Постанова

від 22.12.2014 по справі 804/12009/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/12009/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБАСТА" про застосування арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБАСТА" (далі-ТОВ «ОРБАСТА», підприємство, відповідач) з позовними вимогами про застосування арешту коштів на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБАСТА».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року провадження у справі №804/12009/13-а було зупинено, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №804/11800/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБАСТА» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання протиправним та скасування наказу «Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОРБАСТА» (код ЄДРПОУ 36575038)» №256 від 27.08.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі №804/11800/13-а у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОРБАСТА» - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «ОРБАСТА» - повернуту скаржнику.

11 грудня 2014 року провадження по справі №804/12009/13-а поновлено, у зв'язку з набранням законної сили рішення по адміністративній справі №804/11800/13-а.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазнчив, що у зв'язку з встановленням розбіжностей між задекларованим відповідачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями його контрагентів, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська звернулось до ТОВ «ОРБАСТА» із письмовим запитом щодо надання пояснень та їх документального підтвердження. У порушення вимог податкового законодавства підприємством не було надано витребовуваних пояснень та первинної документації, у зв'язку з чим податковим органом було винесено наказ про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки та виписано відповідні направлення на проведення перевірки. Однак, позивачем не було проведено перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України під час здійснення експортних операцій за період з 01.09.2012 року по 30.10.2012 року, у зв'язку із відмовою посадових осіб ТОВ "ОРБАСТА" допускати посадових (службових) осіб податкового органу до проведення перевірки. На підставі норм Податкового кодексу України відповідачем було прийнято рішення про застосування до ТОВ "ОРБАСТА" умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Позиція відповідача , відображена у запереченнях на позов, полягає у протиправності дій податкового органу. Відповідач зазначає, що підприємство відмовилось у допуску до перевірки працівників податкового органу у зв'язку з відсутністью підстав для її проведення та оскарженням наказу про проведення відповідної перевірки у судовому порядку, зазначивши про це в отриманому позивачем листі №011/09-13 від 09.09.2013р. Так, відповідач наголошує, що у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, рішення суду про визнання арешту обгрунтованим на підставі п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ОРБАСТА», накладений на підставі рішення податкового органу №20262/10/223 від 11.09.2013р. є припиненним, однак рішення щодо звільнення з-під арешту майна контролюючим органом не приймається, а повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється. Крім того, на думку відповідача, Акт №313/223/36576 від 10.09.2013р. не може вважатись допустимим доказом підтвердження факту недопуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки. Відповідач також зазначає, що за відсутності підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосування адміністративного арешту коштів на рахунках є неможливим.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРБАСТА» (код ЄДРПОУ 36575038) зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 05.08.2009р. та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Контролюючим органом встановлено наявність розбіжностей між задекларованим підприємством податковим кредитом та податковим зобов'язанням його контрагентів, у зв'язку з чим позивач звернувся до ТОВ «ОРБАСТА» із листом про надання пояснень та документального підтвердження щодо придбання (виробництва) товару, який у подальшому був реалізований на експорт у вересні 2012р., жовтні 2012р. (вих. №16320/10/221 23.07.2013р.), який отримано відповідачем 29.07.2013р.

Правомірність та відповідність даного наказу вимогам чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. (справа №804/11800/13-а), яка набрала законної сили - 14.04.2014р.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Внаслідок ненадання відповідачем витребовуваних пояснень та первинних документів, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України начальником ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська видано наказ від 27.08.2013р. про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОРБАСТА» протягом 10 робочих днів з 27.08.2013р. та наказ від 09.09.2013р. про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОРБАСТА» протягом 5 робочих днів з 10.09.2013р., а також направлення на проведення перевірки відповідача №250 від 27.08.2013р. та №435, №436 від 10.09.2013р.

09.09.2013р. податковий орган направив лист за вих. №20181/10/223 щодо надання додаткового документального підтвердження щодо питань, які виникли під час перевірки.

ТОВ «ОРБАСТА» у відповідь на отриманий наказ про проведення перевірки направило лист (вих. №011/09-13 від 09.09.2013р.) щодо допуску перевіряючих до перевірки, у якому повідомило податковий орган, що 06.09.2013р. підприємство звернулось до суду із позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №256 від 27.08.2013р. «Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОРБАСТА» (код ЄДРПОУ 36575038)», у зв'язку з чим відповідач відмовився допустити перевіряючих до проведення зазначеної перевірки до винесення судом рішення в адміністративній справі та набрання ним законної сили.

Як зазначено податковим органом 10.09.2013р. при виході на перевірку за адресою підприємства посадові особи ТОВ «ОРБАСТА» відмовились від одержання копії наказу про проведення перевірки та направлень, а також відмовили у допуску до проведення перевірки, що зафіксовано Актом «Про відмову від допуску співробітників ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орбаста» (код ЄДРПОУ 36575038)» №313/223/36576 від 10.09.2013р.

11.09.2013р. начальником ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ОРБАСТА» №20262/10/223 від 11.09.2013р., відповідно до якого контролюючий орган обгрунтовує підстави застосування умовного арешту із посиланням на п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України обставинами, які були з'ясовані, а саме: ТОВ «ОРБАСТА» (код ЄДРПОУ 36575038) відмовляється від проведення документальної поозапланової перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадової особи державної податкової служби для проведення перевірки.

Доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням або вручення представнику ТОВ «ОРБАСТА» рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - позивачем до суду не надано.

Податковий орган звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поданням про обгрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ОРБАСТА»за адресою: 49033, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 122, корп. Е-5, кімн. 10 (справа №804/11985/13-а).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013р. провадження в адміністративній справі №804/11985/13-а - закрито.

Відповідно до ч. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Тому, з урахуванням вказаного вище рішення від 11.09.2013 року та на підставі п.7.3 ч.7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, податковий орган звернувся до адміністративного суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на відкритих рахунках платника податків - ТОВ «ОРБАСТА».

Положеннями статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 1398 від 07.11.2011р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України , за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Відповідно до п. 94.3, п. 94.5 Податкового кодексу України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ОРБАСТА» №20262/10/223 від 11.09.2013р. було прийнято на підставі обставин, визначених пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, як про це зазначено в самому рішенні податкової інспекції.

Згідно пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Наведені положення кореспондуються зі змістом пунктів 2.1 - 2.4, 3.1, 3.2 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 1398 від 07.11.2011р.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється:

1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України );

2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України ).

Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013р. провадження в адміністративній справі №804/11985/13-а за поданням про обгрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ОРБАСТА» за адресою: 49033, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 122, корп. Е-5, кімн. 10 - закрито, у зв'язку з чим адміністративний арешт зазначеного майна, встановлений Рішенням ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №20262/10/223 від 11.09.2013р. - припинено.

При цьому у відповідності до п. 94.21 ст. 94 Податкового кодексу України, у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України , згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Так, зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Розділ VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 (далі-Порядок) - визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п. 7.1 Порядку).

При цьому згідно з пунктом 7.3 Порядку - для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна плашика податку. Аналогічна правова позиція викладена і в листі Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від 02.02.2011р.

Слід зазначити, що Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ОРБАСТА» №20262/10/223 датується -11.09.2013р., проте ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська звернулось до суду із позовом щодо застосування арешту коштів на рахунках відповідача лише -12.09.2013р.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Так, на момент винесення даного рішення позивач був повідмолений про оскарження ТОВ «ОРБАСТА» наказу про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки у судовому порядку (лист директора ТОВ «ОРБАСТА» №011/09-13 від 09.09.2013р.).

Положеннями статті 81 Податкового кодексу України врегульовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пунктів 81.1 і 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом (п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи Акту «Про відмову від допуску співробітників ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОРБАСТА» № 313/223/36573 від 10.09.2013р. - даний акт складений не оперативним працівником податкової міліції, не на підприємстві ТОВ "ОРБАСТА", не в присутності посадових осіб підприємства та не підписаний понятими.

Вищенаведене ставить під сумнів те, що податковим органом було належним чином вжито заходів передуючих проведення такої перевірки, як і не вбачається можливість встановити чи була у відповідача об'єктивна можливість реалізувати право на недопуск посадових осіб ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до проведення перевірки, яке у даному випадку позивач підтверджує актом № 313/223/36573 від 10.09.2013р.

Крім того, у даному акті позивач зазначає, що при здійсненні виїзду 10.09.2013р. за податковою адресою ТОВ «ОРБАСТА» для вручення наказу від 09.09.2013р. №391, направлень від 10.09.2013р. №435, №436 встановлено відсутність директора ТОВ «ОРБАСТА» ОСОБА_2 за вказаною адресою, що не може вважатись об'єктивним фактом відмови відповідача у допуску працівників податкового органу до перевірки, як і посилання у даному акті на лист ТОВ «ОРБАСТА».

Таким чином, арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними у ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому, за відсутності підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосування адміністративного арешту коштів на рахунках є неможливим.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено право податкової служби на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, в той же час вказана норма права не визначає обставин, за наявності яких можливо накладення такого арешту, порядок застосування арешту, правові наслідки застосування арешту.

Так, відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, право державної податкової служби на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, платника податків, виникає щодо платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг;

2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу;

3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398, тобто таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

Обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме: наявність у платника податків податкового боргу; відсутність у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган, однак зважаючи на зміст адміністративного позову та доданих до нього документів, однак такі підстави не доведені податковим органом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, податковим органом не доведено наявність обставин, які б вказували на неможливість проведення перевірки та відмову у виконанні відповідачем своїх обов'язків як платника податків, у зв'язку з чим позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБАСТА" про застосування арешту коштів -задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1