Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/10574/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/10574/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоранс"

до Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського

товариства глухих

про зобов'язання повернути обладнання

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача Сафонова Л.М. (директор)

Іщенко О.П. (за дов. № 5 від 02.03.2015)

Від відповідача Архіпов О.Ю.(за дов. б/н від 15.05.2015)

Захарченко Т.Ю. не прибув

Стельмащук А.Г. не прибув

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоранс" до Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського товариства глухих про зобов'язання повернути обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 суддя Босий В.П. порушив провадження у справі № 910/10574/15 та призначив справу до розгляду на 20.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 розгляд справи відкладено до 10.06.2015.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/701 від 10.06.2015 у зв`язку з творчою відпусткою судді Босого В.П., справу № 910/10574/15 з метою дотримання вимог ГПК України та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл передано судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 15.06.2015 прийняв до свого провадження справу № 910/10574/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоранс" до Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського товариства глухих про зобов'язання повернути обладнання та відклав її розгляд на 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 14.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 розгляд справи відкладено на 28.07.2015.

27.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Захарченко Т. Ю. та Стельмащук А. Г. надійшли письмові власноручні пояснення по справі.

28.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача надано додаткові пояснення по суті справи.

В судове засідання 28.07.2015 представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Захарченко Т. Ю. та Стельмащук А. Г. в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Позовні вимоги мотивовані знаходженням у користуванні та під фактичним контролем відповідача без наявних на те правових підстав обладнання належного позивачу, а саме:

- плоскошовна машина Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364;

- чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N;

- універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220;

- універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346;

- модернізований оверлок SN 1-2, яке відповідач відмовляється віддавати позивачу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що не має у фактичному володінні жодного обладнання позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача у 2010 - 2013 роках між позивачем та відповідачем існували згідно усних домовленостей відносини зі спільної діяльності (співпраці) з виробництва (конструювання) верхнього одягу, за умовами яких відповідач передав у фактичне користування позивачу частину своїх приміщень для розміщення швейного обладнання, за користування якими позивач мав сплачувати плату. Зазначені правовідносини, згідно викладеного в позовній заяві, сторони оформлювали шляхом виставлення рахунків відповідачем та їх зустрічною оплатою позивачем.

Із наданих позивачем в матеріали справи копій платіжних доручень на оплату рахунків, рахунків - факту та актів здачі - приймання робіт у вказаний період вбачається, що позивачем здійснювалась оплата відповідачу грошових коштів за виконані роботи (послуги з розкрою).

Позивач стверджує, що для здійснення спільної діяльності на виробничій базі відповідача ним було переміщено на територію відповідача 12 одиниць швейного обладнання. На підтвердження вказаного позивачем надано в матеріали справи копію акту переміщення обладнання від 04.10.2010 підписаного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс", згідно якого 12 одиниць основних засобів, в тому числі: плоскошовна машина Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, були переміщені за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 8.

Після припинення відносин між сторонами, як стверджує позивач, частина обладнання була вивезена ним з території відповідача, а частина залишилась у володінні відповідача.

11.10.2013 представником позивача було складено акт, згідно якого в результаті проведеного обстеження приміщення складу металовиробів, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 8 встановлено, що у вказаному приміщенні знаходиться майно, що належить позивачу. Копія вказаного акту надана позивачем в матеріали справи. Згідно тексту зазначеного акту він був складений в присутності начальника швейного цеху відповідача Стельмащук А. Г., проте підпис вказаної особи в акті відсутній.

Згідно наявних у справі письмових пояснень Стельмащук А.Г. в період її перебування на посаді начальника швейного цеху відповідача їй не надавалися розпорядження щодо прийняття на відповідальне зберігання швейного обладнання інших фірм, не підписувалися акти приймання обладнання, яке не належить відповідачу, вона не приймала та не має у розпорядженні будь - якого обладнання належного позивачу.

Відповідачем в матеріали справи надані оригінали актів огляду приміщень відповідача комісією у складі Кулик В. А., Булучевська В. А., Стельмащук А. Г. (яка була створена для виявлення обладнання, яке не належить відповідачу) відповідно до яких таке обладнання як: плоскошовна машина Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, відсутнє на території відповідача.

Предметом позову є правова вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання: плоскошовну машину Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, на підставі ст. 387 ЦК України

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, обов'язковою умовою для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є підтвердження належними та допустимими доказами 1) право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, 2) факт вибуття майна з його володіння, 3) наявність майна у незаконному володінні відповідача та 4) відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту наявності витребуваного майна (швацького обладнання) у відповідача.

У відповідності до поданих позивачем доказів та пояснень, витребуване ним обладнання було передано на користь третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс", а не відповідачу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини викладені ним в позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, покладаються судом на позивача.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України " витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, Відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом №01-05/15 від 12.05.2015, з Адвокатом Міщенко Іваном Сергійовичем, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг та доказами оплати гонорару, доданими до клопотання про стягнення судових витрат.

У відповідності до умов договору про надання правової допомоги, Адвокатом Міщенко Іваном Сергійовичем було залучено до участі у даній справі свого стажиста, Архіпова Олександра Юрійовича, повноваження якого підтверджуються довіреністю б/н від 15.05.2015 (наявна в матеріалах справи), дорученням адвоката б/н від 15.05.2015, направленням Ради адвокатів м. Києва серія КВ №00080 від 27.04.2015 та свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту від 06.04.2015. Окрім того, в підтвердження здійснення оплати за договором про надання про надання правової допомоги адвокатом №01-05/15 від 12.05.2015, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення щодо сплати податку на доходи Адвоката Міщенко І.С.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і нескладність справи, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат за отримання послуг адвоката є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоранс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоранс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 157; ідентифікаційний код 30021559) на користь Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського товариства глухих (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 8; ідентифікаційний код 03972910) витрати на послуги адвоката в розмірі 1 000 (однієї тисячі) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 03.08.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк