Рішення

від 20.02.2007 по справі 15/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.07                                                                                 Справа № 15/8.

Суддя Пономаренко Є.Ю.,  розглянувши матеріали  за позовом

Малого приватного виробничо-торгово-транспортного підприємства «МЕЛІСА», м. Алчевськ Луганської області

до Підприємства Алчевської виправної колонії № 13, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 30 176 грн. 66 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Сєров М.М., вик. директор, контракт від 03.01.06 №0103/06;

від відповідача –Попова Н.О., юрисконсульт по довіреності від 01.08.2006р.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

У судовому засіданні 09.02.2007р. оголошувалася перерва до 20.02.2007р. о 12 год. 35 хв., про що представники обох сторін були повідомлені належним чином.

Суть спору: позивачем первісно за позовною заявою заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 22 433 грн. 97 коп., неодержаного прибутку в сумі 4486 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2582 грн. 88 коп. та 3% річних в сумі 673 грн. 02 коп.

Поданою в судовому засіданні 23.01.2007р. зміненою позовною заявою від 22.01.2007р. №0122/07, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача збитки в тому числі неодержаний прибуток в сумі 22 433 грн. 97 коп., інфляційні нарахування в сумі 8495 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 2213 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог. Тому, вказана змінена позовна заява була прийнята судом до провадження як заява про збільшення розміру позовних вимог, про що вказано в ухвалі від 23.01.2007р.

У відповіді від 16.02.2007р. №0216/07 на відзив підприємства Алчевської ВК-13 позивач частково змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку  в сумі 11 746 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 19 800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі  змінити предмет позову. Тому, судом прийнято до провадження змінені позовні вимоги (предмет позову) про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку  в сумі 11 746 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 19 800 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2007р. підтримав змінені позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути спір по суті у даному засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2007р. проти зміненого предмету позову, прийнятого судом до провадження, заперечує з підстав, наведених у відзиві від 19.02.2007р., посилаючись на відсутність підстав стягнення збитків та моральної шкоди. При цьому, в судовому засіданні представник відповідача заявив про відсутність необхідності у наданні йому часу для підготовки додаткових заперечень через зміну предмету позову позивачем та прийняттям його судом до провадження, та також, як і представник позивача, просить суд розглянути спір по суті у даному засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Між Підприємством Алчевської виправної колонії № 13, як продавцем та малим приватним виробничо-торгово-транспортним підприємством «МЕЛІСА», 16.08.2002р. укладено договір купівлі-продажу №143/2002 (далі - договір).

За умовами даного договору (п.1.1.) продавець –відповідач у справі зобов'язався передати у власність покупця –позивача у справі, а останній –узяв на себе зобов'язання прийняти та сплатити продукцію у кількості, за ціною згідно специфікації до даного договору.

Позовні вимоги позивач мотивує невиконанням відповідачем, як продавцем по договору своїх зобов'язань з передачі товару. Внаслідок невиконання зобов'язань з боку відповідача по передачі товару відповідно до умов договору позивач вважає, що він зазнав збитків у вигляді неодержаного прибутку у зв'язку з невиконанням ним умов договору купівлі-продажу від 27.11.2001р. №1127/01/18-11-01 з ДВАТ «Шахта «Перевальська»ДП ДХК «Луганськвугілля»в частині продажу товару та неодержанням ціни продажу. Також, у зв'язку з невиконанням зобов'язань з боку відповідача по передачі товару відповідно до умов договору купівлі-продажу №143/2002 від 16.08.2002р. позивач вважає, що йому відповідачем як винною стороною завдано моральної шкоди, що підлягає компенсації.

В специфікації №1 від 16.08.2002р. до договору №143/2002, зобов'язання за якою позивач вважає невиконаними в строк відповідачем, визначено найменування товару та його ціну, а саме: скоба М-16 за ціною 12 грн., скоба М-24 за ціною 17 грн. 50 коп. При цьому, в даній специфікації сторони не дійшли згоди щодо визначення такої умови як кількість товару, яка відповідно до п. 1.1. договору підлягала визначенню у специфікації.

Відповідно до п. 5.1. договору продавець (відповідач у справі) здійснює постачання товару на умовах, узгоджених в специфікації. Умови щодо поставки товару, у тому числі й строку поставки товару відповідачем, також не узгоджені в специфікації №1, на невиконання умов за якою посилається позивач.

Так, а ні договором безпосередньо, а ні специфікацією №1 від 16.08.2002р. не визначено строк виконання продавцем (відповідачем) зобов'язання з поставки товару –скоби М-16 та М-24.

Строк дії договору, визначений у п. 7 договору не можна ототожнювати зі строком виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за специфікацією №1   від 16.08.2002р.

Тому, доводи позивача про невиконання відповідачем договірних зобов'язань  з поставки товару - скоби та як наслідок завдання відповідачем як винною стороною збитків у вигляді неодержаного прибутку та моральної шкоди не підтверджуються матеріалами справи та відхиляються судом враховуючи наступні підстави.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та застосовується до тих прав та обов'язків що виникли та продовжують існувати після набрання законної сили, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2004р. продовжували існувати права та обов'язки  сторін за вказаними правовідносинами в частині, що нереалізовані сторонами, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Як встановлено судом строк виконання відповідачем зобов'язання  з передачі товару –скоби М-16 та М-24 умовами договору (у т.ч. специфікації №1) не встановлено.

Пред'явлення ж відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги про передачу (поставку) товару позивачем не доведено. Пред'явлення доарбітражного попередження від 18.03.2005р. та інші звернення позивача до відповідача не можуть розцінюватися як пред'явлення вимоги про виконання відповідачем обов'язку з передачі товару, оскільки в таких зверненнях заявлялися вимоги про сплату збитків та штрафних санкцій та не заявлялися безпосередньо вимоги про передачу товару за ціною, у кількості та вартістю погодженій сторонами.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів належними засобами доказування порушення відповідачем строку виконання зобов'язання з поставки товару та у певній його кількості.

Відповідно до ч 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На підставі викладеного доводи позивача про порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару –скоби внаслідок невиконання у строк зобов'язання з передачі товару, спростовуються матеріалами справи. Так, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання з передачі товару (не доведено невиконання зобов'язання у встановлений строк, відсутні узгоджені за договором умови щодо кількості товару), тоді як саме порушення зобов'язання, відповідно до положень ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 611 Цивільного кодексу України є обов'язковою передумовою настання правових наслідків у вигляді стягнення збитків.

Крім того, щодо доводів позивача про завдання збитків слід зазначити наступне.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність  негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вина відповідача - заподіювача шкоди.

Враховуючи фактичні обставини справи, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.

Додатково, щодо доводів позивача про завдання йому відповідачем збитків у вигляді неодержаного прибутку, з огляду на те, що позивач не зміг виконати зобов'язання з продажу товару за договором купівлі-продажу від 27.11.2001р. №1127/01/18-11-01 з ДВАТ «Шахта «Перевальська»ДП ДХК «Луганськвугілля»та одержати прибуток, слід зазначити наступне.

Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (яка як вказано вище не доведена) за договором купівлі-продажу від 16.08.2002р. №143/2002 та наслідками, як неодержання прибутку за договором від 27.11.2001р. №1127/01/18-11-01. Зокрема, умовами договору від 27.11.2001р. №1127/01/18-11-01 не передбачено, що зобов'язання сторін за ним, знаходяться у причинному зв'язку з виконанням зобов'язань сторонами по договору від 16.08.2002р. №143/2002.

Також, позивачем не доведено, що ним, з метою уникнення наслідків із завдання збитків у вигляді неодержання прибутку, було вжито усіх необхідних заходів по виконанню зобов'язань з продажу товару за договором купівлі-продажу від 27.11.2001р. №1127/01/18-11-01 з ДВАТ «Шахта «Перевальська»ДП ДХК «Луганськвугілля», та зокрема що він не мав такого товару та намагався його придбати у інших постачальників.

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в оціненій позивачем  сумі 19 800 грн. не підлягає задоволенню виходячи з положень ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України за недоведеністю належними певними засобами доказування та враховуючи вищенаведені обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку  в сумі 11 746 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 19 800 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у складі: 315 грн. 46 коп. державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 38 грн. 54 коп., перераховане квитанцією від 07.12.2006р. №13 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Малому приватному виробничо-торгово-транспортному підприємству «МЕЛІСА», м. Алчевськ Луганської області, пр-т Леніна, б. 15, кв. 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19081834 зайво сплачене за квитанцією від 07.12.2006р. №13 державне мито у сумі 38 грн. 54 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 26.02.2007р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко