Рішення

від 30.07.2015 по справі 905/331/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2015 Справа № 905/331/15

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» (ЄДРПОУ 00381870, адреса: 61029, м. Харків, шосе Салтівське, 129)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» (ЄДРПОУ 36168332, юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 42; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 19, кв. 25)

про: повернення безпідставно набутих коштів 47 305,49 грн.

за участю представників

від позивача: Лантрат А.В. - довіреність від 09.09.2014р.

від відповідача: не з'явились

суддя Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» безпідставно набутих коштів у розмірі 46578,11 грн., 3% річних від простроченої суми - 727,38 грн., разом - 47305,49 грн.

За твердженням позивача, він помилково перерахував відповідачу 46578,11 грн. за платіжними дорученнями № 721 від 30.10.2014р., № 931 від 07.11.2014р., № 973 від 10.11.2014р., № 1079 від 13.11.2014р., № 1109 від 14.11.2014р., №1147 від 17.11.2014р., № 1197 від 18.11.2014р., № 1273 від 20.11.2014р., № 1307 від 21.11.2014р. з призначенням платежу - сплата за пакети згідно договору поруки № 513 від 02.10.2014р. На вимогу від 06.04.2015р. вих. № 36 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 46578,11 грн., отримав від відповідача відмову листом від 22.04.2015р. вих.№ 22/04-01, що спричинило спір.

Нормативно вимоги обґрунтовано приписами статей 536, 553, ч.2 ст.530, ч.1,2 ст.1212, ч.2 ст.1214, ст.625 Цивільного кодексу України, п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 337/8976, статтями 193, 198 Господарського кодексу України.

Відповідач письмово правову позицію по суті спору не висловив, витребуваних судом документів не надав, в жодне судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. Направив до суду клопотання про витребування доказів, зокрема: договір поруки № 513 від 02.10.2014р. або інші документи, на підставі яких позивачем здійснювалось перерахування коштів на рахунок відповідача.

За приписами п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що судом направлено процесуальні документи у цій справі за адресою, зазначеною у позові і яка відповідає відомостям, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, судом також розміщено відповідні оголошення про розгляд справи на сторінці господарського суду Донецької області у розділі «Новини та події суду» офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ), тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Таким чином, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами без участі відповідача згідно статті 75 ГПК України.

Дослідивши надані сторонами матеріали, заслухавши доводи позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

За платіжними дорученнями № 721 від 30.10.2014р. на суму 10000,00 грн., № 931 від 07.11.2014р. на суму 7000,00 грн., № 973 від 10.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1079 від 13.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1109 від 14.11.2014р. на суму 6000,00 грн., №1147 від 17.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1197 від 18.11.2014р. на суму 3000,00 грн., № 1273 від 20.11.2014р. на суму 2578,00 грн., № 1307 від 21.11.2014р. на суму 3000,00 грн. позивачем перераховано відповідачу всього 46578,11 грн. з призначенням платежу - сплата за пакети згідно договору поруки № 513 від 02.10.2014р.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження укладення між Публічним акціонерним товариством «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» договору поруки № 513 від 02.10.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2014р. між позивачем як поручителем, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» як боржником та ТОВ «Мастер-Пак» як кредитором, було укладено договір поруки № 513, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків боржником за договором № 59/2010 від 27.12.2010р. щодо сплати в повному обсязі заборгованості, яка виникла у боржника перед кредитором на підставі основного договору, в тому числі всіх штрафних санкцій та витрат, передбачених основним договором. Предметом основного договору № 59/2010 від 27.12.2010р., укладеного між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» (замовник) та ТОВ «Мастер-Пак» (виконавець) є виготовлення та передача у власність замовника плівки поліпропіленової з флексографічним друком та без, пакетів поліетиленових та поліпропіленових (продукції), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах договору.

За поясненнями позивача, саме за вищевказаним договором поруки Публічним акціонерним товариством «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» належало сплатити ТОВ «Мастер-Пак» грошові кошти за платіжними дорученнями № 721 від 30.10.2014р. на суму 10000,00 грн., № 931 від 07.11.2014р. на суму 7000,00 грн., № 973 від 10.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1079 від 13.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1109 від 14.11.2014р. на суму 6000,00 грн., №1147 від 17.11.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1197 від 18.11.2014р. на суму 3000,00 грн., № 1273 від 20.11.2014р. на суму 2578,00 грн., № 1307 від 21.11.2014р. на суму 3000,00 грн.), всього на суму 46578,11 грн.

За письмовими поясненнями бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» Трофимової Ольги Олександрівни, наявними у справі, нею помилково були перераховані грошові кошти в сумі 10000,00 грн. ТОВ «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» замість ТОВ «Мастер-Пак», призначення платежу - сплата за пакети згідно договору поруки № 513 від 02.10.2014р., що у подальшому на протязі місяця потягло додаткові помилкові оплати грошових коштів на суму 36578,11 грн. по контрагенту ТОВ «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» замість ТОВ «Мастер-Пак».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 06.04.2015р. вих. № 36 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 46578,11 грн.

У своїй відповіді, відповідач відмовив позивачу у поверненні цих коштів, посилаючись на те, що договір поруки № 513 від 02.10.2014р. укладений і виконаний сторонами.

В листі від 28.04.2015р. вих. № 40 позивач просив відповідача надати роз'яснення щодо підстав зарахування спірної суми грошових коштів та зазначити за якого боржника ПАТ «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» поручився виконати зобов'язання, у якій сумі, і по якому договору, а також надати у підтвердження укладений договір поруки № 513 від 02.10.2014р.

Відповідь на цей лист з боку відповідача, як і документальне підтвердження повернення отриманих грошових коштів у сумі 46578,11 грн., як і підтвердження укладення договору поруки № 513 від 02.10.2014р. або іншого договору між сторонами у цій справі, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові Верховного Суду України № 13/096-12 зазначено, що відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами (позивачем та відповідачем) не було укладено договору поруки № 513 від 02.10.2014р., а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім безпідставно, то такі кошти можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача належними та допустимими доказами, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 46578,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 727,38 грн. на підставі ч.2 ст.1214, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 - обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав .

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України , необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу .

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України , - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України ).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 , 1054 , 1061 ЦК України ). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України ), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Оскільки повернення безпідставно отриманих коштів вчиняється сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав; оскільки ні законом, ні іншим актом цивільною законодавства, як цього вимагає стаття 536 Цивільного кодексу України , не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами позивача, виходячи з 3% річних від простроченої суми, передбачених ст.625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Таким чином, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 727,38 грн. слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Управління Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» безпідставно набутих коштів у розмірі 46578,11 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 727,38 грн., разом - 47305,49 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» (ЄДРПОУ 36168332, юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 42; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 19, кв. 25) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» (ЄДРПОУ 00381870, адреса: 61029, м. Харків, шосе Салтівське, 129) безпідставно набуті кошти у розмірі 46578,11 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ-ДОН» (ЄДРПОУ 36168332, юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 42; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 19, кв. 25) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» (ЄДРПОУ 00381870, адреса: 61029, м. Харків, шосе Салтівське, 129) судовий збір у розмірі 1798,90 грн.

Після набрання законної сили рішенням видати накази у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.08.2015р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу