №307948 від 16.04.2014 не заперечувався.

Враховуючи викладене, доводи Центрального офісу, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Центрального офісу підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС - Центрального офісу великих платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду