Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-8180/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/9991/15360/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-9180/11/2070

за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс»

про сплату податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харков у червні 2011 року подала позов про зобов'язання відповідача сплатити на відповідний розрахунковий рахунок грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3444780 грн., в т.ч. 2755824,00 грн. за основним платежем та 688956,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відмовлено.

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - правонаступник Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Судом касаційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова реорганізована шляхом утворення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова. Правонаступником Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова стала Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова ДПС. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова ДПС реорганізована шляхом утворення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом створення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Віконт Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.08.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 02.02.2011 № 516/232/35476374. Актом перевірки зафіксовано порушення відповідачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового кредиту в результаті визначання бази оподаткування операцій з поставки товарів за цінами, що є більшими за звичайні.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято рішення від 17.01.2011 № 1 про застосування звичайної ціни при визначення бази оподаткування податком на додану вартість та складено на підставі вищевказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000102320 про визначення згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Це податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем до ДПА у Харківській області. При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) орган державної податкової служби має право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 цього Кодексу визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін передбачає обов'язкові етапи: проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, в якому визначається сума грошового зобов'язання внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому, звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 01.01.2013.

Таким чином, до 01.01.2013 у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість у відповідності до п. 8 розділу XX Податкового кодексу України «Інші перехідні положення» у випадках, передбачених цим кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

У зв'язку з відсутністю у чинному законодавстві України на момент виникнення правовідносин порядку визначення податкових зобов'язань за непрямими методами визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін здійснюється в загальному порядку з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 01.01.2013.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

При цьому на час, коли положення статті 39 Податкового кодексу України не були чинними, податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

Враховуючи викладене, зважаючи на звернення позивача до суду з позовом щодо слати податкових зобов'язань, визначених в результаті застосування звичайних цін до 01.01.2013, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави відкривати провадження у справі.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун