Ухвала

від 29.07.2015 по справі 587/703/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р.Справа № 587/703/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міського голови м. Суми ОСОБА_4 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2015р. по справі № 587/703/15-а за позовом ОСОБА_2 до Міського голови м. Суми ОСОБА_4 , Управління майна комунальної власності Сумської міської ради , Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до міського голови м. Суми ОСОБА_4, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, Сумської міської ради , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Суми від 18.02.2015 року № 70-к «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2.» та розпорядження міського голови м. Суми від 25.02.2015 року № 82-к «Про виправлення описки у розпорядженні міського голови від 18.02.2015 року № 70-к»; поновити його на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради з 18.02.2015 року і в цій частині звернути судове рішення до негайного виконання; стягнути з управління майна комунальної власності Сумської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.02.2015 року по дату фактичного поновлення на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради і в цій частині звернути судове рішення до негайного виконання в розмірі виплати за один місяць; стягнути з Сумського міського голови ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень та судові витрати; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт службового розслідування, який складено відповідною комісією з службового розслідування щодо нього, містить в собі відомості, які не відповідають дійсності, звинувачення щодо нього у цьому акті ґрунтуються не на фактах, а на припущеннях, в т.ч. членів комісії, які зацікавлені у його звільненні, про що публічно заявляли до початку проведення цього розслідування. Зазначає, що службове розслідування було проведено з порушенням процедури його проведення, передбаченої Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13 червня 2000 р. N 950 в частині неповідомлення його про підстави проведення такого службового розслідування, що в свою чергу, не забезпечило його права на внесення відводу членам комісії.

Крім того, позивач вважає, що вказані в акті обставини не свідчать про порушення ним Присяги посадової особи місцевого самоврядування, оскільки на думку позивача, він не вчинив жодного вчинку, який би свідчив про його діяльність всупереч інтересам служби, ганьбив би той виконавчий орган, в якому він працював, або в цілому завдавав би шкоди територіальній громаді, а навпаки, за час перебування на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради, користувався повагою у колег, нагороджений нагрудним знаком ІІІ ступеню за заслуги перед містом Суми (в тому періоді, за який здійснювалось службове розслідування щодо нього), нагороджений Урядовою грамотою за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, систематично преміювався за продуктивність та ефективність роботи, у 2013 році був атестований на відповідність займаній посаді, з щорічною переатестацією, починаючи з 2009 року.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сумського міського голови від 18.02.2015 року № 70-к «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2.» та розпорядження Сумського міського голови від 25.02.2015 року № 82-к «Про виправлення описки у розпорядженні міського голови від 18.02.2015 року № 70-к». Поновлено позивача на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради з 18.02.2015 року і в цій частині постанову суду звернуто до негайного виконання. Стягнуто з управління майна комунальної власності Сумської міської ради (м. Суми, вул. Садова, 33, код 33525906) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.02.2015 року по дату фактичного поновлення на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради і в цій частині постанову суду звернуто до негайного виконання в розмірі виплати за один місяць. Стягнуто з відповідача Сумського міського голови ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі:

- зобов'язано Сумського міського голову ОСОБА_4 подати до суду у 3-х денний строк з дати отримання даного судового рішення звіт про виконання цього судового рішення частині поновлення позивача - ОСОБА_2 на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради з 18.02.2015 року;

- зобов'язано управління майна комунальної власності Сумської міської ради подати у 3-х денний строк з дати отримання даного судового рішення звіт про виконання цього судового рішення в частині виплати позивачеві заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць;

- зобов'язано управління майна комунальної власності Сумської міської ради подати в 3-х денний строк з дати набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання цього судового рішення в частині виплати позивачеві заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 18.02.2015 року і по дату його фактичного поновлення на службі в органах місцевого самоврядування на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Сумський міський голова , а під час апеляційного розгляду справи його представник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розпорядженням міського голови від 18.12.2014 року за №424-к «Про проведення службового розслідування стосовно начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради ОСОБА_2» призначено проведення службового розслідування стосовно позивача за період знаходження його на посаді з 01.01.2010 року по 07.04.2014 року та створено комісію для проведення службового розслідування.

За наслідками службового розслідування складено Акт від 16 лютого 2015 року, за висновками якого комісія вбачає наявність підстав для припинення позивачем служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги.

Розпорядженням Сумського міського голови ОСОБА_4 від 18.02.2015 року № 70 - «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2.» з 18.02.2014 року було припинено службу в органах місцевого ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням ним присяги посадової особи місцевого самоврядування (абз.2 ч.1 ст.20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування») за дії/бездіяльність позивача, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, порушують закони України, права та законні інтереси громади, свідчать про несумлінне виконання позивачем посадових обов'язків (укладення та погодження договорів оренди комунального майна, всупереч інтересам територіальної громади, створення передумов про недоотримання міським бюджетом коштів від процедури банкрутства ТОВ «Ремпобуттехніка» та несплати боргу під час виконавчого провадження стосовно ДП «Інфобуд», ТОВ «Інвестор-96», допущення виникнення значного податкового боргу зі сплати ПДВ, прийняття на службу за строковими трудовими договорами осіб без проведення конкурсного відбору, наслідком яких є спричинення шкоди майну територіальної громади, порушення прав громадян на службу в органах місцевого самоврядування та приниження в очах громадськості авторитету органів та посадових осіб місцевого самоврядування, (а.с. 16, 17).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року N 2493-III (далі Закон 2493- III).

За приписами статті 7 Закону правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 280/97-ВР») система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до п.1,8,10 ч.4 та ч.5 ст.42 Закону № 280/97-ВР , сільський, селищний, міський голова зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. N 950 .

Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Відтак, розпорядження міського голови від 18.12.2014 року за №424-к «Про проведення службового розслідування стосовно начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради ОСОБА_2 прийняте в межах його повноважень .

Відповідно до пункту 7 Порядку, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги, що розпорядженням від 18.12.2014 року позивача поновлено на посаді на виконання постанови Сумського районного суду Сумської області від 10.11.2014 року у справі № 587/2032/14-а, за участю тих самих осіб, а розпорядженням за №424-к від 18.12.2014 року «Про проведення службового розслідування стосовно начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради ОСОБА_2» відповідачем прийнято рішення про проведення службового розслідування стосовно позивача, є такими, що заслуговують увагу доводи позивача про порушення Порядку в частині неповідомлення його про підстави проведення такого службового розслідування, що в свою чергу, не забезпечило його права на внесення відводу членам комісії , а сам акт службового розслідування стосовно позивача не можна вважати , як належний доказ, який на думку відповідача є безумовною підставою для звільнення позивача і беззаперечно свідчить про порушення позивачем Присяги.

Припиняючи службу позивача в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги, відповідач дійшов до висновку, що встановлені актом службового розслідування дії/бездіяльність позивача є не дисциплінарними порушеннями, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями посадовця органів місцевого самоврядування, як суб'єкта зі спеціальним статусом.

Відповідно до приписів статті 20 Закону № 2493-III, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Відповідно до ст.11 ЗУ N 2493-III громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки".

Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 22.06.2005 року складено Присягу, про що міститься відповідний запис в його трудовій книжці.

Таким чином складаючи Присягу, посадова особа органу місцевого самоврядування покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Отже, як порушення Присяги слід розуміти скоєння посадовою особою проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу, де він працює та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Припинення служби відбувається у формі звільнення.

З огляду на вказане, припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності посадової особи, яка вчинила діяння, несумісне з посадою та крайнім заходом відповідальності посадової особи за порушення дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності. Тому, рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, а неможливість застосування до посадової особи дисциплінарного стягнення аж до звільнення з органу, має бути мотивована.

Правомірність звільнення позивача за порушення ним Присяги й відповідність діючому законодавству оскаржуваного розпорядження відповідач доводить, зокрема, тими обставинами, що позивач, перебуваючи на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради уклав та погодив ряд договорів оренди, всупереч інтересам територіальної громади.

Однак , доводи відповідача повністю спростовуються матеріалами даної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, рішеннями від 27.07.2011 року № 706 - МР, від 28.09.2011 року № 807 - МР, від 19.12.2012 року № 1949 - МР, від 19.06.2013 року № 2462 - МР Сумська міська рада передала за переліком нерухоме майно у господарське відання КП «Сумижитло» СМР, а управління майна комунальної власності Сумської міської ради в особі позивача, зобов'язано було за вказаним рішенням укласти відповідний акт приймання - передачі цього майна та передати зі свого балансу на баланс зазначеного підприємства вказане у рішеннях ради майно. КП «Сумижитло» СМР уклало ряд договорів оренди з іншими суб'єктами господарювання, виступивши орендодавцем зазначеного нерухомого майна, оскільки таке право фактично делегувала цьому підприємству Сумська міська рада, та представник управління комунальної власності під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердила факт передачі зазначеного нерухомого майна в господарське відання КП «Сумижитло» СМР.

За приписами статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», потенційний орендар звертається до орендодавця із заявою та проектом договору оренди нерухомого майна, а орендодавець розглядає вказані документи, і, якщо у нього відсутні законодавчо встановлені заперечення щодо поданих документів, укладає з орендарем договір у запропонованій редакції

Відповідно до пункту 11.5 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01.02.2012 № 1186-МР орендна ставка 5 % використовується для розміщення суб'єктів господарювання, що надають послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності.

Згідно пункту 1 статгі 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пункгом 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету України № 60 від 25.04.2005 визначено, що виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Оскільки управління комунального майна не виступає за договорами оренди орендодавцем, відповідно, позивач об'єктивно не може впливати на визначення цільового використання об'єктів оренди за вказаними договорами, оскільки здійснення такого права покладено на орендодавця, яким за зазначеними договорами є КП «Сумижитло» СМР.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем чинного законодавства під час укладення КП «Сумижитло» договорів оренди з ТОВ «Сервіс Комфорт Плюс», ТОВ «БК-Альпром», ФОП Торгачова, ТОВ «Сумитехнобудсервіс» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки представником відповідача їх не надано до огляду, та незаконність застосування орендної ставки в розмірі 5% повинна бути доведена тільки рішенням суду по кожному договору оренди .

Доводи про те, що позивачем неправомірно здійснено нарахування орендної плати за договором оренди з ТОВ «Діагностика здоров'я» та ФОП ОСОБА_8, яке полягає у незастосуванні діючої на час укладення договору Методики розрахунку орендної плати спростовуються також матеріалами справи.

Зазначені орендарі набули право на оренду нерухомого майна на конкурсних засадах у 2010 році.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

На момент внесення змін до вказаних договорів діяв Порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради № 896 - МР від 26.10.2011 року.

Відповідно до п. 4.9 Порядку орендна плата розраховується згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна затвердженою рішенням Сумської міської ради, або встановлюється за розміром орендної плати, запропонованому на конкурсі.

Враховуючи, що розмір орендної плати узгоджено зазначеними особами з управлінням на конкурсі, то останній не мав підстав встановлювати її за методикою розрахунку орендної плати, яка діяла у подальшому.

Доводи щодо незаконного звільнення - ТОВ «Сумський центр здоров'я» від сплати орендної плати, у зв'язку з чим міським бюджетом недоотримано 199875 гривень. Спростовуються наступним.

Договір з ТОВ «Сумський центр здоров'я» укладено 16.08.2010 року, за яким у період з 14.10.2011 року по 02.09.2014 року, орендар був звільнений від оплати орендних платежів у зв'язку з його непридатністю для використання.

З матеріалів орендної справи за цим об'єктом вбачається, що 12.10.2011 року спеціалізованою установою проведено технічне обстеження орендованого майна (звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 12.10.2011 року, складений ПП ТМ ХУДАРХПРОЕКТ «ТМД» (код 21128968), за результатами якого встановлено, що стан об'єкта оренди є аварійним та не придатний для нормальної експлуатації. З огляду на стан фундаменту об'єкта оренди та будівельних конструкцій, рекомендовано провести його знесення, а земельну ділянку використати під нове будівництво.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди.

Аналогічні за змістом положення містяться і в тексті вказаного договору оренди.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт ревізії Державної фінансової інспекції в Сумській області від 13.10.2014 року фінансово - господарської діяльності КП «Сумижитло» СМР, де перевіривши вказані договори на предмет правомірності нарахування орендної плати за вказаними договорами, на стор. 44 (т.1 а.с.167) інспекція зробила висновок, що порушення, які полягають у невірному нарахуванні орендної плати, пов'язані із нецільовим використанням об'єктів оренди, допущені колишніми керівниками КП «Сумижитло» СМР ОСОБА_15. та ОСОБА_10, що спростовує доводи відповідача допущення порушень саме позивачем під час нарахування КП «Сумижитло» СМР орендної плати своїм орендарям та визначення цільового використання об'єктів оренди, оскільки ці правовідносини стосуються виключно сторін зазначених договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно до судового рішення у справі № 5021/666/2012 та у справі № 5021/1588/2012, які набрали законної сили, ТОВ «Ремпобуттехніка» є боржником перед управлінням в сумі 3587165,96 гривень.

Невиконання ТОВ «Ремпобуттехніка» вказаних судових рішень стало підставою для звернення позивача від імені управління до господарського суду про порушення справи про банкрутство щодо вказаного боржника.

14.01.2013 року господарським судом Сумської області винесено ухвалу у справі № 920/70/13 про порушення справи про банкрутство ТОВ «Ремпобуттехніка», введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено ОСОБА_11

Звинувачення відповідачем позивача у нібито вчиненні ним незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство, які полягають у незаконності ініціювання позивачем процедури банкрутства щодо вказаного боржника, заниженні позивачем вартості майна боржника під час його продажу, відсутності контролю за діями арбітражного керуючого в процедурі банкрутства зазначеного боржника, не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки позивач не наділений повноваженнями визначення вартості майна під час його продажу в процедурі банкрутства та належне виконання арбітражним керуючим - ліквідатором у вказаній справі своїх обов'язків та відсутність підстав для його відсторонення, а також факт наявності підстав для порушення справи про банкрутство вказаного боржника, підтверджуються постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 920/70/13 від 14.05.2015 року та постановою Вищого господарського суду України у цій же справі від 28.10.2014 року, які набрали законної сили.

Правомірність прийняття позивачем управлінських рішень під час участі у справі про банкрутство ТОВ «Ремпобуттехніка» вже встановлені під час розгляду судової справи № 587/2032/14-а про поновлення позивача на роботі, і в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доведенню у даній справі.

Під час розгляду вказаної справи, судом було встановлено, що відповідач негативно ставиться до позивача і останній зазнав від Сумського міського голови ОСОБА_4, як роботодавця, психологічних утисків у зв'язку з прийняттям позивачем відповідних управлінських рішень під час процедури банкрутства ТОВ «Ремпобуттехніка», в т.ч. у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 звернутись до суду з заявою про заміну арбітражного керуючого у вказаній справі.

Отже, обставини, пов'язані із правомірністю прийняття позивачем управлінських рішень під час участі у справі про банкрутство ТОВ «Ремпобуттехніка» встановлені під час розгляду судової справи № 587/2032/14-а, і в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доведенню у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, перебуваючи на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради, допустив виникнення значного податкового боргу зі сплати ПДВ, що свідчить про завдання значної майнової шкоди міському та державному бюджету також спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно доповідної записка від 12.02.2015 року заступника начальника управління - начальника управління бухгалтерського обліку - головного бухгалтера департаменту фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради ОСОБА_12 під час керування позивачем управління, ним було подано до суду відповідні позови про скасування податкових повідомлень - рішень на суму податкового боргу в розмірі 3525252.00 грн. та 1333861.50 грн., які були задоволені, у зв'язку з чим, зазначені повідомлення - рішення скасовані.

Однак, не зважаючи на оскарження управлінням податкових повідомлень - рішень, податкова продовжувала незаконно нараховувати штрафні санкції на неіснуючий податковий борг, у зв'язку з чим, протягом 2008 - 2009 років та у 2014 році до картки зобов'язань управління внесено 23 податкових повідомлення - рішення на загальну суму 8665612.63 гривень, з них 6545691.75 гривень вилучено з цієї картки протягом 2008-2009 років за рішеннями судів, а 2119920.88 гривень рахується в картці станом на 01.07.2014 року (тобто, вже після першого звільнення позивача, яке відбулось 07.04.2014 року), з яких суму 1444926.67 гривень безпідставно внесено до картки у 2014 році і на даний час оскаржується у суді.

Крім того, у 2008 - 2009 році до картки зобов'язань управління внесено безпідставно дев'ять податкових повідомлень - рішень, які управлінню взагалі не надсилались (а.с.121-123). Зазначене навпаки, свідчить про проведення позивачем на посаді начальника управління ефективної позовної роботи, пов'язаної із скасуванням незаконно нарахованих сум податкового боргу

Згідно до акту від 03.06.2011 року № 14-24-47 ревізії фінансово - господарської діяльності управління майна комунальної власності Сумської міської ради за 2009 - 2010 роки та І квартал 2011 року, проведеної Головним КРУ України, а також акт від 20.08.2013 року № 06-08/53 ревізії фінансово-господарської діяльності управління майна комунальної власності Сумської міської ради за період з 01.05.2011 року по 31.05.2013 року, проведеної ДФІ в Сумській області, тобто періоди, які були предметом перевірки позивача відповідачем у даній справі, фінансово - господарської діяльності очолюваного позивачем управління, не було встановлено тих порушень, на які посилається відповідач, в обґрунтування незаконності дій позивача, що є доказом відсутності таких порушень.

Як вбачається з ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року у справі № 587/235/15 та ухвали цього ж суду від 17.03.2015 року у справі № 587/2953/14-а, позивача станом на день винесення оскаржуваного у даній справі розпорядження про його звільнення з посади начальника управління, фактично не було поновлення на цій посаді на роботі в управлінні майна комунальної власності Сумської міської ради.

Вказане підтверджується висновками, зробленими зазначеними судовими інстанціями у вказаних справах, де суди встановили, що прийняття Сумським міським головою ОСОБА_4 розпорядження від 18.12.2014 року № 423-к про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління та визначення йому робочого місця не за місцезнаходженням управління не може вважатись таким поновленням, як і не може вважатись фактом виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, яке ухвалене 10.11.2014 року Сумським районним судом Сумської області у справі № 587/2032/14-а.

Наведене свідчить про те, що відповідачем, при винесенні оскаржуваного розпорядження, припинено повноваження особи, яку фактично не було у законний спосіб поновлено на посаді.

За висновками службового розслідування наведені в акті факти свідчать про те, що дії та бездіяльність ОСОБА_2,, деякі з них мають ознаки корупційних правопорушень, призвели до спричинення шкоди майну територіальної громади та принизило в очах громадськості авторитете органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Порушено основні принципи служби в органах місцевого самоврядування такі як служіння територіальній громаді, верховенство права і законності: професіоналізму, компетентності, чесності, відданості справі: дотримання прав місцевого самоврядування: захисту інтересів відповідної територіальної громади. Орієнтовний розмір завданої можливої шкоди, яка підлягає уточненню складає більше 6214664,46 грн.(т.1 а.с.94-95).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 року по справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників влади, щоб вони утримувались від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 року Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава допустити, що посадова особа, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблено.

Отже, саме по собі припущення, як самого відповідача, так і інших осіб про можливість завдання позивачем ймовірної шкоди у будь - якій сумі, яка на думку відповідача, підлягає уточненню, не може свідчити про скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення несумісного із проходженням ним служби в органах місцевого самоврядування або корупційного правопорушення, і, відповідно, не може бути доказом порушення позивачем Присяги посадової особи органу місцевого самоврядування.

За приписами частини 2 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно по суті виніс рішення , доводи апеляційної скарги висновків суду про порушення прав позивача не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції - відсутні.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час винесення судового рішення не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міського голови м. Суми ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2015р. по справі № 587/703/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2015 р.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.