Постанова

від 03.08.2015 по справі 826/8993/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2015 року 09:25 № 826/8993/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Анатоль" до 3-тя особа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501, податкової вимоги від 03.03.2015 року № 2671-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Анатоль» (надалі - позивач або ТОВ «СП Анатоль») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «СП Анатоль» своєчасно та в повному обсязі було здійснено сплату задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди серпень і вересень 2014 року сум податків, а саме: 19.09.2014 року товариством до свого банку були надані платіжні доручення на загальну суму 120 000 грн. для сплати податку за серпень 2014 року. Однак з незалежних від позивача причин банк прийнявши вказані платіжні документи ТОВ «СП Анатоль» до виконання не здійснив перерахування коштів до державного бюджету, що призвело до утворення в обліковій картці платника податків (позивача) суми податкового боргу. Крім того, 28.10.2014 року товариство сплатило до державного бюджету через інший банк податок на додану вартість за звітний період вересень 2014 року, проте вказаний платіж протиправно був зарахований контролюючим органом в рахунок оплати цього ж податку за попередній звітний період - серпень 2014 року. Таким чином, з урахуванням тої обставини, що ТОВ «СП Анатоль» виконало свій обов'язок по сплаті податку належним чином та відповідно до норм п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, у відповідача не було правових підстав для визначення сум штрафних санкцій за ст. 126 зазначеного Кодексу та для прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

03.06.2015 року від ТОВ «СП Анатоль» до канцелярії суду надійшла письмова заява про доповнення позовних вимог (вих. № 0306-1 від 03.06.2015 року), в якій позивач просив також визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 03.03.2015 року № 2671-23 і рішення про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23. Дана письмова заява позивача від 03.06.2015 року була прийнята судом до розгляду 11.06.2015 року в судовому засіданні у даній справі.

У судове засідання, призначене у справі на 01.07.2015 року, з'явилися представники сторін.

Представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 03.06.2015 року № 0306-1.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 25.06.2015 року, в яких зазначено про правомірність оспорюваних рішень. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на результат проведеної камеральної перевірки (акт від 15.12.2014 року № 6505/26-58-15-03-09-24090456) в ході якої встановлені випадки порушення ТОВ «СП Анатоль» термінів сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень і вересень 2014 року. Як наслідок ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України були винесені податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501, та керуючись ст.ст. 56 і 89 цього ж Кодексу сформувала на адресу позивача податкову вимогу від 03.03.2015 року № 2671-23 та прийняла рішення опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23.

Представник третьої особи у призначене судове засідання у справі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Натомість, 02.06.2015 року до канцелярії суду надійшло копотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ КБ «Експобанк» від 27.05.2015 року № 1101/3151 з копіями та оригіналами доданих до нього документів.

01.07.2015 року судом було ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів наявних у справі, 15.12.2014 року працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «СП Анатоль» узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди серпень 2014 року (реєстраційний № 9054110084 від 19.09.2014 року), вересень 2014 року (реєстраційний № 9060645301 від 20.01.2014 року) та листопад 2012 року (реєстраційний № 9080042128 від 19.12.2012 року), за результатами якої складений Акт від 15.12.2014 року № 6505/26-58-15-03-09-2409045. Так, під час проведення такої перевірки перевіряючим встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з цього податку в сумах 97 567,10 грн. і 82 600,10 грн., передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

- граничний термін сплати податку в сумі 97 567,10 грн. по декларації № 9054110084 від 19.09.2014 року - 30.09.2014 року, дата фактичної сплати - 17.11.2014 року, що становить затримку на 48 днів;

- граничний термін сплати податку в сумі 16 992 грн. по декларації № 9054110084 від 19.09.2014 року - 30.09.2014 року, дата фактичної сплати - 28.10.2014 року, що становить затримку на 28 днів;

- граничний термін сплати податку в сумі 118,50 грн. по декларації № 9060645301 від 20.10.2014 року - 30.10.2014 року, дата фактичної сплати - 18.11.2014 року, що становить затримку на 19 днів;

- граничний термін сплати податку в сумі 16 803,50 грн. по декларації № 9060645301 від 20.10.2014 року - 30.10.2014 року, дата фактичної сплати - 17.11.2014 року, що становить затримку на 18 днів;

- граничний термін сплати податку в сумі 48 686,10 грн. по декларації № 9080042128 від 19.12.2012 року - 30.12.2012 року, дата фактичної сплати - 04.03.2013 року, що становить затримку на 3 дні.

22.12.2014 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- за № 0014181503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «СП Анатоль» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 97 567,10 грн. з податку на додану вартість всього на 48 календарних днів, нарахувало підприємству штраф в сумі 19 513,42 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання);

- за № 0014191503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «СП Анатоль» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 82 600,10 грн. з податку на додану вартість всього на 27 календарних днів, нарахувало підприємству штраф в сумі 8 260,01 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Не погоджуючись із правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 року позивач оскаржив їх в досудовому порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, шляхом подання письмових скарг до вищестоящих контролюючих органів.

В результаті розгляду таких скарг ТОВ «СП Анатоль» Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 12.03.2015 року № 4010/10/26-15-10-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0014181503 та одночасно скасовано інше податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0014191503 в частині застосованого штрафу в сумі 4 868,61 грн., а Державною фіскальною службою України - рішення від 15.04.2015 року № 7858/6/99-99-10-01-02-15, за змістом якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року з урахуванням висновків рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2015 року № 4010/10/26-15-10-06 залишені без змін.

26.03.2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки 15.12.2014 року № 6505/26-58-15-03-09-2409045 та з урахуванням висновків рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2015 року № 4010/10/26-15-10-06 про результати розгляду первинної скарги прийняло нове податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0001721501 (замість податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0014191503), яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «СП Анатоль» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 33 914 грн. з податку на додану вартість, нарахувало підприємству штраф в сумі 3 391,40 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

При цьому, як зазначає представник відповідача у письмових запереченнях проти позову підставами для застосування штрафних санкцій в порядку ст. 126 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів сплати сум податку за звітні періоди серпень і вересень 2014 року, що зафіксовані в акті перевірки від 15.12.2014 року, стали наступні обставини: ТОВ «СП Анатоль» подало до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку з податку на додану вартість за серпень 2014 року (реєстраційний № 9054110084 від 19.09.2014 року), в якій товариством самостійно нараховане до сплати грошове зобов'язання у сумі 120 242,00 грн., граничний строк сплати 30.09.2014 року, а фактично погашено - 30.09.2014 року в сумі 5 682,89 грн. за рахунок переплати та сплачено 28.10.2014 року в сумі 16 992,00 грн. платіжним дорученням від 28.10.2014 року № 295, 17.11.2014 року в сумі 97 567,11 грн. платіжним дорученням від 17.11.2014 року № 337. Також позивач подав податкову декларації з податку з податку на додану вартість за вересень 2014 року (реєстраційний № 9060645301 від 20.10.2014 року), в якій товариством самостійно нараховане до сплати грошове зобов'язання у сумі 16 922,00 грн., граничний строк сплати 30.10.2014 року, а фактично було сплачено 17.11.2014 року в сумі 16 803,46 грн. платіжним дорученням від 17.11.2014 року № 337 та 18.11.2014 року в сумі 118,54 грн. - платіжним дорученням від 18.11.2014 року № 339. Таким чином, позивачем при сплаті задекларованих сум податку не були дотримані строки, встановлені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Крім того, 03.03.2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві сформувало податкову вимогу форми «Ю» за № 2671-23, якою повідомлено ТОВ «СП Анатоль», що станом на 02.03.2015 року за ним обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 27 609,64 грн.

Цього ж дня відповідачем відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України було прийнято рішення за № 278/26-58-23-01-23 про опис майна ТОВ «СП Анатоль» у податкову заставу.

Підставою для виставлення 03.03.2015 року зазначеної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу стало нарахування в інтегрованій картці платника податку на додану вартість (позивача) до сплати 15.12.2014 року сум грошових зобов'язань з цього податку в розмірах 1 699,20 грн., 11,85 грн., 1 680,35 грн., 4 868,61 грн. та 19 513,42 грн., та непогашення таких сум коштів станом на 02.03.2015 року. При цьому, безпосередньо зі змісту наданого відповідачем до матеріалів даної справи витягу з картки особового рахунку платника податку на додану вартість - ТОВ «СП Анатоль» за 2015 рік не вбачається за можливе встановити походження цих сум грошових зобов'язань та порядок їх виникнення. Більш того 22.12.2014 роки всі вказані суми грошових зобов'язань були відсторновані з інтегрованої картки платника податку - позивача, та як наслідок станом на 25.03.2015 року за ТОВ «СП Анатоль» як і станом на 31.12.2014 року обліковувалася сума переплати з названого податку у розмірі 163,79 грн.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501, податкову вимогу від 03.03.2015 року № 2671-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно, п. п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, згідно п. 202.1 ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Також, п. 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

З контексту вищенаведених норм права випливає, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації. Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року № К/800/43765/13.

Крім того, нормами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 року № 2346-ІІІ (надалі - Закон № 2346-ІІІ) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням п. 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей в силу положень п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно нормам абз. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З системного аналізу викладених норм видно, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 К/800/65943/13, від 26.02.2014 року № К/800/13275/13, від 15.12.2014 К/800/45490/14, та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року № 826/18885/14.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі матеріалів, 19.09.2014 року, тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем до АТ КБ «Експобанк» були подані через систему Клієнт-банк платіжні доручення від 19.09.2014 року за № 9101 - № 9106 на перерахування коштів в оплату податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 120 000 грн. Дані платіжні документи позивача були прийнятті банком до виконання, що підтверджується випискою по особовому рахунку товариства № 26008104054101 за 19.09.2014 року (оригінал та копії якої надані позивачем і третьою особою до матеріалів справи).

У відповідності до п. 20.1 ст. 20 Закону № 2346-ІІІ ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.09.2014 року ініційовано переказ коштів в оплату податку за звітний період серпень 2014 року шляхом подання платіжних доручень від 19.09.2014 року.

Проте, відповідно до виписки цього ж банку за 29.09.2014 року по особовому рахунку ТОВ «СП Анатоль» № 26008104054101 зазначені платіжні документи позивача були повернуті без виконання. Згідно листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Бондаря Ю.М. від 08.10.2014 року № 16/207, наданого у відповідь на запит ТОВ «СП Анатоль» від 02.10.2014 року № 340, та довідки цієї Уповноваженої особи Фонду від 08.10.2014 року № 16/208, виданої на адресу позивача та ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, судом встановлено наступне: здійснення будь-яких платежів з поточного рахунку ТОВ «СП Анатоль» було припинено у зв'язку з тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року № 597 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 25.09.2014 року № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ЕНЕРГОБАНК», згідно з яким з 25.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК», код ЄДРПОУ 09322299, МФО 322294. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича. Тимчасову адміністрацію в АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» запроваджено строком на три місяці з 25.09.2014 по 25.12.2014. Дані відомості відповідають даним, що розміщенні на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua).

Надалі Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015 року № 41 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк».

При цьому, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Однак п. 4 - 5 ч. 6 ст. 36 цього Закону встановлено, що зазначене обмеження не поширюється на: виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо; здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи операція з повернення коштів в сумі 120 000 грн., переказ яких попередньо був ініційований клієнтом (позивачем) згідно платіжних доручень від 19.09.2014 року № 9101 - № 9106 в оплату податку на додану вартість за звітний період серпень 2014 року, сталося не за ініціативою та без відома підприємства. Протилежного відповідачем під час розгляд у цієї справи доведено не було.

В свою чергу, описаний вище випадок щодо непроведення ПАТ «КБ «Експобанк» 19.09.2014 року перерахувань за дорученням свого клієнта (позивача) коштів на загальну суму 120 000 грн. в оплату податку за серпень 2014 року до державного бюджету, зумовив зарахування контролюючим органом в автоматичному режимі суми коштів у розмірі 16 992 грн., що була сплачена ТОВ «СП Анатоль» 28.10.2014 року через інший банк (ПАТ «Укрсоцбанк») в рахунок оплати задекларованого грошового зобов'язання з названого податку на вересень 2014 року згідно платіжного доручення № 295 від 28.10.2014 року, - в рахунок оплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Станом на 31.12.2014 року відповідно до наявного в матеріалах даної справи витягу з картки особового рахунку платника податку на додану вартість - ТОВ «СП Анатоль» за 2015 рік позивача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що подання до установ банків платіжних доручень від 19.09.2014 року № 9101 - № 9106 та платіжного доручення від 28.10.2014 року № 295 на перерахування сум коштів в рахунок оплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди серпень і вересень 2014 року було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань припинився 30.09.2014 року та 30.10.2014 відповідно, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було підстав для застосування до ТОВ «СП Анатоль» штрафних санкцій в порядку ст. 126 ПК України.

Що ж до позовних вимог позивача про скасування оспорюваних податкової вимоги від 03.03.2015 року № 2671-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23 суд зазначає наступне.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. А відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу норми 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами, факт виникнення у позивача станом на 02.03.2015 року законним шляхом суми податкового боргу у розмірі 27 609,64 грн., а тому податкова вимог від 03.03.2015 року є протиправною. При цьому, з урахуванням того, що представником відповідача в судовому засіданні у даній справі не було підтверджено відомості про погашення такої податкової вимоги та відкликання її в порядку п. 60.і і п. 60.2 ст. 60 ПК України, то вона підлягає скасуванню як протиправно сформована.

Відповідно до п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм ПК України право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача був сформований всупереч норм ПК України, зазначене рішення від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23, в свою чергу, було прийнято з порушенням пп. 89.1.1 п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України, п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому також є протиправним.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Анатоль» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.12.2014 року № 0014181503 і від 26.03.2015 року № 0001721501.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2015 року № 2671-23.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 року № 278/26-58-23-01-23.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Анатоль» (ідентифікаційний код 24090456, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 48/50, літ. «А») судові витрати у розмірі 438,48 грн. (чотирьохсот тридцяти восьми грн. 48 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок