Постанова

від 13.05.2010 по справі 2а-1171/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. Справа № 2a-1171/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільський І.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю:

представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Коломиї

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „ПолісВ»

про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків та фінансових санкцій і пені в сумі 58636,81грн., -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2010 року управління Пенсійного фонду України у м.Коломиї звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПолісВ» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків та фінансових санкцій і пені в сумі 58636,81грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. В обгрунтування посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „ПолісВ» зареєстровано як страхувальник та платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коломиї з 18.09.1992року. Відповідачем, в порушення статей 17, 20,106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не погашено заборгованість по сплаті суми страхових внесків, застосовані фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків та пені в розмірі 58636,81гривень. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце проведення судового засідання, був належним чином повідомлений, наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничокомерційна фірма „ПолісВ» є платником внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст.1 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсіне страхуванняВ» та Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняВ» та зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коломиї.

Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків, в зв`язку з чим станом на 01.02.2010р. виникла заборгованість в сумі 58636,81грн Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, карткою особового рахунку страхувальника.

У зв`язку з несплатою (неперерахуванням), несвоєчасною сплатою страхових внесків до відповідача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 26393,41грн. та нараховано пеню в розмірі 23144,08грн., що підтверджується виставленою вимогою про сплату боргу № 911/04 від 02.02.2010року, яка була отримана відповідачем.

Згідно ч.3 ст.106 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняВ» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Статтями 14, 15 ЗУ В«Про загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхуванняВ» та п.2.1.1. Інструкції В«Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду УкраїниВ» передбачено, що роботодавці -підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ЗУ В«Про збір на обовВ»язкове державне пенсійне страхуванняВ» та п.4.1.Інструкції В«Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду УкраїниВ»встановлюється розмір страхових внесків на загальнообовВ»язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників, зазначених у п.п.2.1.1. п.2.1. Інструкції - 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2% від суми доходу у вигляді заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 58636,81гривень, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ТОВВКФ „ПолісВ» заборгованості обґрунтованими, а позовні вимоги таким, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „ПолісВ» , вул.Героїв Бреста, 2б, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 13660821 на користь управління Пенсійного фонду України у м.Коломиї, вул.І.Мазепи, 4, м.Коломия, р/р 256033011055, МФО 336503, код ЄДРПОУ 20550961,заборгованість по сплаті страхових внесків та фінансових санкцій і пені в сумі 58636,81грн.( п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять шість гривень вісімдесят одна копійка).

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 17.05.2010 року.