Постанова

від 27.05.2010 по справі 2а-1524/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 2a-1524/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільський І.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю:

представника позивача : ОСОБА_1,

представника відповідача : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Болехові

до приватного підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 2420,87грн., -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2010року Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові звернулося в суд з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 2420,87грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. В обгрунтування посилається на те, що відповідачем, в порушення статей 18, 20, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не погашено заборгованість по сплаті суми страхових внесків в розмірі 2420,87гривень. Вважає, що сума несплачених страхових внесків підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце проведення судового засідання, був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендоване).

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Болехівської міської ради 22.10.1996р. та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в м.Болехові відповідно до ст.1 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхуванняВ» та Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняВ» .

Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків за 2009 рік, в зв`язку з чим станом на сьогоднішній день виникла заборгованість в сумі 2420,87грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік.

Статтями 14, 15 ЗУ В«Про загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхуванняВ» та п.2.1.1. Інструкції В«Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду УкраїниВ» передбачено, що роботодавці -підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ЗУ В«Про збір на обовВ»язкове державне пенсійне страхуванняВ» та п.4.1.Інструкції В«Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду УкраїниВ»встановлюється розмір страхових внесків на загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників, зазначених у п.п.2.1.1. п.2.1. Інструкції - 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2% від суми доходу у вигляді заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 2420,87гривень, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2420,87 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2, с.Підбережжя, Болехівський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Болехові, р/р 256073121125, код ЄДРПОУ 20550955, МФО 336503 заборгованість в сумі 2420,87грн.(дві тисячі чотириста двадцять гривень вісімдесят сім копійок).

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 01.06.2010 року.