Рішення

від 25.11.2014 по справі 922/4271/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 922/4271/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Калуш до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез і технології", м. Харків про стягнення 61 022,90 грн. за участю представників сторін:

позивача - Вайтєкаускас Вітаутас Альгірдо;

відповідача - Маслієва С.І., Ларін О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез і технології" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу №7, укладеного між сторонами 01.10.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 61022,90 грн., з яких: 41000,00 грн. - сума боргу за договором; 9774,10 грн. - сума пені; 1622,17 грн. - 3% річних; 8626,63 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором перевезення вантажу №7 від 01.10.2013 р. щодо своєчасної оплати за надані транспорті послуги. Судові витрати в розмірі 3654,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

24.11.2014 року до суду від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши надані заперечення та додані до них документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача прохали задовольнити позов в розмірі 30 000грн. та врахувати часткову оплату.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.10.2013 р. між сторонами був укладений договір перевезення вантажу № 7, відповідно до умов якого Перевізник (позивач) зобов'язується доставити ввірений йому Вантажовідправником (відповідач) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу собі (Вантажоодержувачу), а Вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до розділу 2 договору, міжнародні та міжміські автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до діючих на території України нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в міжнародному сполученні. Виконання кожного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим Замовленням на конкретне перевезення. Замовлення є невід'ємними частинами даного договору. Факт виконання кожного перевезення підтверджується відповідним Актом виконаних робіт. Допускається одержання Замовлення по факсимільному чи електронному зв'язку з наступною обов'язковою заміною паперовим оригіналом.

У період з 01.10.2013 р. по 01.09.2014 р. позивач надав відповідачеві послуг з перевезення на загальну суму 440192,00 грн. Факт надання послуг з перевезення підтверджується актами здачі-прийняття робіт (послуг), заявками на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, податковими накладними, бухгалтерськими довідками, що досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Згідно розділу 4 договору, вартість перевезення (провізна плата) розраховується згідно погоджених Сторонами тарифів та фіксується в Замовленнях, які є невід'ємними частинами даного договору. Узгодження сторонами тарифів на перевезення оформлюється у формі підписаних додатків до даного договору. Про дату зміни тарифів на перевезення Перевізник повинен повідомити Замовника не менш ніж за 14 днів до запланованої дати зміни. Провізна плата за кожне автомобільне перевезення сплачується Вантажовідправником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на рахунок Перевізника. Оплата за виконані послуги проводиться після належним чином здійсненого перевезення та надання Перевізником належним чином оформлених і підписаних документів: акта виконаних робіт (вказати в ньому номери ТТН, CMR); оригіналу CMR з відповідними відмітками про доставку вантажу. Розрахунки за виконані послуги проводяться протягом 10 банківських днів, з моменту підписання Акту виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в Замовленні, що є невід'ємною частиною даного договору.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 41000,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд визнає відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором перевезення вантажу № 7 від 01.10.2013 року в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 41000,00 грн. Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо часткової оплати заборгованості у розмірі 9000,00 грн., оскільки це не підтверджено належними та допустими доказами. З наданих позивачем в якості доказів часткової оплати копій чеків ПриватБанку поповнення рахунку не вбачається, що це оплата заборгованості саме за послуги перевезення вантажу за договором № 7 від 01.10.13р.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.5 договору, у випадку порушення строку розрахунків (п. 4.5 даного договору) Замовник зобов'язаний на письмову вимогу Перевізника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 9774,10 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1622,17 грн. три відсотки річних та 8626,63 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 41000,00 грн. основної заборгованості, 9774,10 грн. пені, 8626,63 грн. збитків від інфляції, 1622,17 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез і технології" (61143, м. Харків, бульвар С. Грицевца, 7-81, п/р 26003155336 в ХОД "РайффайзенБанк Аваль" МФО 380805, код ЄДРПОУ 32236471) на користь ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 336677, ІПН НОМЕР_1) - 41000,00 грн. основного боргу, 1622,17 грн. три відсотки річних, 8626,63 грн. інфляційних, 9774,10 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 грудня 2014 року.

Суддя Г.І. Сальнікова