Ухвала

від 08.12.2014 по справі 816/2784/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2014 року м. Київ В/800/5293/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., КостенкаМ.І., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 № К/800/7443/14

у справі № 816/2784/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 № К/800/7443/14.

Відповідно до ст. 239 1 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів") заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 238 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у трьохмісячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 № К/800/7443/14 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одні й ті самі норми права, а саме п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України щодо формування платником податків податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного відповідач надав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 К/800/41311/13 та від 01.07.2014 К/9991/18741/14, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № 820/6330/13-а (К/9991/18741/14), рішення якої було надано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції, підтримуючи позицію суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами обставин у їх сукупності, зокрема платником не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій.

А у справі № 2а-5722/12/0170/1 (К/800/41311/13) скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що оформлені з дотримання вимог чинного законодавства первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт) не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. При цьому судом з урахуванням сутності заперечень податкового органу було враховано відсутність доказів транспортування товару у процесі його поставки позивачеві, його зберігання, прийняття за кількістю і якістю уповноваженими особами, а також виявлені податковою інспекцією у рамках здійснення заходів з податкового контролю факти (зокрема, фіктивний характер операцій з придбання ПП "Антарес К" товарів, що виступали предметом поставок позивача) у сукупності з фактом відсутності у цього постачальника власних або орендованих складських приміщень, транспортних засобів підтверджує неможливість реального виконання цих поставок ПП "Антарес К".

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що позиція податкового органу, яка полягає у завищенні позивачем в податковому обліку податкового кредиту з ПДВ, є безпідставною, оскільки придбанні позивачем послуги у контрагентів ПП "Грандбуд-К", ТОВ "БК "Ростбуд", ТОВ "Будівельна компанія "Зодчий" та товару, придбаного у ПП "Фінтехснаб" відповідають меті та змісту господарської діяльності товариства в межах зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД та реально використані при будівництві дитячого садка-школи в мікрорайоні 278 міста Кременчука на виконання договору про закупівлю робіт за державні кошти від 08.08.2011 за № 250/96/2, укладеного із виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Тобто, ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини , що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку податкового кредиту з ПДВ, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 № К/800/7443/14 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Шипуліна Т.М.