Рішення

від 29.07.2015 по справі 923/952/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р. Справа № 923/952/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом виконавчого комітету Стрілківської сільської ради, с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області

до відповідача-1 - Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області,

до відповідача-2 - приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском", смт. Якимівка Запорізької області

про визнання недійсною додаткової угоди до контракту

за участю представників сторін:

від позивача: Гулько С.О., уповноважений представник, дов. від 10.05.2013р.;

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради (позивач) звернувся з позовом до відповідача-1 - Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та відповідача-2 - приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском", про визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996, укладеної між ПСВП "Аском" та Стрілківською сільською радою, до контракту № 4 від 13.09.1994, укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" на будівництво газопостачання у с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

Позивач підтримав позовні вимоги в засіданні суду.

Відповідач-1 в засідання суду не прибув, у відзиві позовні вимоги визнає.

Відповідач-2 не направив свого представника в судове засідання, не надав відзив на позов та витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до ст. ст. 64, 77 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд -

в с т а н о в и в:

10.04.2012 року між Стрілківською сільською радою (Відповідач-1), виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради (Позивач) та ПСВП "Аском" (Відповідач-2) укладено Угоду на забезпечення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 року по справі № 7/146-09 та стягнення коштів з Стрілківської сільської ради згідно наказу господарського суду № 7/146-09 суми боргу у розмірі 760574,93грн.

Пунктом 1 Угоди передбачено, що Сторона - 1 на підставі рішення сесії сільської ради № 338 від 06.04.2012 року доручає Стороні - 2 виконати на користь Сторони - 3 рішення господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 року по справі № 7/146-09, а саме сплатити Стороні - 3, 760574,93 грн., а Сторона - 2 погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у розмірі 760 574,9 3 грн., що визнане рішенням суду.

Суму боргу, зазначену в п. 1 Угоди Сторона - 2 зобов'язується сплатити Стороні - 3 шляхом перерахування на рахунок останнього, починаючи з квітня 2012 року рівними частинами у розмірі 50 000 грн. до повного погашення суми боргу. Останній платіж у розмірі 60574,93 грн. Сторона - 2 повинна внести на рахунок Сторони - 3 у червні 2013 року (п.2 Угоди).

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Зобов'язання, право вимоги за яким передається за Угодою новому боржнику (Позивачу у справі), виникло на підставі правочинів, укладених у простій письмовій формі: додаткових угод від 28.06.1995 р., від 10.01.1996 р., та від 10.01.1999 р. до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" контракту № 4 від 13.09.1994 р. на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

В силу ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згоден і кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, у відповідності до приписів ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Таким чином, оскільки заміна боржника у зобов'язанні, також як і заміна кредитора, не впливає на зміст зобов'язання, до нового боржника переходять всі обов'язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора.

Отже, новий боржник може висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником, тобто всі заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника. Такі заперечення можуть стосуватися прострочення кредитора, недійсності правочину, пропуску строку позовної давності тощо.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між Стрілківською сільською радою та ПСВП "Аском" виникли за додатковими угодами від 28.06.95, від 10.01.96, від 10.01.99 до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" контракту № 4 від 13.09.1994 р. на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

На забезпечення виконання додаткової угоди від 10.01.1996 р. та від 10.01.1999 р. листом за № 8 від 22.04.1996 р. Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради звернувся до ПСВП "Аском", в якому повідомив підрядника, що зобов'язання замовника за контрактом № 4 від 13.09.1994 р. Стрілківська сільрада бере на себе.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 р. у справі №7/146-09 з Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області на користь ПСВП "Аском" стягнуто суму основного боргу 412720грн. 67коп., загальна сума стягнення з нарахуваннями ставить 760574 грн. 93 коп. 07.09.2009 року господарським судом Херсонської області виданий відповідний наказ № 7/146-09 на виконання рішення суду від 14.08.2009 року.

В силу того, що Виконком Стрілківської сільської ради не був учасником провадження по справі № 7/146-09 та на підставі ст. 522 ЦК висунув проти вимоги Відповідача-2 всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах підряду за додатковими угодами між Стрілківською сільською радою та ПСВП "Аском" від 28.06.1995 р., від -10.01.1996 р., та від 10.01.1999 р. до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" контракту № 4 від 13.09.1994 р. на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області щодо їх недійсностй з огляду на наступне.

Так, правовідносини між Стрілківеською сільською радою та ПСВП "Аском" виникли за додатковими угодами від. 28.06.1995 р., від 10.01.1996 р. та від 10.01.1999 р. до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом їм. газети "Радянська Україна" контракту № 4 від 13.09.1994 р. на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

З рішення суду по справі № 7/146-09 вбачається, що 13 вересня 1994р. між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" укладено контракт №4 на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району.

Вартість робіт та послуг за контрактом сторони визначили у 10 млрд. 109 млн. 364тис. 900крб.

Згідно з досягнутою у пунктах 2.1.2 та 2.1.3 контракту домовленістю радгосп зобов'язався перерахувати позивачу 30% від загальної вартості контракту для придбання основних матеріалів у строк до 15.10.1994р.; 15% вартості робіт, визначених квартальним завданням, за 20 днів до початку квартала.

22 квітня 1996р. виконавчий комітет Стрілківської сільської ради звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв підрядника, що зобов'язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1994р. бере на себе, про що було укладено додаткову угоду до контракту від 10.01.1996р., в якій замовником робіт з газифікації є Стрілківська сільська рада.

Виконання контракту забезпечувалось додатковими угодами від 10.01.1996 р. та від 10.01.1999 р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли відносини у 1996 році, тому до них мають застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР (далі -ЦК УРСР).

Відповідно дост.151 ЦК УРСР, р. силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язаний вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до ч.2 цієї статті цивільні права і обов'язки виникають з угод; з адміністративних актів; в результаті відкриття, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіянні шкоди іншій особі, а так само в наслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до змісту ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Виходячи з змісту правовідносин відповідачів, рішення суду по справі № 7/146-09 та досліджених судом матеріалів вбачається, що відбулася заміна сторони у зобов'язанні за

контрактом № 4 від 13.09.1994р. з радгоспу ім. газети "Радянська Україна" на Стрілківську сільську раду.

Підставою заміни сторони став лист виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від 22 квітня 1996р.

Проте, виходячи з норм діючого на той час ЦК УРСР, заміна сторони в зобов'язанні можлива лише внаслідок правонаступництва, або шляхом уступки вимоги чи переводу боргу.

Уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі (ст.ст. 201, 202 ЦК УРСР). Таким чином, перевід боргу - це письмова угода, яка укладається між старим та новим боржниками за згодою кредитора, відповідно до якої старий боржник виходить із зобов'язання, а новий боржник приймає на себе борг, а заміна кредитора в зобов'язані, передбачена ст. 197 Цивільного кодексу УРСР, це - уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Для цієї уступки вимоги і переводу боргу необхідною є угода між старим та новим кредитором/боржником.

Згідно зі ст.202 ЦК УРСР уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі. Таким чином, перевід боргу та уступка вимоги вчиняються у письмовій формі шляхом укладання відповідної угоди (правочину).

Уступка вимоги кредитором іншій особі згідно зі ст.197 ЦК УРСР допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору, або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання. Для цієї уступки вимоги необхідною є угода між старим та новим кредитором.

Згідно ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Із змісту правовідносин договору підряду витікає, що кожна із сторін у цьому зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, а тому вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Таким чином, договір підряду відноситься до тих зобов'язань, за якими кожна зі сторін одночасно є і боржником і кредитором.

Заміна підрядника чи замовника у договорі підряду повинна проводиться з дотриманням як правил про відступлення вимоги, так і правил про переведення боргу.

Отже, якщо замовник має намір передати і права, і обов'язки за договором підряду іншій особі, то укладаєма з цією особою (новим замовником) угода має містити положення про відступлення права вимоги і переведення боргу.

Згоди боржника на уступку вимоги не вимагається (якщо інше не передбачено законом або договором). Його варто лише повідомити, про що відбулася уступка. Переведення боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора .

Оскільки кожна із сторін договору підряду одночасно є і кредитором, і боржником, права та обов'язки замовника за цим договором можуть бути передані третім особам тільки з письмової згоди підрядника (який може також брати участь в якості однієї з сторін угоди про зміну осіб у зобов'язанні).

При заміні сторони у договорі підряду права і обов'язки колишнього замовника переходять до нового замовника у тому обсязі і на тих умовах, які існували до моменту переходу права, якщо інше не передбачено законом або договором.

В угоді про заміну сторони у договорі необхідно визначити предмет угоди (у даному випадку - передача прав і обов'язків замовника іншій особі, а також обсяг переданих прав і-обов'язків). Крім того, сторони договору мають право передбачити в ньому і інші умови, що мають для них важливе значення. Такими умовами можуть бути, наприклад, умова про ціну переданих прав і обов'язків, умова про порядок і строк взаєморозрахунків та інші умови, які не суперечать законодавству.

Таким чином, колишній і новий замовник укладають між собою договір про відступлення прав та обов'язків за договором підряду. Підрядник на такому договорі має поставити резолюцію про згоду скоєння такого договору.

І лише після підписання цього договору сторони вносять зміни в існуючий договір підряду, шляхом підписання додаткової угоди. В даній угоді відображається заміна замовника.

Проте, між радгоспом ім. газети "Радянська Україна" та відповідачами не був укладений а ні договір про уступку вимоги а ні договору переводу боргу за контрактом №4 від 13 вересня 1994р.

Крім того, Відповідачем-1 надано до матеріалів справи документальне підтвердження того, що радгосп ім. газети "Радянська Україна" ліквідовано, а Стрілківська сільська рада не є правонаступником радгоспу ім. газети "Радянська Україна".

З наведеного слідує, що спірна додаткова угода не відповідає вимогам закону і є недійсною (ст. 48 ЦК УРСР).

Також, для чинності правочину необхідно, щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним. засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний обсяг прав та дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і, відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у належній формі і був спрямованим на реальне настання правова; наслідків, що ним обумовлені.

Відповідно до ст. 23 ЦК УРСР юридичними особами визнавалися організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 26 ЦК УРСР передбачалося, що юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" ( далі - Закон), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин визначав компетенцію сільських рад та їх виконавчих органів щодо укладання договорів та розпорядження коштами.

Відповідно до Конституції України (ст. 19), органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до ст.31 цього Закону Виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним.

Виконавчий комітет є юридичною особою. Виконавчий комітет утворюється Радою на строк її повноважень і формується одноосібно головою Ради у складі заступника (заступників) голови, керуючого справами (секретаря) і членів виконавчого комітету.

Виконавчий комітет Ради народних депутатів фінансує виконання підприємствами, які не входять до складу місцевого господарства, на договірній основі місцевих замовлень на виробництво продовольчих і непродовольчих товарів, надання послуг населенню, а також замовлень, пов'язаних з будівництвом та реконструкцією об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури (ст. 34 Закону).

При цьому в межах повноважень в галузі управління комунальною власністю та розвитку місцевого господарства до виключної компетенції виконавчого комітету ради належить укладання договорів на виконання робіт (послуг) з підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які не належать до комунальної власності, кооперативами та громадянами.

З наведеного слідує, що Сільська рада не мала належного обсягу повноважень на укладання спірної додаткової угоди від 1011.1996 року до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" контракту №4 від 13.09.1994 р.

Також стаття 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР в редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 10.01.1999р. визначає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Ст. 26 цього Закону встановлює, що до виключної компетенції ради належить затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключно компетенції.

При цьому у ст. 31 Закону значиться, що до виключної компетенції виконавчого комітету ради входить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.

При цьому сільський голова в меж їх наданих йому повноважень укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради (п. 16ч. ст. 42), які у відповідності до п. п. 42 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" мають бути затверджені на пленарному засіданні сесії ради шляхом ухвалення відповідного рішення.

Проте сторонами спірних додаткових угод до контракту №4 від 13.09.1994 р., укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області є ПСВП "Аском" та Стрілківська сільська рада, яка не мас належного обсягу правоздатності на укладання господарських договорів, визначеної Законом на час укладання додаткової угоди від 10.01.1996 р.. Відсутні також рішення ради про затвердження додаткових угод до контракту, а також рішення ради про прийняття на себе зобов'язань за вищевказаним контрактом, що є порушенням п. 42 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", що вже набрав чинності на момент укладання додаткової угоди від 10.01.1999 р.

Також на замовлення Стрілківської сільської ради 6 серпня 2004 року було складено аудиторську довідку на предмет взаємовідносини з ПСВП "Аском", яка по суті є економічною експертизою. На дослідження експертизи ставилося питання про суму заборгованості перед позивачем за підрядними роботами з газифікації села Стрілкове. Висновки, зроблені на підставі документів первинної бухгалтерської звітності також свідчать про те, що в період з 1996 р. по 2001 р. між ПСВП "Аском" та Стрілківською сільською радою не існувало будь яких господарсько-правових правовідносин. Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду, укладену між приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Стрілківською сільською радою від 10.01.1996р. до контракту № 4 від 13.09.1994р., укладеного між приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

3. Стягнути з Стрілківської сільської ради (с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області вул. Леніна 105-Е, код 26283863) на користь виконавчого комітету Стрілківської сільської ради (с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області вул. Леніна 105-Е, код 22756537) 609грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" (смт. Якимівка Запорізької області вул. Першотравнева 1а, код 20492235) на користь виконавчого комітету Стрілківської сільської ради (с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області вул. Леніна 105-Е, код 22756537) 609грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2015р.

Суддя В.П.Ярошенко