ЛЬВІВСЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П
О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня
2009 року
№ 22-а-14634/08/ 9104
Колегія
суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Носа
С.П., Любашевського В.П., Яворського
І.О., Ільницькій Т.В .,
головуючого
судді
суддів
при
секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому
засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту
населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня
2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального
захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської
області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової
допомоги учасникам війни в сумі 1163грн., -
В
С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 як ветеран війни звернувся до суду з
адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення
Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про
визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам
війни за 2007 рік в сумі 1163грн. .
Позовні
вимоги мотивовані тим, що даній категорії громадян відповідно до ст. 14 Закону
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно
до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога, однак її виплачено
не в повному розмірі та у чітко визначених сумах, що суперечить діючому
законодавству.
Постановою
Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року позов
задоволено. Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги
стороні позивача за вказаний рік не відповідають вимогам Закону України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на рішення
Конституційного Суду України, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Не погодившись
із зазначеними судовим рішенням Управління праці та соціального захисту
населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області
подало апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення норм матеріального та
процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить
його скасувати та постановити рішення, яким відмовити стороні позивача в
задоволенні позову.
В
обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на п. 2 ст. 95 Конституції
України, яким визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» встановлюються будь-які видатки
держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих
видатків. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід
збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції
відповідача,
Заслухавши
доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга
підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно
до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та
ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають
значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків
суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом
встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач відноситься до
категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня
виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно
до Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007
роки», виплата щорічної разової допомоги за вказані роки була визначена сталою
сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція
України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому
числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також
закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що
мають однакову юридичну силу.
Водночас
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З
жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України
зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас
врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які
за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі
акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування
попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше
не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт,
який діяв у часі раніше.
Отже, за
наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу
суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні
застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом
пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на
наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на відповідні роки»
фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному
випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Місцевий суд
подібного не врахував, а саме що в термін до 5 травня діяв Закон України «Про
Державний бюджет України на 2007 рік» та такі виплати проведені у відповідності
до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007 рік, яке за змістом
ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на
території України, було прийнято поза вказаним терміном і зворотної дії в часі
не має, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19
Конституції.
Подібне
не суперечить судовій практиці Вищого адміністративного суду України.
Таким чином,
колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають
підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення
справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, в
зв'язку з чим, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду
першої інстанції - скасуванню.
На підставі
наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.
202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу
адміністративногосудочинства України, колегія суддів, -
П
О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну
скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної
державної адміністрації Тернопільської області задовольнити.
Постанову
Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року
скасувати.
Прийняти
нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної
державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій протиправними
та стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам війни в сумі 1163грн.
відмовити .
Постанова апеляційного суду набирає
законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному
порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого
адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою
законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3
ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
С.П.
Нос
В.П. Любашевський І.О. Яворський
Головуючий
суддя
судді
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2009 |
Оприлюднено | 02.10.2009 |
Номер документу | 4780909 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Нос С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні