Постанова

від 26.10.2015 по справі 905/331/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2015 справа №905/331/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Бойченка К.І., Колядко Т.М. Представники сторін: від позивача:Лантрат А.В. - за довіреністю; від відповідача:Кінзера В.В. - за довіреністю; від третьої особи:Чернишова Н.М. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 30.07.2015р. (підписано 03.08.2015р.) у справі№ 905/331/15 (суддя Величко Н.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків проповернення безпідставно набутих коштів 47 305,49 грн. ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк (відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон" безпідставно набутих коштів у розмірі 46 578,11 грн., 3% річних від простроченої суми - 727,38 грн., разом - 47 305,49 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2015р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 46 578,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що спірні кошти в розмірі 46 578,11 грн. були отримані останнім на підставі договору поруки № 513 від 02.10.2014р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. розгляд справи було відкладено до 28.09.2015р. та залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків (третя особа).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. змінено склад судової колегії, суддю Ломовцеву Н.В. було змінено на суддю Бойченка К.І.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Колядко Т.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. розгляд справи відкладався до 26.10.2015р.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник третьої особи надав пояснення, якими погодився з рішенням суду першої інстанції, вважав апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За платіжними дорученнями № 721 від 30.10.2014р. на суму 10 000,00 грн., № 931 від 07.11.2014р. на суму 7 000,00 грн., № 973 від 10.11.2014р. на суму 5 000,00 грн., № 1079 від 13.11.2014р. на суму 5 000,00 грн., № 1109 від 14.11.2014р. на суму 6 000,00 грн., №1147 від 17.11.2014р. на суму 5 000,00 грн., № 1197 від 18.11.2014р. на суму 3 000,00 грн., № 1273 від 20.11.2014р. на суму 2 578,00 грн., № 1307 від 21.11.2014р. на суму 3 000,00 грн. із призначенням платежу - сплата за пакети згідно договору поруки № 513 від 02.10.2014р. позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 46 578,11 грн. (а.с. 13-21).

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 06.04.2015р. вих. № 36 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 46 578,11 грн (а.с. 22).

Листом від 22.04.2015р. за вих. № 22/04-01 відповідач відмовив позивачу у поверненні цих коштів, посилаючись на те, що договір поруки № 513 від 02.10.2014р. укладений і виконаний сторонами (а.с.27).

Листом від 28.04.2015р. за вих. № 40 позивач просив відповідача надати роз'яснення щодо підстав зарахування спірної суми грошових коштів та зазначити за якого боржника ПАТ "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" поручився виконати зобов'язання, у якій сумі, і по якому договору, а також надати у підтвердження укладений договір поруки № 513 від 02.10.2014р.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді.

Позивач стверджує про помилковість перерахування зазначених коштів та вимагає стягнути їх з відповідача як безпідставно отримані останнім.

Також позивач стверджує про відсутність факту укладання між сторонами договору поруки № 513 від 02.10.2014р., який зазначений у якості підстави перерахування грошей.

Відповідач стверджує, що 02.10.2014р. між позивачем як поручителем, третьою особою як боржником та ним як кредитором, було укладено договір поруки № 513, відповідно до умов якого позивач зобов'язався перед кредитором за виконання обов'язків третьою особою за договором від 01.05.2012р. за № 01/5-01 щодо сплати заборгованості за поставлені пакети поліетиленові, що виникла в 2014 році.

Разом з тим, будь-яких доказів укладення між сторонами договору поруки матеріали справи не містять, копії такого договору відповідачем суду не надано.

Лише факт зазначення такого договору у якості підстави оплати не є достатнім доказом укладення такого договору, відповідно до вимог ст.ст. 547, 553 ЦК України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки факту укладення між сторонами договору поруки № 513 від 02.10.2014р., що зазначений у якості підстави платежу спірних сум - не встановлено, будь-яких належних доказів цього відповідачем не надано, а позивачем та третьою особою цей факт заперечується, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність отримання відповідачем від позивача в період з 30.10.2014р. по 21.11.2014р. спірної суми 46 578,11грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо невипадкової обізнаності позивача щодо його банківських реквізитів, а також неодноразовості перерахування частин спірної суми на протязі місяця, оскільки зазначені доводи не підтверджують факту укладення договору поруки між сторонами, як належної підстави отримання коштів.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2015р. у справі № 922/1351/15 встановлений факт наявності заборгованості третьої особи перед відповідачем за договором поставки № 01/5-01 від 01.05.2012р. в розмірі 205 578,11 грн. Судом встановлений факт поставки товару відповідачем третій особі за період з 28.05.2014р. по 25.09.2014р. на суму 211 816,56грн.

Будь-яких відомостей щодо погашення частини цієї суми позивачем на підставі договору поруки рішення не містить, різниця вартості поставленої продукції в 2014 році з частковим її погашенням (6 238,45 грн.) не збігається зі спірною сумою.

Судовою колегією було запропоновано, зокрема, відповідачу надати письмові пояснення щодо підстав отримання спірних коштів, а саме за якими конкретно накладними, за якими поставками та за який період були отримані спірні кошти, проте таких пояснень із документальним підтвердженням відповідачем надано не було.

За таких підстав, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 46 578,11грн., оскільки спірні кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, будь-якого документального підтвердження щодо укладення між сторонами договору поруки № 513 від 02.10.2014р. матеріали справи не містять, а отже у відповідача відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів позивача. Факту повернення цих коштів позивачу не встановлено.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 727,38 грн. на підставі ч.2 ст.1214, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 727,38 грн., то оскільки повернення безпідставно отриманих коштів вчиняється сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав; оскільки а ні законом, а ні іншим актом цивільного законодавства, як цього вимагає стаття 536 Цивільного кодексу України, не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин судова колегія вважає його вірним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 року у справі № 905/331/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 року у справі № 905/331/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

Т.М. Колядко

Надр. 6 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 третій особі

4 до справи

5 ДАГС

6 ГС