Постанова

від 26.04.2010 по справі 2а-938/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 2a-938/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Скільський І.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю:

представника позивача -не з`явився,

представника відповідача -не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Прокурора Городенківського району в особі Державної податкової інспекції в Городенківському районі

до ТзОВ „Городенківська пекарняВ»

про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків в сумі 1046,11грн, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року Прокурор Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Городенківському районі звернувся до суду з адміністративним позовом до ТзОВ „Городенківська пекарняВ» про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків в сумі 1046,11гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності і відповідно є платником податків і зборів. Відповідачем станом на 03.03.2010 року за 2009, 2010 р.р. допущено заборгованість по земельному податку в розмірі 1046,11грн., чим порушено вимоги Закону України „Про плату за землюВ» , Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» . У відповідності до вимог ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 06.11.2003 року відповідач є юридичною особою -суб`єктом підприємницької діяльності та взятий на облік ДПІ в Городенківському районі як платник податків.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України В«Про систему оподаткуванняВ» визначено види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін. Обов»язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов»язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Земельний податок та орендна плата - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов»язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Судом встановлено, що відповідачем допущена заборгованість, яка виникла в результаті несвоєчасної сплати земельного податку до місцевого бюджету, нарахування якого проведено згідно податкових розрахунків земельного податку на 2009 та 2010 р. Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми заборгованості ДПІ в Городенківському районі від 03.03.2010р., податковими розрахунками земельного податку та іншими матеріалами справи.

Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що податкове зобов»язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону України узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством терміни узгоджені податкові зобов`язання, а тому з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачу направлялись перша від 02.11.2009р. №1/206 та друга від 03.12.2009р. №2/239 податкові вимоги. Однак відповідачем заборгованість не сплачена, а тому позивачем було прийнято рішення про звернення до суду з метою стягнення даної заборгованості для погашення податкового боргу.

Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 Закону України «Про систему оподаткування»визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок з доходів фізичних осіб.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Городенківська пекарняВ» , вул.В.Великого,15, м.Городенка, код ЄДРПОУ 00379948 в доход державного бюджету заборгованість в сумі 1046,11грн. (одна тисяча сорок шість гривень одинадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 30.04.2010 року.