ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 р. Справа № 86047/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Олендера І.Я.,
суддів - Каралюса В.М., Улицький В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА :
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня 2006 року по січня 2009 року та надалі виплачувати таке підвищення, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо не підвищення розміру пенсії позивачу, як дитині війни, протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за 2007-2008 роки з врахуванням щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відтак позивач має право на підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Статтею 7 Закону «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Персійний фонд України діє на підставі положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року. Крім того вказує про те, що норма ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для перерахунків або підвищень до пенсії, оскільки питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» не вирішено у законодавчому порядку.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Вирішуючи позовні вимоги щодо спірних виплат за 2006 рік, то Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто, такі підвищення до пенсії повинні були здійснюватись у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, суд першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за 2006 рік.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.
При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції зроблено висновок, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» повинно виплачуватись за період 2007-2008 роки.
В той же час, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги за 2007-2008 роки, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком повинно виплачуватись відповідачем за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, то суд першої інстанції не вказав, що таке підлягає до виплати саме за період з 22 травня 2008 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, оскільки, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року.
При цьому, колегія суддів вважає встановленим, що починаючи з 22 травня 2008 року, на час розгляду судом першої інстанції так і на час апеляційного розгляду, права позивачів щодо виплати їм підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» продовжують порушуватись, що не заперечує відповідач, відтак, нарахування та виплата підвищення до пенсії повинна здійснюватись з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Кечко проти УкраїниВ» ).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, однак, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відтак, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2009 року в справі № 2а-1039/09 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а починаючи з 22 травня 2008 року нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий : Олендер І.Я.
Судді : Каралюс В.М.
ОСОБА_2
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2011 |
Оприлюднено | 06.08.2015 |
Номер документу | 47799314 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Коваленко В. П.
Адміністративне
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Невмержицька О. А.
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Олендер І.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні