Постанова

від 17.03.2010 по справі 2а-108/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2010 р. Справа № 2a-108/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Дутчак Л.В.

представника позивача : Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ОСОБА_1

прокурора: Гоголя В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»про стягнення податкового боргу в розмірі 3461288,15 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (далі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»(далі -відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 3461288,15 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно в порушені Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не сплачено податок на прибуток підприємств в розмірі 2010039,37 гривень, не сплачено податок на додану вартість в розмірі 1439694,29 гривень, не сплачено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500 гривень, не сплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8994 гривень, не сплачено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2060,49 гривень. Загальний податковий борг відповідача становить 3461288,15 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві.

01.02.2010 року листом за №05/1-40 вих-10 від 29.01.2010 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області реалізував своє процесуальне право, передбачене статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України та повідомив про вступ в дану адміністративну справу.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в друкованому засобі масової інформації за останнім відомим місцем знаходження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 10.09.2002 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»та 20.09.2002 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області зареєстровано як платника податків і зборів, є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований 21.10.2005 року, отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №13101221.

Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 Закону України «Про систему оподаткування»визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок з доходів фізичних осіб.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що відповідач являється платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, платником податку з фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

22.05.2009 року службовими особами позивача, на підставі направлень за №78 від 24.04.2009 року та за №107 від 12.05.2009 року, виданих на підставі наказу начальника Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на продовження перевірки за №152 від 12.05.2009 року та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року.

За наслідками проведеної перевірки позивачем виявлено допущені відповідачем порушення статтей 2 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 441196 гривень, за 2007 рік -на суму 118954 гривень та за 2008 рік -на суму 450633 гривень; виявлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість за 2006 рік на суму 439263 гривень, за 2007 рік -на суму 132330 гривень та за 2008 рік -на суму 388228 гривень, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року в розмірі 3880 гривень; виявлено порушення відповідачем пункту 2.11 та пункту 7.46 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637, в результаті чого відповідачем допущено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в загальні сумі 2000 гривень; виявлено порушення відповідачем підпункту 4.2.1 пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19, пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2998 гривень.

Результати проведеної перевірки оформлено актом за №1067/23-01/32177191 від 22.05.2009 року, за наслідками розгляду якого позивачем у відповідності до підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»винесено податкове повідомлення-рішення за № 0002122301/0 від 17.06.2009 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2021566 гривень, в тому числі 1010783 гривень за основним платежем та 1010783 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; винесено податкове повідомлення-рішення за № 0002102301/0 від 17.06.2009 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1439732 гривень, в тому числі 959821 гривень за основним платежем та 479911 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001071702/0 від 18.06.2009 року про визначення податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 994 гривень, в тому числі 2998 гривень за основним платежем та 5996 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; також винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0002112301 від 17.06.2009 року за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 500 гривень.

Загальна сума визначених позивачем податкових зобов'язань з сплати податків на прибуток приватних підприємств, на додану вартість, з доходів фізичних осіб та застосованих штрафних (фінансових) санкцій складає 3 470 792 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11 526, 63 гривень, несплачена відповідачем сума податку на прибуток підприємств становить 2010039,37 гривень.

Загальна сума несплачених відповідачем зобов'язань складає 3 461 288, 15 гривень.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума вказаного податкових зобов'язань відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є узгодженою.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було надіслано відповідачу 20.07.2008 року першу податкову вимогу, а 27.08.2008 року -другу податкову вимогу. Однак, відповідач податкового боргу не сплатив, а податкові вимоги залишив без реагування.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань, яка складається з податку на прибуток та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2010039, 37 гривень, податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1439694, 29 гривень, податку з доходів фізичних осіб та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8994 гривні та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2060,49 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачений.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій застосованих за порушення законодавства про патентування та за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстратора розрахункових операцій в розмірі 500 гривень, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість, виходячи з такого.

Згідно пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Позивачем при здійсненні перевірки відповідача встановлені допущені ним порушення пункту 2.11 та пункту 7.46 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637, в результаті чого відповідачем допущено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в загальні сумі 2000 гривень.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України за №637 від 15.12.2004 року.

Відповідно абзацу 5 частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0002112301 від 17.06.2009 року, за порушення відповідачем законодавства про патентування та за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс», 77300, вулиця Євшана, 9, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 32177191 в дохід державного бюджету податковий борг, застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 3461288 (три мільйони чотириста шістдесять одна тисяча двісті вісімдесять вісім) гривень 15 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.03.2010 року.