Постанова

від 31.07.2015 по справі 826/6832/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року 11:50 № 826/6832/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Технічний центр «Садово-городня техніка» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Технічний центр «Садово-городня техніка» (надалі - позивач або ПП «ТЦ «Садово-городня техніка») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить (з урахуванням уточнення позовних вимог від 27.04.2015 року):

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання відповіді на заяву вих. № 04/02 від 27.02.2015 року у встановлений законом строк;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання відповіді на перший пункт прохальної частини заяви позивача № 04/02 від 27.02.2015 року;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надати документи, відповідно яких ДПІ у Печерському районі м. Києва розпорядилась майном, яке описано у постанові Подільського райсуду м. Києва від 28.12.2011 року у кримінальній справі № 1-452-11 та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2011 року у кримінальній справі № 1-905/11, яке вилучено співробітниками ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із складських приміщень ПП «ТЦ «Садово-городня техніка»;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надати копії документів, відповідно до яких працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва повернули ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» або передали іншій особі мотоблоки (грунтофрези): 1) BL-10 HS; 2) BL-120 LN; 3) BL-350 Н в кількості 15 одиниць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що, звернувшись до відповідача із заявою, отримав відповідь, яка надана з порушенням строків розгляду звернень громадян, а також є неповною, оскільки не містить відповіді на перший пункт прохальної частини останньої.

У судове засідання 16.07.2015 року особи, які беруть участь у справі, не заявилися, явку своїх представників не забезпечили.

При цьому, від представників сторін через канцелярію суду надішли клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

У судовому засіданні 30.06.2015 року представником відповідача подано суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що даний спір вже вирішено під час судового розгляду справи інших спорів, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутність предмету позову.

Суд у судовому засіданні 16.07.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» звернулося до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою за вих. №04/02 від 27.02.2015 року, в якій просило:

1) Надати документи, відповідно до яких ДПІ у Печерському районі м. Києва розпорядилась майном, яке описано у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2011 року у кримінальній справі №1-905/11, як неповернуте і таке, що підлягає поверненню директору ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» і ПП «Фінпро» (стор. 9-14 Вироку).

2) Виконати п. 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року у справі №2а-8626/11/2670 - надати на адресу ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» копії документів, відповідно до яких працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва повернули підприємству або передали іншій особі мотоблоки (перелік дивись в п. 4 постановлюючої частини постанови від 08.07.2011 року Окружного адміністративного суду м. Києва).

У відповідь на вищезазначену заяву ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 23.03.2015 року №1542/7/26-55-07-04 повідомила позивача проте, що відповідачем у справі №2а-8626/11/2670 є суб'єкт владних повноважень в особі начальника ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1 та відповідно зазначеним рішенням суду визнано протиправними дії саме зазначеної посадової особи. Таким чином, необґрунтованим є доводи скарги ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» щодо невиконання рішення суду саме ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, як суб'єкта владних повноважень.

Вважаючи вищезазначену відповідь необґрунтованою та неповною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Слід одразу зазначити, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим, оскільки підставою для звернення з розглядуваними у даній справі позовними вимогами слугував факт звернення до відповідача із заявою за вих. №04/02 від 27.02.2015 року та відповіддю на неї листом від 23.03.2015 року №1542/7/26-55-07-04. При цьому, наведений представником відповідача перелік судових рішень за своїм змістом не є тотожними характеру спору, розглядуваному у даній адміністративній справі.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (надалі - Закон №393).

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону №393 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 Закону №393).

За загальним правилом, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону №393).

Водночас, у силу ч.ч. 1 та 2 ст. 8 Закону №393, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону №393).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 4 ст. 15 Закону №393).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №393, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги ; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав , реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення ; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону №393, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається наявність в органах державної влади, до яких у тому числі відноситься і відповідач, обов'язку з надання об'єктивної, всебічної та вчасної відповіді на звернення, крім випадків, передбачених чинним законодавством, зокрема, наведених у ч.ч. 1 та 2 ст. 8 Закону №393.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем було надано відповідь на заяву ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» за вих. №04/02 від 27.02.2015 року листом від 23.03.2015 року №1542/7/26-55-07-04. При цьому, зі змісту цього листа не вбачається встановлених відповідачем законодавчо мотивованих підстав для відмови у наданні відповіді на дану заяву, а, відтак, суд виходить з того, що такі підстави відсутні. Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не зазначено, а з матеріалів справи не вбачається.

Водночас, як слушно зазначено представником позивача у позовній заяві та вбачається зі змісту листа-відповіді від 23.03.2015 року №1542/7/26-55-07-04, відповідачем не було надано відповіді на перше питання, яке полягало у проханні надати документи, відповідно до яких ДПІ у Печерському районі м. Києва розпорядилась майном, яке описано у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2011 року у кримінальній справі №1-905/11, як неповернуте і таке, що підлягає поверненню директору ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» і ПП «Фінпро» (стор. 9-14 Вироку), а лише наголошено на тому, що відповідачем у справі №2а-8626/11/2670 є суб'єкт владних повноважень в особі начальника ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1 та відповідно зазначеним рішенням суду визнано протиправними дії саме зазначеної посадової особи. Таким чином, необґрунтованим є доводи скарги ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» щодо невиконання рішення суду саме ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, як суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем фактично повідомлено позивача про хід виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року у справі №2а-8626/11/2670, що стосується п. 2 прохальної частини вказаної заяви.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не надано відповіді на перший пункт прохальної частини заяви позивача № 04/02 від 27.02.2015 року, з огляду на що та з метою належного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача № 04/02 від 27.02.2015 року у цій частині.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача про ненадання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відповіді на заяву вих. № 04/02 від 27.02.2015 року у встановлений законом строк, з огляду на наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії чеку відділу поштового зв'язку, заява позивача № 04/02 від 27.02.2015 року направлена на адресу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 27.02.2015 року, та, згідно штампу вхідної кореспонденції, отримана відповідачем 02.03.2015 року, а відповідь-лист датована 23.03.2015 року, тобто відповідачем дотримано строк розгляду заяви позивача, встановлений положеннями ч. 1 ст. 20 Закону №393. При цьому, твердження позивача про направлення відповідачем даної відповіді-листа лише 08.04.2015 року належним та допустимими доказами не підтверджено, з урахуванням того, що місячний строк (ч. 1 ст. 20 Закону №393) встановлено для розгляду звернення, а не для направлення листа-відповіді.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надати копії документів, відповідно до яких працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва повернули ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» або передали іншій особі мотоблоки (грунтофрези): 1) BL-10 HS; 2) BL-120 LN; 3) BL-350 Н в кількості 15 одиниць, суд зазначає про наступне.

Як вбачається зі змісту заяви позивача № 04/02 від 27.02.2015 року, у п. 2 останньої ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» просило виконати п. 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року у справі №2а-8626/11/2670 - надати на адресу ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» копії документів, відповідно до яких працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва повернули підприємству або передали іншій особі мотоблоки (перелік дивись в п. 4 постановлюючої частини постанови від 08.07.2011 року Окружного адміністративного суду м. Києва).

Так, приписами ч. 1 ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас, нормою ч. 1 ст. 258 КАС України закріплено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Нормами чинного законодавства передбачено, що у разі не виконання боржником у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили, позивач (стягувач) наділений правом щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

При цьому, у силу норми ст. 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202/98-ВР.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається, що Законом № 606-ХІV надані гарантії стягувачу щодо відновлення його порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду, а вчинення дій спрямованих на виконання рішень судів, в тому числі застосування заходів впливу в разі їх невиконання та/або неналежного виконання, є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби.

Отже, виходячи з того, що позовна вимога про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надати копії документів, відповідно до яких працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва повернули ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» або передали іншій особі мотоблоки (грунтофрези): 1) BL-10 HS; 2) BL-120 LN; 3) BL-350 Н в кількості 15 одиниць, стосується факту виконання/невиконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року у справі №2а-8626/11/2670, належним способом зобов'язання виконання відповідачем (боржником у виконавчому провадженні) судового рішення (у даному випадку постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року у справі №2а-8626/11/2670) є звернення позивача до відповідного органу державної виконавчої служби у порядку, передбаченому приписами Закону № 606-ХІV, за фактом видачі судом виконавчого листа.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо ненадання відповіді на перший пункт прохальної частини заяви Приватного підприємства «Технічний центр «Садово-городня техніка» № 04/02 від 27.02.2015 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно розглянути перший пункт прохальної частини заяви Приватного підприємства «Технічний центр «Садово-городня техніка» № 04/02 від 27.02.2015 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок