Ухвала

від 03.09.2015 по справі 826/10988/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10988/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕЗМЕСК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, у задоволені позову ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» було відмовлено.

Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 46526552208 і № 46626552208 від 01 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 03 березня 2014 року по 04 березня 2014 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (ідентифікаційний код 36758099) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений Акт № 209/26-55-22-08/36758099 від 07 березня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 134, п. п. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на суму 78 177, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 74 454, 01 грн. (в т.ч. за листопад 2012 року на суму 51 454, 01 грн., за грудень 2012 року - 23 000, 00 грн.).

Висновки податкового органу ґрунтуються на акті Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області № 30/22-2/30523272 від 24 липня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердженій господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імортель груп» (код 3166322),ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градъ» (код 37779084) за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року» яким реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ВКФ «Мілана» із підприємствами-постачальниками за наведеним переліком, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року - не підтверджено.

Крім того, разом з листом ОУ ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 312/7/26-58-09-02 від 23 січня 2014 року до податкового органу надійшли матеріали кримінального провадження № 32013110090000086, розпочатого 26 березня 2013 року, а саме - протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 11 липня 2013 року (який значився як директор ТОВ «ВКФ «Мілана» протягом періоду з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року) в якому останній пояснив, що він жодних первинних документів, документів податкової звітності від імені названого підприємства не підписував, підприємницької діяльності як не здійснював та рахунки для цього підприємства в установах банків не відкривав та участі в процесі перепродажу підприємства не приймав.

01 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- № 46626552208, яким визначило ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 721, 00 грн., в т.ч. 78 177, 00 грн. - основний платіж, 19 544, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 46526552208, яким визначило ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 068, 00 грн., в т.ч. 74 454, 00 грн. - основний платіж, 18 614, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному (досудовому) порядку.

Проте, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 4435/10/26-15-10-06-15 від 16 травня 2014 року та рішенням Державної фіскальної служби України № 10762/6/99-99-10-01-15 від 17 червня 2014 року, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 липня 2012 року між ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (Принципал), в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (Агент), в особі директора ОСОБА_4, був укладений письмовий агентський договір на пошук покупців на товари Принципала за № 02/07.

Відповідно до п. 1.1 Договору - Агент зобов'язується здійснювати від свого імені, але за рахунок Принципала наступні дії: здійснювати пошук покупців на продукцію Принципала; збирати замовлення покупців продукції Принципала і направляти їх останньому; виконувати інші необхідні дії для залучення покупців на продукцію Принципала відповідно до умов цього Договору, а Принципал, в свою чергу, - сплатити Агенту винагороду за виконання цього доручення, в порядку визначеному п. 3.2 цього ж Договору.

Згідно до п. 1.2 і п. 1.3 Договору - Агент не має права укладати договори купівлі-продажу з покупцями продукції Принципала. Водночас Агент виконує доручення, вказане в п. 1.1 цього Договору, на території України. Агент також має право здійснювати діяльність за цим договором на територіях розташування торгових ярмарків, виставок-продажів.

Відповідно до п. 2 Договору - Агент зобов'язується здійснювати залучення покупців на продукцію Принципала, зокрема, шляхом: розміщення зразків продукції Принципала в торговій мережі, на ярмарках, виставках-продажу і на інших аналогічних заходах за погодженням з Принципалом. Зразки продукції, а також рекламні матеріали (проспекти і т.п.), передані для зазначених цілей Агенту, є власністю Принципала, надаються ним безкоштовно і підлягають поверненню у разі припинення договору; розміщення рекламної інформації у періодичних виданнях за погодженням з Принципалом.

Крім того, за умовами Додаткової угоди від 03 липня 2012 року, укладеної між сторонами до вказаного Агентського договору, Агент зобов'язується щомісячно (до 10 числа кожного місяця) надавати Принципалу інформацію про проведену ним роботу.

Відповідно до п. 3.1 Договору - Принципал зобов'язаний належно й реально виконувати умови цього Договору та своєчасно сплачувати Агенту агентську винагороду. Конкретні розміри такої агентської винагороди в залежності від обсягу реалізованої продукції Принципала визначені сторонами в п. 3.2 Договору. А саме Принципал за замовленнями, переданим йому Агентом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вказаний в розд. 8 цього Договору, строк 60 календарних днів з дати повного розрахунку за проданий товар. У разі несплати, або часткової сплати Покупцем Принципалу коштів за проданий товар, більш як 60 календарних днів Принципал сплачує Агенту частину належної йому винагороди у розмірі до 30 % відсотків. Залишок 70% сплачується при повному розрахунку Покупцем за проданий товар (п. 3.2 і п. 3.3 зазначеного Договору).

Строк дії Договору починає свій перебіг з моменту набрання ним чинності та триває до 31 грудня 2012 року.

На підтвердження фактів проведення ТОВ «ВКФ «Мілана» робіт по пошуку покупців для продукції ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» та проведення розрахунків за такі наданні послуги позивач надав до суду наступні документи:

- копію листа ТОВ «ВКФ «Мілана» б/н і б/д, за підписом директора ОСОБА_4, адресованого директору ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» ОСОБА_3 з пропозиціями до співпраці;

- копію листа ТОВ «ВКФ «Мілана» від 26 квітня 2012 року б/н, адресованого директору ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» з комерційною пропозицією;

- копії листів-відповідей ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» від 04 квітня 2012 року № 11 та від 22 травня 2012 року № 4;

- копії звітів ТОВ «ВКФ «Мілана» щодо проведеної роботи на замовлення ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» від 10 серпня 2012 року, 10 вересня 2012 року, від 10 жовтня 2012 року, 09 листопада 2012 року та 10 грудня 2012 року, що містять відомості про потенційних покупців - юридичних осіб (найменування та ідентифікаційний код юридичної особи, адреса її місцезнаходження, П.І.П. керівника та номер телефону для зв'язку);

- копії актів приймання-передачі від 30 липня 2012 року, 31 серпня 2012 року, 28 вересня 2012 року, 30 листопада 2012 року, 28 грудня 2012 року, оформлених між ТОВ «ВКФ «Мілана» і ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» за результатами передачі запитів третіх осіб (потенційних покупців) на поставку певної визначеної продукції. В ході огляду змісту зазначених актів приймання-передачі з додатками судом виявлено, що відомості про деякі підприємства (а саме - ДТЕК Криворізька ТЕС ПАТ Дніпро, ДП «Промоборонекспорт» і ТОВ «Монотек Україна»), які представлені як потенційні покупці із запитами на певну продукцію (товари), натомість відсутні у звітах про наданні послуги);

- копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/11 від 28 листопада 2012 року, № 29/11 від 29 листопада 2012 року, № 30/11від 30 листопада 2012 року, № 31/12 від 31 грудня 2012 року та № 31/12/1 від 31 грудня 2012 року, а всього на загальну суму 446 724, 00 грн. (з ПДВ), оформлених за результатами надання ТОВ «ВКФ «Мілана» послуг з пошуку покупців на товари Принципала за певні періоди та з визначенням найменування конкретного віднайденого покупця;

- копії податкових накладних № 158 від 28 листопада 2012 року, № 170 від 29 листопада 2012 року, № 197 від 30 листопада 2012 року, № 209 від 31 грудня 2012 року та № 210 від 31 грудня 2012 року, виписаних від імені ТОВ «ВКФ «Мілана» на користь позивача всього на загальну суму 446 724, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 74 454, 01 грн.). В графі «Номенклатура товарів/послуг продавця» цих податкових накладних вказано «пошук покупців на продукцію».

- оригіналів платіжних доручень ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» № 318 від 06 грудня 2012 року, № 335 від 14 грудня 2012 року, № 355 від 15 січня 2013 року, № 378 від 26 лютого 2013 року, № 389 від 28 лютого 2013 року щодо перерахування коштів в сумі 326 851, 60 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «ВКФ «Мілана» в якості оплати за надання послуг згідно договору № 02/07, від 02 липня 2012 року та на суму 120 872, 40 грн. (з ПДВ) в якості оплати за надання послуг згідно договору № 20/09 від 20 вересня 2012 року, - з відмітками банку про проведення платежів;

- оригіналів виписок ПАТ «Юнекс Банк» (МФО 322539) по особовому рахунку ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» № 26004160247401 за 06 грудня 2012 року, 17 грудня 2012 року, 15 січня 2013 року, 26 лютого 2013 року, 28 лютого 2013 року з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь агента згідно перелічених вище платіжних доручень.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів та використання результатів наданих послуг з пошуку покупців продукції в своїй господарській діяльності позивача останній надав суду копії наступних документів: свого статуту; податкової звітності ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість за звітні періоди 2012 року; фінансового звіту за 2012 рік, письмових довідок про обсяги зростання продажів продукції внаслідок укладення договорів з певними підприємствами-покупцями; договорів купівлі-продажу/поставки, укладених між ТОВ «УКРГЕЗМЕСК» (як Постачальником) і підприємствами - ДП «Санаторій «Кришталеві джерела», ДП «НЕК «Укренерго», ТОВ «Укрпромсервіс-Південь», ТОВ НВП «Енергоінжиніринг», ТОВ «Поліметал-Торг» (Покупцями) щодо реалізації певних товарів, та видаткових накладних, оформлених на підставі таких договорів; копії сертифікатів перевірок та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товари ТОВ «УКРГЕЗМЕСК», сертифікатів відповідності на товари, що реалізуються позивачем, каталог та інформаційні матеріали з описом товарів, та ін.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагентів були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, які укладені між позивачем та ТОВ «ВКФ «Мілана» не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «УКРГЕЗМЕСК».

Крім того, надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16 липня 1999 року та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області № 30/22-2/30523272 від 24 липня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердженій господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імортель груп» (код 3166322),ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градъ» (код 37779084) за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року», оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 11 липня 2013 року, оскільки податковий орган не надав доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «ВКФ «Мілана», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав (в тому числі жодних процесуальних документів про порушення кримінального провадження № 32013110090000086, документально підтверджених відомостей про стан розслідування такого кримінального провадження та чи було воно передано до суду).

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 08 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.