Рішення

від 29.07.2015 по справі 903/568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №903/568/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС»

До Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкмаркет»

про стягнення 34 340,55 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Чабан Р.Л. - дов. № 392 від 12.12.2014 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» в особі відділення № 66 про стягнення 34 340,55 грн. (з яких: 30 000,00 грн. - безпідставно набуті кошти, 4 200,00 грн. - інфляційні втрати та 140,55 грн. - три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами).

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на платіжне доручення № 375 від 23.03.2015 р.; лист вих. № 94 від 01.04.2015 р.; вимогу вих. № 102 від 09.04.2015 р.; лист № 47-605/26889 від 22.04.2015 р.; лист № 06.32-186/58 від 14.05.2015 р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. вказана позовна заява прийнята судом до розгляду, порушено провадження у справі № 903/568/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.06.2015 р.; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкмаркет»; зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 25.05.2015 р. через відділ документообігу Господарського суду Волинської області подав документи у справі.

Представник Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» через відділ документообігу Господарського суду Волинської області подав клопотання, в якому вказав, що відділення № 66 Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ», не є юридичною особою та згідно Положення про відділення № 66 Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ», яке затверджено Спостережною радою АТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» протоколом б/н від 04.07.2013 р. не може виступати відповідачем у справі, у зв'язку з чим просив справу надіслати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Розглянувши дане клопотання та долучені до нього документи, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи Господарським судом Волинської області та направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За наслідками судового засідання 09.06.2015 р. Господарським судом Волинської області винесено ухвалу про надіслання матеріалів справи № 903/568/15 за підсудністю до Господарського суд міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 16.06.2015 р., справу № 903/568/15 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) прийнято дану справу № 910/15327/15 до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2015 р., зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Через відділ діловодства суду 13.07.2015 р. від третьої особи письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. представник позивача надав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, відповідач вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.06.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 24.06.2015 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 903/568/15 відкладено на 29.07.2015 р. та повторно зобов'язано відповідача та третю особу виконати вимоги попередньої ухвали суду в даній справі.

У судовому засіданні 29.07.2015 р. представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 29.07.2015 р. повторно не з'явилися, відповідач вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 29.07.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.03.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» здійснило з розрахункового рахунку в АТ «Укрсоцбанк» платіж у розмірі 30 000,00 грн. за послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Друкмаркет», на р/р 26001012487701, МФО 300131, в ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ».

Позивач пояснив, що йому стало відомо в подальшому про те, що р/р 26001012487701, МФО 300131, в ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» було закрито за декілька днів до здійснення позивачем платежу. Того ж дня, в телефонному режимі ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» на запит про рух коштів і повернення помилково сплачених коштів повідомило, що дані кошти були зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» і будуть поверненні через декілька днів.

Однак грошові кошти не було повернуто, у зв'язку з чим 01.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» звернулося до ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» з листом, яким вимагало негайно повернути вказані кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС». Відповіді на даний лист також не було отримано позивачем.

09.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» повторно звернулося до ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» з вимогою негайно повернути помилково сплачені кошти на закритий рахунок ТОВ «Друкмаркет».

Однак, на дату подачі позовної заяви відповіді на даний лист відповідачем не отримано.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» про стягнення 34 340,55 грн. (з яких: 30 000,00 грн. - грошові кошти, 4 200,00 грн. - інфляційні втрати та 140,55 грн. - три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 339 ГК України, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність. Банківські операції провадяться в порядку, встановленому Національним банком України.

Частинами 4, 5 ст. 341 ГК України встановлено, що при безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Частиною 6 ст. 342 ГК України передбачено, що порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно ч. 4 ст. 1088 ЦК України, порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ст. 1092 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

За приписами ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону, ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Інструкції порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до абз. 2 п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Відповідно до пп. 2.33. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україїіі в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р., якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку «Кредитові суми до з'ясування» не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» унаслідок зміни з ініціативи банку отримувача (у зв'язку із зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку отримувача, то банк отримувача перераховує кошти з цього рахунку на рахунок отримувача не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

Операцію з перерахування коштів з рахунку «Кредитові суми до з'ясування» на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, кошти за яким були зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

Згідно відповіді АТ «Укрсоцбанк» № 06.32-186/58 від 14.05.2015 р., запитів на уточнення реквізитів чи повернення платежу, проведеного на підставі платіжного доручення № 375 від 23.03.2015 р. від ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» не було. Таким чином, строк добровільного повернення коштів сплив 24.03.2015 р.

Враховуючи наведене, з 25.03.2015 р. між ТОВ «ТИГРЕС-ЛЮКС» та ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» виникли боргові грошові зобов'язання, в яких відповідач є боржником, а позивач кредитором. Добровільно повернути кошти відповідач фактично відмовився, про що свідчить існування порушення строку повернення коштів та відмова від надання відповідей і виконання законних та обгрунтованих вимог позивача до відповідача.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Згідно з частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до п. 1 Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст 111' 16 ГПК України, за I півріччя 2013 р. Спори, що виникають із договорів про надання послуг (Лист, Верховний Суд, від 01.07.2013, «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2013 р.»), за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних обґрунтованих доказів на спростування обставин, викладених у позові, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» стягнення 30 000,00 грн. грошових коштів, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» щодо стягнення ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» 30 000,00 грн. грошових коштів визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» просить суд також стягнути з ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» 4 200,00 грн. інфляційних втрат за період з 25.03.2015 р. до 30.05.2015 р. та 140,55 грн. трьох відсотків річних за період з 25.03.2013 р. до 20.05.2015 р., у зв'язку з неповерненням грошових коштів.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 4 200,00 грн. інфляційних втрат за період з 25.03.2015 р. до 30.05.2015 р. та 140,55 грн. трьох відсотків річних за період з 25.03.2013 р. до 20.05.2015 р., у зв'язку з неповерненням грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС-ЛЮКС» (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Перемоги, 25, код ЄДРПОУ 33837538) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. грошових коштів, 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн. 55 коп. трьох відсотків річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.07.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина