Постанова

від 30.07.2015 по справі 826/20192/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/19078/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Кравцова О.В.; Леонтович К.Г., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначав, що листом від 22 вересня 2014 року № 9180/13-1/27-14 його повідомлено про залишення без розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що законодавством не визначено такого результату розгляду проекту відведення земельної ділянки, як залишення його без розгляду і стаття 186-1 Земельного кодексу України забороняє вимагати додаткові документи не включені до проекту землеустрою, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати прийняти рішення про погодження проекту землеустрою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 5 серпня 2014 року ОСОБА_5 подано до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) клопотання про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

За результатом розгляду, відповідач листом від 22 вересня 2014 року № 9180/13-1/27-14 повідомив про залишення без розгляду вказаного проекту, оскільки його склад та оформлення не приведено у відповідність до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 28 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (далі - Тимчасовий порядок).

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянутий в спосіб, порядок та строки, передбачені чинним законодавством України, а протиправності дій відповідача не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частини перша та третя статті 20 ЗК України).

Частиною першою статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

За приписами частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Частиною сьомою статті 186-1 ЗК України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону № 858-IV.

Згідно із частиною третьою статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною п'ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

За приписами частин першої та четвертої статті 10 Тимчасового порядку розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги» погоджується в порядку та органами, встановленими статтею 186-1 ЗК України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої власник має намір змінити, погоджується в порядку, встановленому статтями 20, 186-1 ЗК України, та розглядається відповідно до розділу 4 цього Порядку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради повідомив позивача про невідповідність поданого ним проекту статті 28 Тимчасового порядку, у зв'язку з чим залишив його без розгляду. При цьому, розгляд проекту не відбувся.

Враховуючи, що ОСОБА_5 подано належним чином оформлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач, відповідно до статті 19 Конституції України та частини п'ятої статті 186-1 ЗК України зобов'язаний розглянути клопотання у десятиденний строк і надати свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні (з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти). При цьому, заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону № 858-IV.

Отже, з урахуванням наведеного, судами залишено поза увагою, що Тимчасовий порядок містить вимоги щодо надання до проекту землеустрою додаткових документів, подання яких не передбачено законом, який має вищу юридичну силу.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, ні статтею 186-1 ЗК України, ні Тимчасовим порядком не передбачено такої форми рішення, як залишення проекту землеустрою без розгляду.

Посилання судів на Закон України від 15 січня 1999 року № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ», який визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України, не береться касаційним судом до уваги, оскільки такі повноваження мають здійснюватись з урахуванням спеціального законодавства, зокрема в сфері земельного законодавства - ЗК України.

Викладене дає підстави стверджувати, що рішення судів не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання прийняти рішення про погодження проекту землеустрою, то колегія суддів вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, поданий ОСОБА_5, в порядку, передбаченому статтею статті 186-1 ЗК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

О.В.Кравцов

К.Г.Леонтович