Постанова

від 20.07.2010 по справі 2а-1990/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 2a-1990/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в Галицькому районі, вул. Шевченка, 10, м. Галич, Івано-Франківська область,

до відповідача: приватного підприємства "Бескид", вул. І.Франка, 12, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область,

про стягнення за рахунок активів відповідача податкового боргу в сумі 69848,72 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2010 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі звернлася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Бескид" про стягнення за рахунок активів відповідача податкового боргу в сумі 69848,72 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в ході здійснення підприємницької діяльності не дотримувався норм Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» та "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого останньому донараховано податок на додану вартість в сумі 31389 гривень та податок на прибуток в сумі 35707,20 гривень. Станом на 21.05.2010 року заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена, в наслідок чого позивач просить суд винести рішення про стягнення з відповідача вищевказаної суми.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що загальна сума заборгованості становить 69848,72 гривень, з яких податок на прибуток - 36211,21 гривень та податок на додану вартість - 33637,51 гривень. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату був повідомлений належним чином. Своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України В«Про систему оподаткуванняВ» визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни. Відповідно до частини 3 статті 9 вказаного Закону обов'язок платника податків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про податкову службу", податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181–ІІІ В«Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондамиВ» податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Узгоджена сума податкового зобов’язання визнається сумою податкового боргу, про який податковий орган повідомляє платника податків шляхом надіслання податкових вимог.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 статті 17 вищезазначеного Закону України, У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 статті 4 Закону України В«Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондамиВ» , податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. ОСОБА_1 того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу. У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку. Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство "Бескид" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та взято на облік як платник податку ДПІ в Галицькому районі, що підтверджується довідкою №40/29-011 від 25.05.2010 року. Під час ведення господарської діяльності відповідач порушував чинне податкове законодавство України, що було встановлено під час: позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року (акт №468/2300/20535401 від 19.03.2010 року), невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (акт №2108/1502/20535401 від 25.12.2009 року) та невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (акт №2110/1510/20535401 від 25.12.2009 року).

На підставі вищезазначених актів відповідачу направлялись корінці податкових повідомлень-рішень №0000102300/0 від 19.03.2010 року, №0001371510/0/10744/10/15 від 25.12.2010 року, №4252091502/0/10774 від 25.12.2009 року, які відповідачем були залишені без розгляду, не оскаржувались та не були виконанні.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем порушено підпункт 1 пункту 3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме не сплата сум, що самостійно задекларовані деклараціями.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України В«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, відповідно податкова заборгованість в сумі 69848,72 гривень підлягає до стягнення в судовому порядку.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Бескид", вул. І.Франка, 12, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20535401 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 69848,72 гривень (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім гривень сімдесят дві копійки).

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 23.07.2010 року.