Постанова

від 31.07.2015 по справі 826/10988/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року 14:02 № 826/10988/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГЕЗМЕСК" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЕЗМЕСК» (надалі - позивач або ТОВ «УКРГЕЗМЕСК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 року № 46526552208 і № 46626552208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на незаконність та безпідставність висновків Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.03.2014 року № 209/26-55-22-08/36758099 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕЗМЕСК» (ПН 36758099) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (ПН 30523272) за період діяльності з 01.11.2012р. по 31.12.2012р.». На переконання позивача реальність господарських операцій ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» з його контрагентом ТОВ «ВКФ «Мілана» (на підставі письмового агентського договору на пошук покупців Принципала за № 02/07 від 02.07.2012 року) підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами (актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, звітами по проведеним роботам, замовленнями потенційних покупців), що наявні у позивача. Оплата вартості наданих послуг з пошуку потенційних покупців продукції ТОВ «Укргезмеск» зафіксована у банківських виписках. Разом з тим позиція контролюючого органу про незаконне формування позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Мілана» ґрунтуються виключна на неналежних документальних доказах (матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 32013110090000086 - протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 11.07.2013 року, акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 року № 30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2014 року по справі № 826/10988/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року, у задоволені позову ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» було відмовлено.

Надалі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року № К/800/1603/15 касаційну скаргу ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» на дані судові рішення по справі № 826/10988/14 задоволено частково, а саме: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року, а саму справу - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що з метою повного та всебічного встановлення обставин справи судам слід було з'ясувати характер і зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ВКФ «Мілана», дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувався дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, на думку Вищого адміністративного суду України, судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовими особами, які підписували податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ «ВКФ «Мілана», оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу податкового кредиту на підставі цих податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 року справу № 826/10988/14 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., та призначений судовий розгляд у судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 11.06.2015 року, суд своєю протокольною ухвалою у відповідності до норми ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) замінив відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві).

В дане судове засідання 11.06.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, де зазначається про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 року № 46526552208 і № 46626552208.

Суд у судовому засіданні 11.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.03.2014р. по 04.03.2014р., згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 27.02.2014р. № 725, працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (ідентифікаційний код 36758099) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 07.03.2014р. № 209/26-55-22-08/36758099 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та інших джерел використаних під час проведення документальної перевірки позивача наведений на стор. 3 - 4 Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ВКФ «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) згідно агентського договору від 02.07.2012р. № 02/07, підписаного від імені контрагента - директором ОСОБА_2 За умовами цього Договору Агент (ТОВ «ВКФ «Мілана») зобов'язується здійснювати від свого імені, та за рахунок Принципала (ТОВ «УКРГЕЗМЕСК») дії щодо пошуку покупців на продукцію Принципала, збирати замовлення покупців продукції Принципала і направляти їх останньому, виконувати інші необхідні дії для залучення покупців відповідно до умов цього Договору, а Принципал зобов'язується сплатити Агенту винагороду за виконання доручень.

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних та актів приймання виконаних робіт, датованих листопадом і груднем 2012 року (перелік останніх міститься на стор. 5 Акта перевірки), ТОВ «ВКФ «Мілана» виконало робіт на загальну суму 446 724, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 74 454, 01 грн.). Розрахунки за вказаним Договором були проведенні в безготівковій формі, наявність дебіторської та/або кредиторської заборгованості перевіркою не зафіксована. За результатами аналізу даних Додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад і грудень 2012 року сума коштів у розмірі 372 270, 00 грн. за описаними вище господарськими операціями віднесено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість у розмірі 74 454, 01 грн. - до складу податкового кредиту за вказані місяці.

При цьому під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в Акті Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердженій господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імортель груп» (код 3166322),ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градъ» (код 37779084) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р.». За висновками Акта від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ВКФ «Мілана» із підприємствами-постачальниками за наведеним переліком, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. - не підтверджено.

Крім того, разом з листом ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.01.2014р. № 312/7/26-58-09-02 до відповідача надійшли матеріали кримінального провадження № 32013110090000086, розпочатого 26.03.2013р., а саме - протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 11.07.2013р. (який значився як директор ТОВ «ВКФ «Мілана» протягом періоду з 01.11.2011р. по 31.12.2012р.), оформлений старшим о/у ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, старшим лейтенантом податкової міліції Куцим М.Ю. у АДРЕСА_1. Зокрема, під час допиту ОСОБА_2 пояснив, що будучи введеним в оману підписав якісь документи в нотаріуса та надавав свій паспорт та ідентифікаційний номер певній особі саме з метою працевлаштування. Про те, що він фактично став директором і засновником підприємства ТОВ «ВКФ «Мілана» він не знав. Жодних первинних документів, документів податкової звітності від імені названого підприємства не підписував, підприємницької діяльності як не здійснював та рахунки для цього підприємства в установах банків не відкривав. Також в процесі перепродажу підприємства участі не приймав та з ОСОБА_5 (останній значиться як наступний директор ТОВ «ВКФ «Мілана») ніколи не зустрічався.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» правових підстав для формування ним валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «ВКФ «Мілана».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 07.03.2014 року № 209/26-55-22-08/36758099 перевіряючий встановив порушення ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на суму 78 177, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 74 454, 01 грн . (в т.ч. за листопад 2012 року на суму 51 454, 01 грн., за грудень 2012 року - 23 000, 00 грн.).

01 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 07.03.2014р. № 209/26-55-22-08/36758099 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 46626552208, яким визначило ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 721, 00 грн., в т.ч. 78 177, 00 грн. - основний платіж, 19 544, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 46526552208, яким визначило ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 068, 00 грн., в т.ч. 74 454, 00 грн. - основний платіж, 18 614, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 року № 46526552208 і № 46626552208, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2014 року № 4435/10/26-15-10-06-15 та рішення Державної фіскальної служби України від 17.06.2014 року № 10762/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «УКРГЕЗМЕСК», у відповідності до змісту яких податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 01.04.2014 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (набрав чинності 16.12.2011 року та діяв до 01.03.2014 року, тобто, був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами абз. 1 норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пп. 44.3 ст. 44 ПК України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено, що в 02.07.2012 року між ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (Принципал), в особі директора ОСОБА_7, і ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (Агент), в особі директора ОСОБА_2, був укладений письмовий агентський договір на пошук покупців на товари Принципала за № 02/07. За умовами цього Договору (п. 1.1) Агент зобов'язується здійснювати від свого імені, але за рахунок Принципала наступні дії: здійснювати пошук покупців на продукцію Принципала; збирати замовлення покупців продукції Принципала і направляти їх останньому; виконувати інші необхідні дії для залучення покупців на продукцію Принципала відповідно до умов цього Договору, а Принципал, в свою чергу, - сплатити Агенту винагороду за виконання цього доручення, в порядку визначеному п. 3.2 цього ж Договору.

Згідно п. 1.2 і п. 1.3 зазначеного Договору Агент не має права укладати договори купівлі-продажу з покупцями продукції Принципала. Водночас Агент виконує доручення, вказане в п. 1.1 цього Договору, на території України. Агент також має право здійснювати діяльність за цим договором на територіях розташування торгових ярмарків, виставок-продажів.

За умовами п. 2 даного Договору Агент зобов'язується здійснювати залучення покупців на продукцію Принципала, зокрема, шляхом: розміщення зразків продукції Принципала в торговій мережі, на ярмарках, виставках-продажу і на інших аналогічних заходах за погодженням з Принципалом. Зразки продукції, а також рекламні матеріали (проспекти і т.п.), передані для зазначених цілей Агенту, є власністю Принципала, надаються ним безкоштовно і підлягають поверненню у разі припинення договору; розміщення рекламної інформації у періодичних виданнях за погодженням з Принципалом.

Крім того, за умовами Додаткової угоди від 03.07.2012 року, укладеної між сторонами до вказаного Агентського договору, Агент зобов'язується щомісячно (до 10 числа кожного місяця) надавати Принципалу інформацію про проведену ним роботу.

В свою чергу відповідно до п. 3.1 цього Договору Принципал зобов'язаний належно й реально виконувати умови цього Договору та своєчасно сплачувати Агенту агентську винагороду. Конкретні розміри такої агентської винагороди в залежності від обсягу реалізованої продукції Принципала визначені сторонами в п. 3.2 Договору. А саме Принципал за замовленнями, переданим йому Агентом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вказаний в розд. 8 цього Договору, строк 60 календарних днів з дати повного розрахунку за проданий товар. У разі несплати, або часткової сплати Покупцем Принципалу коштів за проданий товар, більш як 60 календарних днів Принципал сплачує Агенту частину належної йому винагороди у розмірі до 30% відсотків. Залишок 70% сплачується при повному розрахунку Покупцем за проданий товар (п. 3.2 і п. 3.3 зазначеного Договору).

Строк дії Договору починає свій перебіг з моменту набрання ним чинності та триває до 31.12.2012 року.

Відповідно до письмових пояснень позивача, поданих до канцелярії суду 28 серпня 2014 року, придбання спірних послуг у ТОВ «ВКФ «Мілана» було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «УКРГЕЗМЕСК». А саме ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» здійснювало (-ює) торгівлю засобами індивідуального захисту органів дихання (в т.ч. цивільні та промислові фільтруючі протигази, саморятівники, комплектуючі до протигазів). В травні 2012 року на адресу ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» надійшов лист директора ТОВ «ВКФ «Мілана» ОСОБА_2 з пропозицією співробітництва, а саме щодо пошуку покупців на продукцію. В зв'язку з актуальністю потреби збуту товару та пошуку покупців для досягнення економічних вигод позивачем була надана письмова відповідь - згоду на співробітництво з пропозицією обговорення деталей умов подальшої співпраці. Переговори були проведені з представником ТОВ «ВКФ «Мілана» ОСОБА_5 без перевірки документів останнього. За результатами переговорів між підприємствами укладений агентський договір від 02.07.2012р. № 02/07 щодо пошуку покупців на товари Принципала (позивача). На виконання цього Договору ТОВ «ВКФ «Мілана» здійснювало пошук покупців на товари ТОВ «УКРГЕЗМЕСК». Протягом серпня-грудня 2012 року ТОВ «ВКФ «Мілана» звітувало про виконання покладених на нього доручень за вказаним Договором, а саме - надавало письмовий перелік потенційних покупців продукції. Результати наданих послуг були прийнятті позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Також контрагентом були виписані відповідні податкові накладні. Завдяки співпраці з ТОВ «ВКФ «Мілана» позивачем в подальшому були укладені договори купівлі-продажу товарів з деякими із запропонованих Агентом підприємствами-покупцями (зокрема: договір купівлі-продажу від 21.11.2012 року № 21/11-12 з ДП «Санаторій «Кришталеві джерела» (обсяг поставки 88,8 тис. грн.), договір від 26.09.2012 року № 30-1/0122-12/329 ДП «НЕК «Укренерго» (обсяг поставки - 254,98 тис. грн.), договори поставок від 15.11.2012 року № 15/11-12 та від 16.10.2012 року № 16/10-12 з ТОВ «Укрпромсервіс-Південь» (обсяг поставок - 1 372,13 тис. грн.), договір поставки від 21.11.2012 року № 21/11-12 з ТОВ НВП «Енергоінжиніринг» (обсяг поставки - 380 тис. грн.), договір поставки від 28.08.2012 року № 2801-дн/12 з ТОВ «Поліметал-Торг» (обсяг поставки1 506,38 тис. грн.).

На підтвердження фактів проведення ТОВ «ВКФ «Мілана» робіт по пошуку покупців для продукції ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» та проведення розрахунків за такі наданні послуги позивач надав до суду наступні документи:

- копію листа ТОВ «ВКФ «Мілана» б/н і б/д, за підписом директора ОСОБА_2, адресованого директору ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» ОСОБА_7 з пропозиціями до співпраці;

- копію листа ТОВ «ВКФ «Мілана» від 26.04.2012 року б/н, адресованого директору ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» ОСОБА_7 з комерційною пропозицією;

- копії листів-відповідей ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» від 04.04.2012 року № 11 та від 22.05.2012 року № 4;

- копії звітів ТОВ «ВКФ «Мілана» щодо проведеної роботи на замовлення ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» від 10.08.2012 року, 10.09.2012 року (за підписами директора ОСОБА_2), від 10.10.2012 року, 09.11.2012 року та 10.12.2012 року (за підписом директора ОСОБА_5), що містять відомості про потенційних покупців - юридичних осіб (найменування та ідентифікаційний код юридичної особи, адреса її місцезнаходження, П.І.П. керівника та номер телефону для зв'язку);

- копії актів приймання-передачі від 30.07.2012 року, 31.08.2012 року, 28.09.2012 року, 30.11.2012 року, 28.12.2012 року, оформлених між ТОВ «ВКФ «Мілана» і ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» за результатами передачі запитів третіх осіб (потенційних покупців) на поставку певної визначеної продукції. В ході огляду змісту зазначених актів приймання-передачі з додатками судом виявлено, що відомості про деякі підприємства (а саме - ДТЕК Криворізька ТЕС ПАТ Дніпро, ДП «Промоборонекспорт» і ТОВ «Монотек Україна»), які представлені як потенційні покупці із запитами на певну продукцію (товари), натомість відсутні у звітах про наданні послуги);

- копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.11.2012 року № 28/11, від 29.11.2012 року № 29/11, від 30.11.2012 року № 30/11, від 31.12.2012 року № 31/12 та від 31.12.2012 року № 31/12/1, всього на загальну суму 446 724, 00 грн. (з ПДВ), оформлених за результатами надання ТОВ «ВКФ «Мілана» послуг з пошуку покупців на товари Принципала за певні періоди та з визначенням найменування конкретного віднайденого покупця;

- копії податкових накладних від 28.11.2012 року № 158, від 29.11.2012 року № 170, від 30.11.2012 року № 197, від 31.12.2012 року № 209 та від 31.12.2012 року № 210, виписаних від імені ТОВ «ВКФ «Мілана» на користь позивача всього на загальну суму 446 724, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 74 454, 01 грн.). В графі «Номенклатура товарів/послуг продавця» цих податкових накладних вказано «пошук покупців на продукцію». Всі податкові накладні підписані ОСОБА_5;

- оригіналів платіжних доручень ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» від 06.12.2012 року № 318, від 14.12.2012 року № 335, від 15.01.2013 року № 355, від 26.02.2013 року № 378, від 28.02.2013 року № 389 щодо перерахування коштів в сумі 326 851, 60 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «ВКФ «Мілана» в якості оплати за надання послуг згідно договору від 02.07.2012р. № 02/07, та на суму 120 872, 40 грн. (з ПДВ) в якості оплати за надання послуг згідно договору від 20.09.2012р. № 20/09, - з відмітками банку про проведення платежів;

- оригіналів виписок ПАТ «Юнекс Банк» (МФО 322539) по особовому рахунку ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» № 26004160247401 за 06.12.2012 року, 17.12.2012 року, 15.01.2013 року, 26.02.2013 року, 28.02.2013 року з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь агента згідно перелічених вище платіжних доручень.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів та використання результатів наданих послуг з пошуку покупців продукції в своїй господарській діяльності позивача останній надав суду копії наступних документів: свого статуту; податкової звітності ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість за звітні періоди 2012 року; фінансового звіту за 2012 рік, письмових довідок про обсяги зростання продажів продукції внаслідок укладення договорів з певними підприємствами-покупцями; договорів купівлі-продажу/поставки, укладених між ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (як Постачальником) і підприємствами - ДП «Санаторій «Кришталеві джерела», ДП «НЕК «Укренерго», ТОВ «Укрпромсервіс-Південь», ТОВ НВП «Енергоінжиніринг», ТОВ «Поліметал-Торг» (Покупцями) щодо реалізації певних товарів, та видаткових накладних, оформлених на підставі таких договорів; копії сертифікатів перевірок та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товари ТОВ «УКРГЕЗМЕСК», сертифікатів відповідності на товари, що реалізуються позивачем, каталог та інформаційні матеріали з описом товарів, та ін.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «УКРГЕЗМЕСК». Також судом вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Київській області від 24.07.2013 року № неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» судом не беруться до уваги, оскільки, по-перше, оригінал та/або копія цього акта від 24.07.2013 року відповідачем до суду не подавався, а тому у суду відповідно відсутня можливість надати йому належну юридичну оцінку, по-друге, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання (дана позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.2015 року № К/9991/1427/12 ).

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання агентського договору від 02.07.2012 року, зокрема, того, що ТОВ «ВКФ «Мілана» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 74 454 грн. за звітні періоди листопад-грудень 2012 року, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» і ТОВ «ВКФ «Мілана», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання агентського договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами. Натомість, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.10.2012 року керівником ТОВ «ВКФ «Мілана» значився вже ОСОБА_5, який саме і підписував первинні документи від імені підприємства за період жовтень-грудень 2012 року.

Також, безпосередньо в тексті акта перевірки позивача відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» і ТОВ «ВКФ «Мілана» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Що ж до посилання відповідача на протокол допиту свідка директора ТОВ «ВКФ «Мілана» ОСОБА_2 від 11.07.2013 року, копія якого представником відповідача суду не надавалась, складеного в межах проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження № 32013110090000086, що розпочато 26.03.2013 року, то суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 89 Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів з матеріалів кримінального провадження вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення, в той же час відповідачем не надано обвинувальний вирок, чи постанову про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти зазначені у вказаному листі слідчого, як на достовірно встановлені та доказані.

В свою чергу, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «ВКФ «Мілана», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав (в тому числі жодних процесуальних документів про порушення кримінального провадження № 32013110090000086, документально підтверджених відомостей про стан розслідування такого кримінального провадження та чи було воно передано до суду).

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витраті і податкового кредиту, та як наслідок про протиправність донарахування ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.04.2014 року.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕЗМЕСК» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.04.2014 року № 46526552208 і № 46626552208.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕЗМЕСК» (ідентифікаційний код 36758099, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, провул. Щорса, буд. 24-Б) судові витрати у розмірі 381,58 грн. (трьохсот вісімдесяти однієї грн. 58 копійки) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код: 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 2).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок