Постанова

від 21.07.2010 по справі 2а-2022/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2010 р. Справа № 2a-2022/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, < Текст >

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомсервіс",

про стягнення заборгованості за рахунок активів в сумі 28692,53 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2010 року Державна податкової інспекції м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомсервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованість за рахунок активів боржника в сумі 28692,53 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий борг відповідача складає - 28692,53 грн., який виник в результаті несплати оренди за земельні ділянки в сумі 26719,77 грн. та застосованих штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності в сумі 170,00 грн., а також пені в сумі 69,12 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.Зазначив, що даний податковий борг на час розгляду справи становить 28692,53грн. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України В«Про систему оподаткуванняВ» визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Земельний податок та орендна плата - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про плату за землюВ» від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 27 Закону контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 14 даного Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно ст.17 Закону України В«Про плату за землюВ» податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Законом України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» №2181-III від 21.12.2000 року в статті 1 визначено податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно п.17.1.1 ст.17 Закону України В«Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (п.17.3 ст.17 даного Закону).

У відповідності з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно пункту 16.4 статті 16 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Пунктом 4.1.4 статті 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 28.11.2003 р. (а.с. 8) та взятий на облік в Державній податковій інспекції.

В судовому засіданні досліджено, що відповідач допустив податковий борг по орендній платі за землю в сумі 26719,77 грн. за період 2009-2010 років, що підтверджується довідкою представленою Державною податковою інспекцією від 19.03.2010 року №234 (а.с. 5).

Нарахування даних сум проведено самостійно відповідачем згідно податкових декларацій (а.с. 9-12).

Крім того, позивачем на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , у відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, за виявлені порушення нараховані штрафні санкції в сумі 170,00 грн., а саме: податковим повідомленням - рішенням № 0006981503/0 від 05.05.2009 року в сумі 170,00 грн. (а.с. 13-14).

Оскільки відповідачем не порушено процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання то сума вказаного податкового зобов'язання відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» є узгодженою.

Також, судом встановлено, що 30.04.2009 року ДПІ м. Івано-Франківську направлено податкову вимогу форми В«Ю1В»№ 1/1043/12430/10/24-150/3012 в сумі 4461,63 грн. проте відповідач суму виставленого боргу не сплатив. Вподальшому 01.07.2009 року позивачем виставлено податкову вимогу форми В«Ю2В»№ 2/1505/18328/10/24-150/4433 на загальну суму 6178,36 грн. Виставлена позивачем сума боргу товариством з обмеженою відповідальністю "Транскомсервіс" не була сплачена.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В тому числі, відповідно до ст. 16.1.1. даного Закону відповідачем нараховано пеню в сумі 69,12 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Загальна сума податкового боргу становить 28692,53 грн.Доказів сплати заборгованості на час розгляду справи суду не представлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів боржника з товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомсервіс" (77300, вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 22178299) в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 28692 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) гривні 53 копійки.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 26.07.2010 року.