Рішення

від 09.12.2010 по справі 2-2166/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2166/10р.

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Журавського В.В.

при секретарі Хутінаєвій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

07.05.2010 року позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив, що 21.11.2009 року о 14 год. 20 хв. на перехресті вулиць Київський шлях - Котовського у м. Бориспіль відбулася ДТП за участю автомобілів «Фольксваген Пассат», д.н.з. 493 81 КТ, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2. Позивач стверджує, що дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 дорожнього руху, в результаті якої йому, як власнику автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. 493 81 КТ, завдано шкоди у розмірі 118475,87 грн.. Вина відповідача підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду від 18.12.2009 року № 3-5157/09.

На момент пред'явлення даного позову до суду Моторним (транспортним) страховим бюро України йому (позивачеві) було виплачено страхове відшкодування в розмірі 25 500,00 грн..

Тому він просить стягнути з відповідача на свою користь залишок матеріальних збитків в розмірі 92975,87 грн., 510 грн. франшизи, 5000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. витрат на правову допомогу та понесені судові витрати.

Під час розгляду справи позивач відмовився від вимог в частині відшкодування моральної шкоди, в зв язку з чим провадження в справі в цій частині підлягає закриттю.

Представник позивача ОСОБА_5 письмовий текст позовної заяви підтримав та просив задовольнити позов, окрім вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак забезпечив явку свого представника ОСОБА_6, який позов ОСОБА_1 не визнав та прохав відмовити у його задоволенні у зв'язку з його недоведеністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що вбачається зі ст.60 ЦПК України.

Положеннями ст.57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовує наявність та розмір заподіяних матеріальних збитків, посилаючись на звіт ТОВ «Експерт - центр ТАНДЕМ» № 11-С/02/10 від 13.02.2010 року. Однак, даний звіт відповідачем не визнається з тих підстав, що, на думку представника позивача, звіт про оцінку не є висновком судового експерта про розмір заподіяних збитків, а тому не може бути доказом в даній справі.

Як встановлено п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», акти чи інші документи, в тому числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань (наприклад, про причини аварії, вартість ремонту, розмір нестачі матеріальних цінностей), не можуть розглядатись як висновок експерта та бути підставою для відмови в призначенні експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звіт про оцінку розміру матеріального збитку, наданий позивачем є недопустимим засобом доказування наявності та розміру заподіяних позивачу матеріальних збитків.

Окрему увагу суд звертає на те, що розмір заподіяної шкоди є обставиною, яка має значення для ухвалення рішення у справі і підлягає обов'язковому доказуванню належними та допустимими доказами.

Як вбачається з вимог ч.3 ст.60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зважаючи на те, що звіт про оцінку заподіяних збитків не визнається відповідачем, однак їх розмір підлягає доказуванню, відповідно єдиним допустимим доказом, що підтверджував би ці обставини є висновок судової товарознавчої експертизи, проти призначення якої позивач та його представник категорично заперечили в судовому засіданні 11.10.2010 року; на викладені обставини та положення закону, суд приходить до переконання, що звіт № 11-С/02/10 про оцінку розміру матеріального збитку, складений ТОВ «Експерт - центр ТАНДЕМ» 13.02.2010 року є недопустимим засобом доказування, оскільки відносно обставин, які ним встановлені у сторін виникає спір. Клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з метою визначення розміру заподіяних матеріальних збитків ні позивач, ні його представник також не заявляли.

Суд також критично відноситься до висновків, викладених у вищевказаному звіті, так як вихідні дані, що використовувалися оцінювачем для його складання не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, із даного звіту вбачається, що оцінювач при визначенні розміру матеріального збитку використав значення об'єму двигуна автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. 493 81 КТ, в розмірі 2771,00 куб.см., що не відповідає даним, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію даного автомобіля, де зазначено об'єм двигуна - 2796 куб.см..

Також з невідомих причин при визначенні розміру матеріального збитку оцінювач виходив з того, що пробіг автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. 493 81 КТ, становить 0,00 км (сторінка № 2 звіту, п.1. Ідентифікаційні параметри).

До того ж, на сторінці № 7 звіту у пункті 4 Письмової заяви оцінювача зазначено, що останній попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.384, 385 КПК України, однак не зазначено ким попереджений про кримінальну відповідальність та чому при цьому посилається на положення Кримінально-процесуального кодексу України.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Допитаний в судовому засіданні 11.10.2010 року позивач пояснив, що з лютого 2010 року він вже не є власником автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. 493 81 КТ, оскільки продав його працівнику СТО, на якій проводилась оцінка пошкоджень автомобіля.

Позивач також повідомив, що будь-яких коштів на ремонт автомобіля він не витрачав. Повідомити інформацію про нинішнього власника даного автомобіля та де знаходиться автомобіль позивач відмовився.

У зв'язку з цим, а також враховуючи те, що позивач не є власником пошкодженого автомобіля та непоніс ніяких витрат на його відновлення, суд вважає, що в позові про відшкодування матеріальних збитків слід відмовити.

Також необхідно відмовити й у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн., оскільки дану вимогу заявлено в порушення приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», а також у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Крім того, позивачем по справі є ОСОБА_1, а як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру № 0304 від 3.04.2010 року ТОВ ЮК «Пріоритет» кошти в сумі 6000 грн. внесені ОСОБА_7.

Судові витрати по справі, відповідно до ст.88 ЦПК України, необхідно віднести на рахунок позивача, так як в задоволенні позову відмовлено.

В зв язку з вищевикладеним, на підставі п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»; ст.1166 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Сплачені позивачем при подачі позову судові витрати віднести на його рахунок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський