Постанова

від 07.12.2006 по справі ас-42/430-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-42/430-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р.                                                           Справа № АС-42/430-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  ,

суддя-доповідач  

при секретарі Криворученко О.І.

за участю:

прокурора  Мірошниченко М.Л., посв. №  149 від  29.10.2001 р.

представників сторін:

позивача - Стерхова І.В., довіреність №  4885-07/14 від 07.08.2006 р.

відповідача -  не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3991 Х/1-14) на постанову господарського суду Харківської області від 12.10.06 р. по справі № АС-42/430-06

за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Ізюмському  районі  Харківської області, м. Ізюм Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", с. Куньє Ізюмського  району  Харківської області

стягнення 1798,41 грн.

встановила:

Ізюмський міжрайонний  прокурор Харківської області  звернувся до господарського суду Харківської області  з позовом  в  інтересах держави в  особі  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Ізюмському  районі Харківської області про стягнення на  користь  останнього   з  товариства  з обмеженою відповідальністю "Моноліт"  1798,41 грн. фактичних витрат  на  виплату  та  доставку  пільгових пенсій, що були  виплачені  колишнім  працівникам підприємства за  період  з листопада по грудень 2005 р.

Постановою господарського суду  Харківської області  від 12.10.2006 р. у  справі  №  АС 42/430-06 (суддя Яризько В.О.)  позов  задоволено. З відповідача   на  користь  позивача стягнуто 1798,41 грн. заборгованості.

Відповідач  із зазначеною постановою господарського суду  першої інстанції не  погодився, звернувся  до Харківського  апеляційного  господарського  суду  з апеляційною скаргою, в  якій, посилаючись  на  порушення  місцевим господарським судом   норм  матеріального  права, просить  постанову  скасувати та  прийняти нову  постанову, якою  в  задоволенні позову  відмовити.

Відповідач  в  судове  засідання  не  прибув, хоча  належним  чином  був  повідомлений  про  дату,  час  та  місце  судового  засідання, що підтверджується  наявним  в матеріалах справи  повідомленням  про  вручення  поштового  відправлення, тому  його  неприбуття  згідно  з ч. 4  статті  196 Кодексу  адміністративного судочинства  України  не  перешкоджає судовому  розгляду  справи

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення  представника  позивача та  перевіривши правильність застосування  місцевим  господарським судом  норм  матеріального  та  процесуального  права, колегія  суддів дійшла  висновку, що апеляційна  скарга  задоволенню не  підлягає, виходячи  з наступного.

Як  вбачається  з матеріалів  справи,  колишнім працівникам підприємства  відповідача Ворошило Г.М., Дузенко Г.М., Московченко В.С. було  призначено пенсію на  пільгових умовах на  підставі п. "б" -"з" статті 13 Закону  України.

       Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі  Закон) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1  та  на  інших роботах  із шкідливими і  важкими умовами праці за  списком  № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України, та  за  результатами  атестації робочих місць, на посадах, що дають  право  на  призначення пенсії за  віком  на  пільгових умовах або за  вислугу  років, які  відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали  право на пенсію на  пільгових умовах або за  вислугу  років,  здійснюється згідно  з окремим  законодавчим  актом.

   Згідно з п. 6.8, 7  Інструкції “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами та організаціями збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. № 21-1  та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. № 64/8663  (далі  Інструкція),  відповідач зобов'язаний  вносити до Пенсійного фонду України кошти на покриття витрат на пенсії за віком на пільгових умовах,  призначених  відповідно  до  п. "б" -"з" ст. 13 Закону  України "Про пенсійне забезпечення"  щомісяця  до  25-го числа   зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових умовах. Згідно  з п.  6.4   Інструкції розмір сум  до відшкодування  на  поточний  рік визначаються  відділами  доходів  органів   Пенсійного  фонду  України щорічно  в повідомленнях  про  розрахунок  сум  фактичних витрат  на  виплату  та  доставку  пільгових пенсій, призначених відповідно  до частини  2  Прикінцевих  положень Закону  України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", які  надсилаються  підприємствам  до 20 -го січня поточного  року.

З матеріалів справи вбачається, що підприємству відповідача  були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за  період з листопада по грудень 2005 р. на  загальну  суму  1798,41 грн., отримання яких підтверджується зворотними поштовими повідомленнями. Фактично станом на теперішній час відповідач не перерахував зазначені кошти в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат   на  виплату  та  доставку  пільгових пенсій складає 1798,41 грн.

Відповідач в  апеляційній  скарзі  посилається на те, що  він  як  платник  сільськогосподарського  податку з 2006 р. звільнений  від відшкодування Пенсійному  фонду  України   витрат  на  виплату  та  доставку   пільгових пенсій на підставі   Закону  України  "Про  державний  бюджет на 2006 р." ст. 9 Закону  України "Про  фіксований  сільскогосподарський  податок" та  ст. 2   Закону  України "Про  збір  на  обов"язкове   державне  пенсійне страхування".

Посилання  відповідача на те, що  йому  не надсилались  вимоги про  сплату  боргу, передбачені  Законом  України "Про  порядок  погашення  зобов"язань  платників  податків в перед бюджетами  та  державними  цільовими  фондами" є необгрунтованим, оскільки  зазначений   Закон не  розповсюджується  на правовідносини  по   сплаті    витрат  на  виплату  та  доставку пільгових пенсій.

Колегія  суддів  із зазначеними  доводами  відповідача  не  погоджується  виходячи  з наступного.

Закон України "Про фіксований  сільськогосподарський  податок" та  ст. 2  Закону  України "Про  збір на обов"язкове  державне пенсійне  страхування"  на  які  посилається  відповідач звільняють платників  фіксованого сільськогосподарського  податку від  сплати  збору  на  обов"язкове  державне пенсійне страхування та  не   звільняють  від  сплати  витрат  на  виплату  та  доставку  пільгових пенсій.

Посилання  на  Закон  України "Про  Державний  бюджет   на 2006 р." є безпідставним, оскільки спірна  заборгованість  по  сплаті   витрат   по  пільговим  пенсіям  виникла у  період  листопад-грудень 2005 р., на  який  дія   цього  Закону  не  розповсюджується через те, що він  прийнятий  на  2006 р. та  згідно  зі статтею  58  Конституції України  не  має   зворотньої дії в  часі.

Посилання  відповідача  на  те, що положення   Закону  України "Про  Державний  бюджет   на 2006 р."  щодо звільнення  платників  сільськогосподарського  податку  від  сплати   витрат  по  пільговим  пенсіям  в  даному  випадку  має   зворотню силу  згідно  зі  статтею 58  Конституції України є  помилковим, оскільки  зазначеною статтею  передбачено, що  закони  та  інші  нормативні  акти  не  мають  зворотньої дії у  часі   крім  випадків, коли  вони  пом"якшують  або скасовують   відповідальність  особи,  тоді  як  сплата   витрат  на  виплату  та  доставку  пільгових пенсій  не  є відповідальністю, а є обов"язком    юридичної особи.

Виходячи  з  викладеного  місцевий  господарський  суд  дійшов вірного  висновку  про  задоволення  позовних вимог, у  зв"язку  з чим  підстави  для  зміни  чи  скасування  постанови  відсутні.  

 Керуючись  статтями   198 (п.1), 200, 205, 206 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія  суддів, -

ухвалила:

Апеляційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову  господарського суду  Харківської області   від  12.10.2006 р. у  справі  №  АС-42/430-06 залишити  без змін.

Ухвала набирає чинності   з моменту  її проголошення  та  може  бути  оскаржена  до  Вищого  адміністративного  суду  України протягом  одного  місяця з моменту  виготовлення  ухвали  в  повному  обсязі.

         Головуючий суддя                                          (підпис)               

                                 Суддя                                         (підпис)               

                                 Суддя-доповідач                     (підпис)