Постанова

від 21.07.2015 по справі 810/2838/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ 810/2838/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Квачук В.О.;

від відповідача - Федоренко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі

Київської області

до Дочірнього підприємства "Агрофірма Слобідська" закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (далі - позивач, Управління) з позовом до Дочірнього підприємства "Агрофірма Слобідська" закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за червень 2015 року в сумі 643,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та за списком №2, передбачений приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем добровільно не сплачена, позивач, з огляду на положення частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонеру ОСОБА_3, оскільки пільгова пенсія призначена останній на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплати яких, відповідно до вимог абзацу 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснюються до 01.01.2005 за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, представник відповідача також наголошував, що позивачем було порушено й процедуру надсилання розрахунку щодо відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а саме пропущено термін надсилання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по точного року, який повинен бути надісланий підприємству до 20 січня поточного року. Зазначив, що вказаний розрахунок було отримано підприємством лише 06.02.2015.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, Дочірнє підприємства "Агрофірма Слобідська" закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК", код ЄДРПОУ 31870533, зареєстроване як юридична особа 06.08.2003.

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області з 21.02.2002 № 1019040532Ф-АОФ.

05.06.2015 Управлінням сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з червня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат гр-ці ОСОБА_3 в сумі 643,18 грн.

Вказаний розрахунок вручений уповноваженій особі відповідача 09.06.2015, що підтверджується наяною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 09200035658505.

У зв'язку з несплатою відповідачем визначеної в розрахунку суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України №1058-ІV.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним у попередньому абзаці, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та № 2 покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як зазначив у позовній заяві позивач, пенсію громадянці ОСОБА_3 призначено на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому суд не бере до уваги як доказ наявності правових підстав для відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій посилання позивача на набрання з 01.01.2015 чинності Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідно до яких з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, що свідчить про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з огляду на таке.

Суд зазначає, що приписи абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV імперативно встановлюють правила поведінки для учасників таких відносин та поширюють свою дію на усіх осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває той чи інший суб'єкт господарювання.

В судовому засіданні представник позивача також зауважував на тому, що дію приведеного вище абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV поширено на осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, Законом України від 31.05.2005 №2613-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку".

На думку представника позивача, з назви вказаного Закону України від 31.05.2005 №2613-IV слід дійти висновку про те, що внесені ним зміни до Закону України №1058-ІV поширюються виключно на працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, а оскільки вказаним вище законом від 28.12.2014 № 71-VIII з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, відповідач не може бути платником такого податку та зобов'язаний відшкодувати заявлені до стягнення витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд вважає вказані міркування представника вільним трактуванням законодавчих положень та наголошує та тому, що назва закону не може впливати на його зміст та бути підставою для обмежень сфери його застосування.

Аналогічних правових висновків дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 02.07.2015 в аналогічній справі № 810/1305/15.

Крім того, судом встановлено порушення з боку Управління пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідно до якого розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Так, суд встановив, і дана обставина не заперечувалась представником позивача, що у січні 2015 року розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управлінням не формувався та на адресу Підприємства не направлявся.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 липня 2015 р.