Ухвала

від 14.02.2011 по справі 5023/965/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"14" лютого 2011 р. Справа № 5023/965/11

вх. № 965/11

Суддя Чистякова І.О.

розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі, м. Харків

про визнання банкрутом – Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - енергетичний альянс", м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (кредитор) звернулось до господарського суду з заявою в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про порушення справи про визнання відсутнього боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - енергетичний альянс" банкрутом на тій підставі, що боржник відсутній за місцезнаходженням, не веде господарської діяльності, не подає фінансову та податкову звітність більше року до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, а саме з 20.02.2009р., також не звітує перед ініціюючим кредитором, зокрема останній зданий розрахунок сум страхових внесків подан за січень 2009 року, та боржник є неплатоспроможним - має не сплачений безспірний борг зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафу) та пені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування перед ініціюючим кредитором на загальну суму 38357,09 грн.

Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

Суд зазначає, що згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора повинна містити докази обгрунтованості вимог кредитора.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до вимог ч.1 та ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кредитором не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням. Тому, суд вважає недоведеною кредитором передбачену ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознаку відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Окрім того, згідно п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається з матеріалів заяви ініціюючого кредитора про визнання відсутнього боржника банкрутом, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, остання не містить посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки боржника - платника податків, в зв'язку з неподанням останнім в установлений строк податкових декларацій, а також на документи що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Також, у заяві ініціюючий кредитор стверджує, що боржник не подає до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова звітність, а саме останній зданий розрахунок сум страхових внесків подан за січень 2009 року. Однак, суд зазначає, що неподання боржником звітності до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова не є достатньою підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, у розумінні ч.1 ст. 52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки такою підставою може бути неподання податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності протягом року до органів Державної податкової служби, до яких Пенсійний фонд не віднесено.

Зазначені обставини свідчать про те, що ініціюючим кредитором не надано належних доказів, про наявність ознак „відсутнього боржника”, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Повернути Управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова заяву вх.965/11 від 10.02.2011р. про порушення справи про банкрутство і додані до заяви документи без розгляду на 127 аркушах.

2. Роз'яснити, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Чистякова І.О.