ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2011 рокуСправа № 2а-3151/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі Чміль І.В.,
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_5 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Макаронна компанія» до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742301/0 та №0000752301/0 від 24.09.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Макаронна компанія» звернулось з позовом до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000742301/0 та № 0000752301/0 від 24.09.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Макаронна компанія» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.
За наслідками перевірки складено акт № 5131/2301/34051959 від 03.09.2010 року.
В результаті перевірки встановлено, що ПП «Макаронна компанія» в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток в загальній сумі 2502118 грн., а також порушено вимоги підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7., 5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2239361,75 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2238139,23 грн.
Підставою для встановлення вказаних порушень на думку відповідача є визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Макаронна компанія» та ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», ПП ОСОБА_6 і ПП ОСОБА_7
На підставі вищевказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №0000742301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4622366 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000752301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5004235,50 грн.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача, що вищевказані угоди є нікчемними. Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_8 - директора та засновника ПП «Зерно-зберігальна компанія», що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Зерно-зберігальна компанія» та не підписував будь-яких документів, що стосується діяльності ПП «Зерно-зберігальна компанія»; ОСОБА_6 - приватного підприємця та засновника, директора ПП «Гратіс Плюс» про те, що він як приватний підприємець та посадова особа ПП «Гратіс Плюс» не здійснював фінансово-господарської діяльності; підприємця ОСОБА_7 про те що він не реєструвався як приватний підприємець, не мав на меті цього робити та не підписував жодних договорів, фінансових та бухгалтерських документів, не можуть бути беззаперечними доказами того, що не вони підписували договорів та накладних, зазначених у згаданому акті перевірки, оскільки жодний нормативно-правовий акт не ставить в причинний зв'язок визнання угод нікчемними від пояснення осіб про те, що вони ні угод, ні будь-яких інших документів на виконання угод не підписували. Тому вищевказані пояснення згаданих осіб не позбавляють правового значення видані за господарськими операціями з ПП «Макаронна компанія» у ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», підприємцем ОСОБА_7 податкові накладні.
Посилається на аналогічні обґрунтування безпідставності заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 2502118 грн. Просить скасувати повідомлення-рішення №0000742301/0 та №0000752301/0 від 24.09.2010 року.
В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснили, що висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки відповідачем не доведено умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Крім того, зазначає, що факт придбання позивачем відповідних товарів у вищевказаних юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема накладними, видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, постачання та переробки, які досліджувались податковим органом при проведенні перевірки. Просять позов задовольнити.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції, адміністративний позов не визнали та пояснили, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що правочини, укладені між ПП «Макаронна компанія» та ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», ПП ОСОБА_6 і ПП ОСОБА_7 містять ознаки нікчемності, оскільки з інформації, отриманої з ГВПМ ОСОБА_5 ОДПІ в ході оперативного опрацювання контрагентів постачальників вбачається, що дані контрагенти ніяких фінансових операцій з підприємствами не проводили та не поставляли будь-який товар. Вважають, що податкові повідомлення-рішення № 0000742301/0 та № 0000752301/0 від 24.09.2010 року винесені ОСОБА_5 ОДПІ правомірно. Просять в позові відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Макаронна компанія» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.
За наслідками перевірки складено акт № 5131/2301/34051959 від 03.09.2010 року.
В результаті перевірки встановлено, що за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року ПП «Макаронна компанія» задекларовано валові витрати в сумі 37670065 грн.
Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення у загальній сумі 10008472 грн., у тому числі (з урахуванням подання звітності по податку на прибуток з наростаючим підсумком).
В порушення підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Макаронна компанія» віднесено до валових витрат авансові платежі за борошно та зерно перераховані ПП «Зерно-зберігальна компанія» та ПП «Гратіс плюс».
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року встановлено його заниження у загальній сумі 2502118 грн. внаслідок допущених позивачем порушень, зокрема, укладення правочинів між ПП «Макаронна компанія» та ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», ПП ОСОБА_6, які містять ознаки нікчемності.
Також з акту вбачається, що перевіркою відображених у рядку 10.1 «Придбання товарів з ПДВ на митній території - дозволений податковий кредит» за період з 01.03.2008 року по 31.12.2009 року становить у загальній сумі 8877613 грн. Встановлено, що позивач здійснював операції з придбання (отримання) борошна, макаронних виробів, зерна, будівельних матеріалів, обладнання, монтажних та будівельних робіт в ПП «Гратіс плюс», ПП «Зерно-зберігальна компанія» та фізичної особи - підприємця ОСОБА_7. Проведеною перевіркою відображеного показника за перевіряємий період в сумі 8877613 грн. на підставі документів бухгалтерського обліку (журнали-ордера по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 3711 «розрахунки за виданими авансами», оборотно-сальдові відомості, банківські виписки по руху коштів, вибірково: прихідні накладні, рахунки-фактури на придбання товарів, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, первинні документи, договори, контракти, декларацій з податку на додану вартість встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 2239361,75 грн., чим порушено вимоги підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість».
В результаті завищення податкового кредиту, ПП «Макаронна компанія» занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 2238139,23 грн.
На підставі вищевказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення 0000742301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4622366 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000752301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5004235,50 грн.
Підставою для встановлення вказаних порушень на думку відповідача є визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Макаронна компанія» та ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», ПП ОСОБА_6 і ПП ОСОБА_7
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що правочини, укладені між ПП «Макаронна компанія» та ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», ПП ОСОБА_6 і ПП ОСОБА_7 містять ознаки нікчемності, а також з тим, що дані контрагенти ніяких фінансових операцій з підприємством не проводили та не поставляли будь-який товар з таких підстав.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Таким чином, при визнанні договорів нікчемними за статтею 228 ЦК України необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
З огляду на відсутність вироку суду, постановленого у кримінальній справі, якій би стверджував, про намір посадових осіб ПП «Макаронна компанія» чи іншої сторони спірних правочинів порушити публічний порядок, зокрема як зазначається в акті перевірки, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, то покликання відповідача на нікчемність правочинів з особами, зазначеними в акті перевірки №5131/2301/3405/959 від 03.09.2010 року, є безпідставним.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представників відповідача, на пояснення: ОСОБА_8 - директора та засновника ПП «Зерно-зберігальна компанія», що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Зерно-зберігальна компанія» та не підписував будь-яких документів, що стосується діяльності ПП «Зерно-зберігальна компанія»; ОСОБА_6 - приватного підприємця, директора ПП «Гратіс Плюс» про те, що він як приватний підприємець, та посадова особа ПП «Гратіс Плюс» не здійснював фінансово-господарської діяльності; підприємця ОСОБА_7 про те що він не реєструвався як приватний підприємець, не мав на меті цього робити та не підписував жодних договорів, фінансових та бухгалтерських документів, оскільки як вбачається з інформації, отриманої з ГВПМ ОСОБА_5 ОДПІ в ході оперативного опрацювання таких контрагентів, зокрема з пояснень вищевказаних осіб, протоколів допиту вказані особи реєструвалися у відділі розвитку підприємництва, в податковій інспекції, органах статистики, пенсійному фонді, тощо. При цьому, підписували документи особисто, про що підтвердили у своїх поясненнях.
Також, в ході судового розгляду не знайшло підтвердження відображене в акті твердження вищевказаних осіб про визнання установчих та реєстраційних документів недійсними, оскільки ні на час проведення перевірки ні на момент розгляду даної справи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із заявами про анулювання свідоцтва платника ПДВ та визнання недійсними установчих документів не звертались.
З огляду на вищевикладене, пояснення, надані даними особами не можуть бути доказами того, що не вони підписували договорів та накладних, зазначених у згаданому акті перевірки, оскільки жодний нормативно-правовий акт не ставить в причинний зв'язок визнання угод нікчемними від пояснення осіб про те, що вони ні угод, ні будь-яких інших документів на виконання угод не підписували.
Тому, вищевказані пояснення згаданих осіб не позбавляють правового значення видані за господарськими операціями з ПП «Макаронна компанія» у ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», підприємцем ОСОБА_7 податкові накладні.
Крім того, статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем не спростовано ту обставину, що на час здійснення господарських операцій ОСОБА_8 як директор та засновник ПП «Зерно-зберігальна компанія», ОСОБА_6 як приватний підприємець та засновник, директор та бухгалтер ПП «Гратіс Плюс», підприємець ОСОБА_7, не були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також, що ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», підприємець ОСОБА_7 не були зареєстровані як платники ПДВ.
За таких умов ПП «Макаронна компанія» не може нести відповідальність ні за несплату податків, ні за можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному реєстрі стосовно вказаних осіб.
Крім того, державними податковими ревізорами - інспекторами Луцької ОДПІ, які проводили перевірку ПП «Макаронна компанія» підтверджено, що посадовими особами позивача надано всі необхідні документи.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Разом з тим, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 вказаної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.
У відповідності до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.
З цього слідує, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
Товари, придбані ПП «Макаронна компанія» у ПП «Зерно-зберігальна компанія», ПП «Гратіс Плюс», підприємця ОСОБА_7 були використані підприємством у його господарській діяльності про що свідчить рядок 1 Декларації з податку на додану вартість показників за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року та не заперечується відповідачем (абзац 2 статті 19 акту перевірки №5131/2301/3405/959 від 03.09.2010 року).
В підтвердження здійснення реальних господарських операцій свідчать відповідні договори та належно оформлені податкові та видаткові накладні, а також платежі здійснені на виконання договорів з вказаними у акті перевірки особами.
За таких обставин, суд вважає, що ПП «Макаронна компанія» у відповідності до вимог вказаних Законів сформовано валові витрати та податковий кредит.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000742301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4622366 грн. та №0000752301/0 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5004235,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представники відповідача ОСОБА_5 ОДПІ не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 0000742301/0 та № 0000752301/0 від 24.09.2010 року в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Макаронна компанія».
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції №0000742301/0 та №0000752301/0 від 24.09.2010 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції № 0000742301/0 та № 0000752301/0 від 24.09.2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 06 січня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А. Лозовський
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.01.2011 |
Оприлюднено | 07.08.2015 |
Номер документу | 47838086 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Лозовський Олександр Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні