Постанова

від 11.06.2010 по справі 2а-937/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2010 р. Справа № 2a-937/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Скільський І.І.,

при секретарі Дякун М.М.,

за участю сторін:

представника позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Прокурора Городенківського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Городенківському районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатська агропромислова компаніяВ»

про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника в сумі 2555,92 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року Прокурор Городенківського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекці в Городенківському районі звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатська агропромислова компаніяВ» про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника в сумі 2555,92 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідачем протиправно в порушення Закону України „Про систему оподаткуванняВ» , Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»допущено заборгованість перед бюджетом, яка виникла в зв`язку з несплатою плати за користування надрами, орендної плати за землю, комунального податку. Загальний податковий борг відповідача становить 2555,92 гривень. Просила позов задовольнити повністю.

Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та в обгрунтування посилається на те, що стягнення податкового боргу є безпідставним, оскільки відповідачем припинено користування землею на умовах оренди в зв`язку із закінченням терміну дії договору. Вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що на розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом прокурора Городенківського району в інтересах держави в особі ДПІ в Городенківському районі до ТзОВ „Карпатська агропромислова компаніяВ» про стягнення 6185,76 грн. По даній справі винесена постанова від 18.11.2009 року про задоволення позовних вимог, що набрала законної сили.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 17.06.1997 р. відповідач є юридичною особою -суб`єктом підприємницької діяльності та взятий на облік у ДПІ в м.Івано-Франківську як платник податків. 24.07.2003 року даною юридичною особою зареєстровано на території Городенківського району відокремлений структурний підрозділ ТзОВ „Карпатська агропромислова компаніяВ» Цегельний завод, без права юридичної особи, який згідно довідки № 1605 Івано-Франківського обласного управління статистики про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України обрав видом своєї діяльності виробництво формованої і обпаленої глиняної цегли та блоків, видобування глини та каоліну.

Так, у відповідності до розрахунку заборгованості станом на 02.03.2010 року за ВСП ТОВ „Карпатська агропромислова компаніяВ» рахується заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 2555,92 грн., за наступними платежами: плата за користування надрами -294,65 грн., що складає лише суму пені; орендна плата за землю - 2260,70 грн., в т.ч. 1945,64 грн., основного боргу та 315,06 грн., пені; комунальний податок - 0,57 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 року. Тому є підстави стверджувати, що відповідач самостійно визначив податкове зобов`язання.

Положенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2181-III від 21.12.2000 року в статті 1 визначив податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами .

Згідно п.17.1.1 ст.17 Закону України В«Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (п.17.3 ст.17 даного Закону).

Відповідно до п.п.16.4.1. п.16.4 ст.16 згаданого Закону на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Судом встановлено, що згідно довідки № 3243/6/19-041 від 24.03.2010 року, виданою ДПІ в Городенківському районі, відповідачем 26.02.2010 року повністю погашено борг в сумі 6185 грн. по платі за користування надрами, комунальному податку, орендній платі за землю, у справі № 2а-2941/09/0970 за позовом прокурора Городенківського району в інтересах Державної податкової інспекції в Городенківському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія" про стягнення заборгованості.

Земельний податок та орендна плата - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов»язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як встановлено судом, з відповідач є платником орендної плати за землю відповідно до договору оренди.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо закінчення терміну дії договору оренди землі 02.04.2008 року, оскільки 03.04.2008 року між ТзОВ „Карпатська агропромислова компаніяВ» та Кунисівською сільською радою укладено договір оренди землі строком на 5 років, яким передано в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, на якій розташований цегельний завод.

Крім того, суд не бере до уваги також пояснення представника відповідача щодо відсутності повноважень на укладення договору оренди землі від 03.04.2008 року у ОСОБА_3 з Кунисівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області від імені ТзОВ „Карпатська агропромислова компаніяВ» , оскільки зазначений правочин є чинним і у встановленому законом порядку не розривався.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

На виконання ст.6 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» року відповідачу надсилалась перша податкова вимога № 1/53 від 03 листопада 2009 року та друга податкова вимога № 2/75 від 03 квітня 2009 року, які ним залишено без виконання.

Відповідно до ст.16 Закону України від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» нараховано пеню: при самостійному нарахуванні суми податкового зобов`язання платником податків -від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при нарахуванні суми податкового зобов`язання контролюючими органами -від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума вказаного податкових зобов'язань відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є узгодженою.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив. Загальна сума податкового боргу становить 2555,92 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатська агропромислова компаніяВ» , вул.Є.Коновальця, 425а, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 24687958 в доход державного бюджету заборгованість в сумі 2555,92 грн.(дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 92 копійки).

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2010 року.