Ухвала

від 16.07.2015 по справі 808/6410/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № 808/6410/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької обласної ради на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі № 808/6410/14 за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області до Комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької міської ради про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Пологвському районі Запорізької області (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької міської ради, в якому просило стягнути з останнього кошти в сумі 7530.58 грн., нараховані по відшкодуванню за травень, червень, липень та серпень 2014 року для покриття заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах пенсіонерці ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідач не виконав обов'язків покладених на нього чинним законодавством, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7530.58 грн., які мали бути спрямовані на виплату пенсії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року адміністративний позов було задоволено та стягнуто з Комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької міської ради заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 7530.58 грн.

Голова ліквідаційної комісії комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької обласної ради, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також заявник апеляційної інстанції зазначив, що пенсійний орган в даному випадку позбавлений можливості стягнення з Відповідача заборгованості, оскільки ним був пропущений місячний строк на заявлення матеріальних вимог до ліквідаційної комісії підприємства, передбачених ст.112 Цивільного кодексу України.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Відповідач, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пенсію, зобов'язаний відшкодовувати УПФУ в Пологівському районі фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії у повному обсязі, а тому заборгованість у розмірі 7530.58 грн.включно підлягає стягненню.

Апеляційний суд погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне страхування» (далі - Закон України № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зокрема є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ст.2 Закону України № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи зокрема працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійне та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б" - "з" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII за списком N 1 та списком N 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, колишніму працівнику відповідача - пенсіонерці ОСОБА_1 була призначені та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів про призначення пенсій.

Зайнятість вищезазначеної пенсіонерки у відповідача на роботах з особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок відповідача по кожному з цих пенсіонерів.

Отже, виходячи з того, що чинним законодавством прямо передбачений обов'язок підприємства відшкодовувати суму виплат на доставку та виплату пенсій за списком №2, то відповідно відшкодування пенсії, яка доставляється вищезазначеним особам має здійснюватися Відповідачем.

Необхідність відшкодування витрат на виплату і доставку цих пенсій передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а порядок відшкодування - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 р. N 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.4 - 6.8 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду щорічно в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" цього Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення: нової пенсії. Додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за травень, червень, липень та серпень 2014 року були належним чином сформовані та направлені Відповідачу, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Тобто, позивачем була дотримана процедура щодо надіслання розрахунків Відповідачеві на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах.

За таких обставин, з урахуванням наведених вище норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у Комунальній установі «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької міської ради виник обов'язок щодо відшкодовування управлінню Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період пенсіонерам, яким пенсія призначена у відповідності до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В свою чергу, доводи Відповідача зазначені в апеляційній скарзі щодо пропуску пенсійним органом місячного строку на звернення до суду з позовом про оскарження рішення ліквідаційної комісії передбаченої ст.112 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, приписами ч.5 ст.112 Цивільного кодексу України визначено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отже, місячний строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення ліквідаційної комісії щодо незадоволення вимог кредиторів починає обраховуватися після отримання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.07.2014 року пенсійний орган звернувся до Відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, яке за наслідком розгляду ліквідаційною комісією було залишено без задоволення.

Зазначена відмова ліквідаційної комісії була отримана Позивачем 15.09.2014 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на листі Відповідача.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, виходячи з приписів Цивільного кодексу України, місячний строк на подання позову до суду щодо оскарження рішення ліквідаційної комісії почав обраховуватися 16.09.2014 року та закінчувався 16.10.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, пенсійний орган звернувся до суду з даним позовом 02.10.2014 року, тобто в межах встановленого місячного строку.

З урахуванням сукупності всіх обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що Позивачем були дотримані строки, встановлені ст.212 Цивільного кодексу України, що свідчить про безпідставність доводів Відповідача.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За відсутності додаткових доказів чи пояснень, які б свідчили про необґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність позовних вимог УПФУ в Пологівському районі Запорізької області, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достатності підстав для задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, щодо правомірності стягнення з Комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької міської ради заборгованість в сумі 7530.58 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії комунальної установи «Пологівський протитуберкульозний диспансер» Запорізької обласної ради - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі № 808/6410/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко