Ухвала

від 14.01.2011 по справі 2а-60/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. Справа № 37963/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.05.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом своїх прав та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на свою користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.05.2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із відрахуванням сум виплати підвищення пенсії як дитині війни, виплачених за цей період ОСОБА_2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач визнаний дитиною війни і користується пільгами приналежними до цього статусу. Щодо надбавки до пенсії за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про її виплату підлягає задоволенню, оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Також суд зазначив, що норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, а тому позовні вимоги із вказаного моменту підлягають задоволенню.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Окрім вказаного зазначає, що встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсії призначеної на підставі цього Закону, а не Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також, не внесені зміни в Закони України «Про Державний бюджет України на 2006-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

З'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.

В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст.. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.

Тому у 2007 році, право на підвищення пенсії, яка виплачувалася позивачу надавалося у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, суд при задоволенні позовних вимог позивача за 2008 рік, вірно виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.05.2009 року по справі № 2а-60/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

ОСОБА_1