Постанова

від 31.08.2011 по справі 5/002-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2011 № 5/002-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 31.08.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року,

у справі № 5/002-11 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс»

до відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської

області

про стягнення 44961,60 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 по справі № 5/002-11 позов ТОВ «Компанія Крона плюс» до відділу освіти Обухівської райдержадміністрації Київської області про стягнення 44961,60 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.03.2011 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду Київської області скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Крона плюс» вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Київської області законним та обґрунтованим. Просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.03.2011, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 31.08.2011 року представник відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 20.07.2011 року та 31.08.2011 року представник ТОВ «Компанія Крона плюс» також надав суду свої пояснення по справі в яких, поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 15.03.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2009 року між сторонами у справі було укладено договір № 486 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач - підрядник зобов'язується виконати за завданням відповідача - замовника наступні види робіт: капітальний ремонт та гідрохімічне очищення системи опалення Обухівської ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вищеперелічені роботи згідно актів виконаних робіт (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна договору складає 44961,60 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 7493,60 грн. Оплата по даному договору проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору кінцевий розрахунок по даному договору проводиться замовником не пізніше грудня 2010 року, після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків. Термін дії договору: вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010 року (п. 4.2 договору).

Так, на виконання умов вказаного договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 44961,60 грн. що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в від 26.08.2009 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача.

В свою чергу, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 44961,60 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань ТОВ «Компанія Крона плюс» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 44961,60 грн. Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 року позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, оскільки, всупереч положень договору укладеного між сторонами, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, щодо оплати за виконану роботу, а факт виконання робіт по договору підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт та те, що строк розрахунку по договору сплинув, а доказів оплати виконаних робіт як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано, позовна вимога про стягнення з відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області боргу у розмірі 44961,60 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представника відповідача і цим було порушено його право, судова колегія вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав. Оскільки, неявка відповідача в судове засідання суду першої інстанції не перешкоджала розгляду справи по суті, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за відповідності його представника та за наявними в ній матеріалами.

Що стосується доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив відповідачу у клопотанні про заміну відповідача, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне. Так, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну відповідача його правонаступником на підставі ст. 25 ГПК України з мотивів того, що на виконання постанови Верховної ОСОБА_1 України від 10.07.2010р. № 2488-УІ «Про віднесення міста Обухів Обухівського району Київської області до категорії міст обласного значення» Обухівською райдержадміністрацією та Обухівською міською радою були прийняті розпорядження про необхідність передачі шкіл, які знаходяться на території міста Обухів на баланс міста та про створення комісії з приймання-передачі основних засобів та інших матеріальних цінностей загальноосвітніх шкіл, гімназії та спортивної школи міста Обухова. Спільною комісією у складі відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації та управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради 28.01.2011 року було складено та підписано акт прийому-передачі основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, матеріалів, згідно якого відділ освіти Обухівської районної державної адміністрації передав управлінню освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради всі права та зобов'язання щодо Обухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4. В зазначеній школі позивачем на виконання умов вказаного договору в 2009 року за замовленням відповідача були проведені роботи, за які останній не розрахувався в повному обсязі. Оскільки, за вищезазначених обставин відповідач передав управлінню освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради всі права та зобов'язання щодо Обухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4 то на його думку відбулось часткове правонаступництво у спірних відносинах щодо зобов'язань відповідача за вищезазначеним договором в частині здійснення повного розрахунку з позивачем за виконані ним роботи, правонаступником яких є управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради.

Згідно із ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Як вірно вказав суд першої інстанції, вказана стаття наводить єдину підставу процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації підприємства чи організації. Тобто, допускається правонаступництво лише у випадку реорганізації юридичної особи.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення).

Згідно із ст. 59 Господарського кодексу України, реорганізація може проводитися шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, зі змісту поданих клопотань та доданих до них документів не вбачається злиття, приєднання, поділ, перетворення, боржника - відповідача у даній справі. Доказів, які б підтверджували реорганізацію відповідача - боржника, що є підставою для правонаступництва та заміни сторони у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, відповідачем як до суду першої інстанції так до суду апеляційної інстанції подано не було. Таким чином, судова колегія вважає, що в даному випадку не відбулося реорганізації суб'єкта господарювання - боржника (злиття, приєднання, виділення, перетворення) і як наслідок відсутні правові підстави для заміни сторони у спірному правовідношенні правонаступником. Отже, місцевий господарський суду правомірно відмовив у задоволення вказаного клопотання.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, залучення до справи іншого відповідача може мати місце, коли в матеріально-правовому зобов'язанні відбулася заміна боржника.

Відповідно до вимог ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Статтею 521 Цивільного кодексу України встановлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, згідно яких правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Отже у таких випадках коли за згодою кредитора мав місце перевід боргу, а позов подано тільки до первісного боржника, господарський суд має право залучити до участі у справі нового боржника.

Таким чином, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, доказів наявності згоди кредитора на заміну боржник у зобов'язанні іншою особою та укладання правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні сторонами у справі суду не надані, а відтак обов'язок здійснити розрахунок за виконані позивачем підрядні роботи за вищевказаним договором існує на час розгляду справи у відповідача, в зв'язку з чим судова колегія вважає, що відсутні правові підстави залучати до участі у справі управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради, якому відповідач передав всі права та зобов'язання щодо Обухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відділом освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 44961,60 грн., відповідачем не надано. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі № 5/002-11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі № 5/002-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5/002-11 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Ткаченко Б.О.

ОСОБА_1