Постанова

від 07.09.2015 по справі 910/10574/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2015 р.           Справа№ 910/10574/15 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Алданової  С.О. суддів:            Коршун Н.М.           Рудченка  С.Г. при  секретарі Шмиговській А.М. за участю представників: від позивача – Сафонова Л.М. (згідно виписки з ЄДРЮОФОП), Іщенко О.П. (довіреність №5 від 02.03.2015 р.) від відповідача – Архіпов О.Ю. (довіреність б/н від 15.05.2015 р.) розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоранс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі №910/10574/15 (суддя Головатюк Л.Д.) за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоранс» до Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського товариства глухих про зобов'язання повернути обладнання ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Флоранс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спеціального проектно-конструкторського технологічного бюро Українського товариства глухих про зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання, а саме: плоскошовну машину Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод.номер 004220; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод.номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що у 2010 – 2013 роках між позивачем та відповідачем існували згідно усних домовленостей відносини зі спільної діяльності (співпраці) з виробництва (конструювання) верхнього одягу, за умовами яких відповідач передав у фактичне користування позивачу частину своїх приміщень для розміщення швейного обладнання, за користування якими позивач мав сплачувати плату. Зазначені правовідносини, згідно викладеного в позовній заяві, сторони оформлювали шляхом виставлення рахунків відповідачем та їх зустрічною оплатою позивачем. З наданих та долучених до матеріалів справи позивачем копій платіжних доручень на оплату рахунків, рахунків–фактур та актів здачі–приймання робіт у вказаний період вбачається, що позивачем здійснювалась оплата грошових коштів відповідачу за виконані роботи (послуги з розкрою). Позивач стверджує, що для здійснення спільної діяльності на виробничій базі відповідача ним було переміщено на територію відповідача 12 одиниць швейного обладнання. На підтвердження вказаного позивачем надано до матеріалів справи копію акта переміщення обладнання від 04.10.2010 р. підписаного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекс», згідно якого 12 одиниць основних засобів, в тому числі: плоскошовна машина Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, були переміщені за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 8. Після припинення відносин між сторонами, як стверджує позивач, частина обладнання була вивезена ним з території відповідача, а частина залишилась у володінні відповідача. 11.10.2013 р. представником позивача було складено акт, згідно якого в результаті проведеного обстеження приміщення складу металовиробів, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 8 встановлено, що у вказаному приміщенні знаходиться майно, що належить позивачу. Копія вказаного акта надана позивачем до матеріалів справи. Згідно змісту вказаного акта він був складений в присутності начальника швейного цеху відповідача Стельмащук А.Г., проте підпис вказаної особи в самому акті відсутній. Згідно наявних у справі письмових пояснень Стельмащук А.Г. в період її перебування на посаді начальника швейного цеху відповідача їй не надавалися розпорядження щодо прийняття на відповідальне зберігання швейного обладнання інших фірм, не підписувалися акти приймання обладнання, яке не належить відповідачу, вона не приймала та не має у розпорядженні будь – якого обладнання належного позивачу. З долучених до матеріалів справи оригіналів актів огляду приміщень вбачається, що таке обладнання як: плоскошовна машина Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальна машина класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, - відсутнє на території  відповідача. Предметом позову є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання: плоскошовну машину Siruba, модель/завод.номер F007 W 122-364; чотиринитковий оверлок Siruba, модель/завод.номер 747 F51442-24, з.н. 2035512N; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод, номер 004220; універсальну машину класу 1597, марка 31-32, завод, номер 003346; модернізований оверлок SN 1-2, на підставі ст. 387 ЦК України.   Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Обов'язковою умовою для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є підтвердження належними та допустимими доказами 1) право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, 2) факт вибуття майна з його володіння, 3) наявність майна у незаконному володінні відповідача та 4) відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факта наявності витребуваного майна у відповідача. У відповідності до поданих позивачем доказів та пояснень, витребуване ним обладнання було передано на користь третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекс», а не відповідачу. Як встановлено в судовому засіданні, позивач не має будь-яких майнових претензій до ТОВ  «Продекс», оскільки частину обладняння йому було повернуто, а решта не знаходиться у  ТОВ  «Продекс». На думку позивача, решта обладнання знаходиться на території відповідача. Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень (графа призначення платежу), ці доручення стосуються оплати наданих відповідачем позивачу послуг з розкрою та не мають відношення до відносин з передачі в користування приміщень або обладнання. В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів того, що між позивачем та відповідачем існували будь-які договірні відносини щодо спільної діяльності.             Доводи, що викладені в апеляційній скарзі не доводять факту наявності у відповідача майна яке просить повернути позивач та не спростовують доводи, що викладені в рішенні суду. Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої іннстанції, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню. За змістом ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, покладаються судом на позивача. У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача. Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, відповідачем було укладено договір №01-05/15 від 12.05.2015 р. про надання правової допомоги, з адвокатом Міщенко І.С., що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг та доказами оплати гонорару, доданими до клопотання про стягнення судових витрат. У відповідності до умов договору про надання правової допомоги, адвокатом Міщенко І.С. було залучено до участі у даній справі свого стажиста, Архіпова О.Ю., повноваження якого підтверджуються довіреністю б/н від 15.05.2015 р. (наявна в матеріалах справи), дорученням адвоката б/н від 15.05.2015 р., направленням Ради адвокатів м. Києва серія КВ №00080 від 27.04.2015 р. та свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту від 06.04.2015 р. Крім того, в підтвердження здійснення оплати за договором про надання правової допомоги адвокатом №01-05/15 від 12.05.2015 р., в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення щодо сплати податку на доходи адвоката Міщенко І.С. З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і нескладність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру судових витрат на послуги адвоката та вважає, що вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат за отримання послуг адвоката є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1000,00 грн. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено. З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи. Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоранс» залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі №910/10574/15 залишити без змін. Справу №910/10574/15 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Головуючий суддя                                                             С.О. Алданова Судді                                                                                Н.М. Коршун                                                                                 С.Г. Рудченко