Постанова

від 27.07.2015 по справі 912/4464/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015 року Справа № 912/4464/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

судді : Герасименко І.М., Кузнецова І.Л. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 03.07.2015р.)

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальов А.І. представник, довіреність №б/н від 18.05.2013р.;

від відповідача: Скляр Ю.А. представник, довіреність №37/12/23/1 від 01.07.2015р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_4 представник, довіреність №91 від 14.01.2015р.;

третя особа-3: ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2 від 17.01.2008р.;

представники третіх осіб-1, 4 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області та ОСОБА_6 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2015р . у справі № 912/4464/14

за позовом Приватного підприємства "Одіссей",

Кіровоградська область, м. Олександрія

До Олександрійської міської ради,

Кіровоградська область, м. Олександрія

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

І- Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

ОСОБА_7, м. Олександрія Кіровоградської області

ОСОБА_8, м. Олександрія Кіровоградської області

ІV- ОСОБА_9, м. Олександрія Кіровоградської області

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2015р. у справі №912/4464/14 (колегія суддів у складі головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Колодій С.Б., Поліщук Г.Б.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним (незаконним та скасовано) пункт 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрія, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради №67 від 12.06.2002р. Стягнуто з Олександрійської міської ради на користь Приватного підприємства "Одіссей" 1218,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Олександрійська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Позивачем у справі не доведено, яким чином прийняття рішення Олександрійською міською радою від 12.06.2002р. порушує його права або охоронювані законом інтереси. Зазначив, що ОСОБА_6 була орендарем приміщення за адресою м. Олександрія, АДРЕСА_2 (площа - 180,00 кв.м) та належним чином виконувала свої зобов`язання за договором. Заява про бажання приватизувати об`єкт оренди надійшла лише від ОСОБА_6, заяв від ПП "Одіссей" або будь-яких інших осіб не надходило, тому спірний об`єкт не включався до переліку об`єктів, що підлягають продажу на аукціоні. Вважає, що рішення Олександрійської міської ради від 12.06.2002р. №67 є законним та прийнято в межах наданої компетенції, підстави для визнання недійсним п.5 Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрії, що підлягають приватизації у 2002 році, відсутні.

З апеляційною скаргою до суду звернулась також ОСОБА_6. Посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, скаржник просить рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. Позиція ОСОБА_6 обґрунтована тим, що перелік об`єктів, які перебувають у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу, затверджує Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради. У спірному рішенні був визначений спосіб приватизації частини майна за адресою м. Олександрія, АДРЕСА_2 площею 180,00 кв.м. - викуп; ОСОБА_6 18.07.2002р. була подана заява №373 про приватизацію об`єкту способом викупу; органами приватизації дотриманий порядок підготовки об`єкту до приватизації; тому відсутні підстави вважати приватизацію незаконною. Окрім того, вважає, що Позивачем не доведений факт звернення до Фонду комунального майна із заявою про приватизацію та порушення його прав як суборендаря на приватизацію спірного приміщення. Зазначив також, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позовні вимоги стосуються визнання незаконним та скасування п.5 Переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, при цьому Позивач не просить визнати частково недійсним рішення Олександрійської міської ради від 12.06.2002р. №67.

Позивач проти апеляційних скарг заперечив, зазначив, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрії, що підлягають приватизації у 2002 році, спірного приміщення порушені численні норми законодавства. Крім того, Відповідачем порушений порядок приватизації державного майна, зокрема, ч.2 ст.2, ч.1 ст.7, ч.3 ст.7, ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" (список об`єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів, місцевій пресі не публікувався). Зазначив, що неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об`єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом; право на викуп об`єкта оренди договором №71 від 01.08.2001р. передбачено не було, тому підстав для викупу приміщення ОСОБА_6 не мала. Звернув увагу суду, що на момент звернення із даним позовом, набуло законної сили рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2013р. у справі №912/663/13, яким визнано незаконним та скасовано рішення Олександрійської міської ради №487/1 від 12.07.2001р., яким ФОП ОСОБА_6 надано дозвіл на оренду приміщення за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_2 площею 180,00 кв.м. Підставами для скасування рішення міської ради суд визначив: порушення встановленого порядку надання в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності, що порушило право ПП "Одіссей" звернутися з пропозицією про використання приміщення; припинення законного права ПП "Одіссей" на суборенду приміщення площею 21,2 кв.м. Таким чином, порушення прав ПП "Одіссей" було встановлено судом у справі №912/663/13; таке порушення в подальшому призвело до порушення всієї процедури приватизації спірного майна. З урахуванням наведеного, вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке має бути залишено в силі, а апеляційні скарги без задоволення.

Третя особа-3 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримала, просила рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Треті особи -1,4 відзиви на апеляційні скарги не надали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, Третіх осіб - 2,3, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Кіровоградської області скасуванню, виходячи з наступного.

Судовими рішеннями у справах №912/663/13, №5013/51/12 та №2-441/07(2-4426/2006) встановлені наступні обставини, які в силу їх преюдиціальності не підлягають доведенню знову при вирішенні даного спору.

13.07.1999р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець), правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, житлово-експлуатаційною конторою №4 (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №178, за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 площею 582,4/199,5 кв. м згідно плану строком дії з 05.07.1999р. по 05.07.2004р.

27.10.1999р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (орендар) та ПП "Одіссей" як суборендарем (надалі - Позивач) був укладений договір суборенди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №18, на підставі пунктів 1.1, 1.4 якого орендодавцем та орендарем у строкове оплатне користування Позивачу була передана частина орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" наземного приміщення за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2, загальною площею 21.2 кв.м, для розміщення пункту обміну валют. Строк дії договору - з 22.10.1999р. по 22.10.2000р.

10.07.2001р. ТОВ Фірма "Віт" звернулось до голови виконкому м. Олександрії з листом про внесення змін до договору оренди №178 від 13.07.1999р. щодо зменшення орендованої площі приміщення на 180 кв.м, яку фірма здає в суборенду ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_6, ПП "Одіссей".

11.07.2001р. ОСОБА_6 звернулась до міського голови з заявою про надання згоди на отримання в оренду вище названого приміщення.

12.07.2001р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийнято рішення №487/1 "Про оренду приміщень, будівель, споруд", яким вирішено дозволити надати в оренду приміщення, яке знаходиться на балансовому обліку ЖЕКу №4 за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 180 кв. м підприємцю ОСОБА_6 строком на 5 років для розміщення магазину.

16.07.2001р. внесено зміни до договору оренди нерухомого майна №178 від 13.07.1999р. в частині зменшення орендованої площі з 781,9 кв.м на 601,9 кв.м (в тому числі 402,4 кв.м - наземна частина, 199,5 кв.м - підвал).

01.08.2001р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ПП ОСОБА_6 (надалі - Третя особа-2) був укладений договір оренди нерухомого майна №71, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради (надалі - Відповідач) від 12.07.2001р. №487/1 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове наземне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_2 загальною площею 180 кв. м для використання під розміщення магазину (т. 1, а.с.46-48).

03.10.2001р. Третя особа-2 у встановленому порядку подала заяву №333 про включення об`єкта (нежитлового приміщення площею 180 кв.м. по АДРЕСА_2 в м. Олександрія, орендованого за договором оренди від 01.08.2001р. №71) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

12.06.2002р. Відповідачем було прийнято рішення №67 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році. У пункті 5 переліку зазначено: частина нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 180,0 кв.м, вбудованого, спосіб приватизації - викуп (а.с.79,80 т.1).

18.07.2002р. Третя особа-2 подала заяву про приватизацію зазначеного об`єкта.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 23.08.2002р. №40 Фондом комунального майна Олександрійської міської ради продано, а Третьою особою-2 придбано шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 168 кв. м за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2.

Згідно договору дарування від 12.03.2006р. Третя особа-2 передала ОСОБА_5 (надалі - Третя особа -3) належне їй нежитлове приміщення площею 168 кв. м, що розташовано за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2.

Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2007р. Третя особа-3 продала ОСОБА_11 (надалі - Третя особа-4) магазин непродовльчих товарів після реконструкції нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2 площею 759,8 кв.м.

Позивач, вважаючи порушеним своє речове право (право на користування майном), неодноразово звертався до судових інстанції із позовами, як-то: про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, дарування, зобов`язання повернути об`єкт приватизації у комунальну власність (справа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №2-441/07(2-4426/2006); про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача №487/1 від 12.07.2001р. (справи господарського суду Кіровоградської області №5013/51/12 та №912/663/13).

Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога Позивача про визнання незаконним та скасування пункту 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році (надалі - Перелік), затвердженого рішенням Відповідача №67 від 12.06.2002р. Позивач вважає, що вказане рішення прийнято без дотримання Відповідачем положень Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також положень затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. Крім того, стверджує, що порушені його законні права на участь в аукціоні (конкурсі) щодо приватизації включеного до цього пункту об'єкта комунальної власності.

Приймаючи оспорюване рішення місцевий господарський суд послався на висновки, зроблені в судових актах у справі №912/663/13.

У зазначеній справі були задоволені позовні вимоги Позивача про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача №487/1 від 12.07.2001р. яким надано дозвіл на надання Третій особі-2 в оренду приміщення, що перебувало на балансовому обліку житлово-експлуатаційної контори №4, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2, загальною площею 180 кв. м строком на 5 років для розміщення магазину. Суди дійшли висновку, що при прийнятті рішення №487/1 від 12.07.2001р. був порушений встановлений порядок надання в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності, оскільки фонд комунального майна міської ради не надав інформації через засоби масової інформації про звільнений нежитловий фонд, який міг бути наданий в оренду, що позбавило Позивача (ПП "Одіссей") можливості прийняти участь у відповідному конкурсі, та як наслідок, можливості отримати в оренду дане приміщення. Крім того, спірне рішення було прийнято міськвиконкомом раніше, ніж внесено зміни від 16.07.2001р. до договору оренди нерухомого майна №178 від 13.07.1999р. в частині зменшення орендованої площі, на підставі якого був укладений договір суборенди нерухомого майна №18 від 27.10.1999р., чим порушено право суборендаря.

З огляду на те, що факт протиправності надання Третій особі-2 в оренду приміщення площею 180,00 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2 в м. Олександрія, встановлений у справі №912/663/13. суд першої інстанції у даному спорі прийшов до висновку про незаконність подальшого прийняття Відповідачем рішення "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році" №67 від 12.06.2002р. у частині включення до зазначеного переліку спірного приміщення. Окрім того, в оскаржуваному рішенні судом було зазначено, що в порушення Закону України «Про приватизацію державних підприємств» ані Відповідачем, ані спеціально уповноваженим на це органом - Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі міської ради, список об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації та у місцевій пресі не публікувався, що позбавило Позивача законного права на подачу заяви про участь в аукціоні (конкурсі) з приватизації спірного об'єкта та, як наслідок, призвело до нехтування одним з основних принципів, на основі яких здійснюється приватизація, - застосування конкурентних способів приватизації.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки його рішення обґрунтовано встановленими фактами щодо орендних відносин та не взято до уваги судові акти у справі №2-441/07(2-4426/2006), які стосуються саме приватизації спірного об'єкта, та зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-ХІІ від 04.03.1992р. (далі - Закон №2163-ХІІ) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.7 ст.7 Закону №2163-ХІІ продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

За правилами ст.4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992р. №2171-ХІІ (далі - Закон №2171-ХІІ) продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній і комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно норм статті 11 вказаного Закону №2171-XII викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу: зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Четверта сесія Олександрійської міської ради двадцять четвертого скликання прийняла рішення затвердити перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають відчуженню (приватизації) у 2002 році згідно з додатком, у якому за пунктом 5 передбачено включення спірного приміщення до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації способом викупу .

Відповідно до частин 4 та 5 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Як було встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2007р. у справі №2-441/07(2-4426/2006), залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2007р. та не спростовано Позивачем, останній до Фонду комунального майна Олександрійської міської ради із заявою про приватизацію спірного об`єкта не звертався, жодних доказів існування перешкод, які б позбавляли Позивача можливості звернутися з відповідною заявою останнім не надано. Натомість, Третя особа-2 03.10.2001р. у встановленому порядку подала заяву №333 про включення об'єкта (нежитлового приміщення площею 180 кв.м. по АДРЕСА_2 в м. Олександрія, орендованого нею за договором оренди від 01.08.2001р. №71 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, а в подальшому після прийняття рішення Олександрійської міської ради №67 від 12.06.2002р. також подала заяву про приватизацію вказаного об'єкту від 18.07.2002р. №373 способом викупу.

Тому, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області з яким погодився Вищий господарський суд України (рішення від 16.01.2007р. у справі №2-441/07(2-4426/2006), дійшов висновку, що договір суборенди нерухомого майна від 04.01.2001р. не породжує юридичних наслідків до спірних правовідносин та не впливає на законність приватизації спірного приміщення ОСОБА_6 з тих мотивів, що заяви на приватизацію цього приміщення подано Третьою особою-2 в період дії договору оренди - від 01.08.2001р. №71, під час укладення якого остання вже мала статус суб'єкта підприємницької діяльності. З огляду на те, що Позивач не звертався до міської ради з приводу приватизації об`єкта оренди, він не являється суб`єктом процесу приватизації, а тому не має права оспорювати договір купівлі-продажу, який за висновком суду є таким, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що з огляду на те, що спірний об`єкт був включений до Переліку із зазначенням способу приватизації - викуп, то такий викуп проводиться за заявою потенційного покупця і не пов`язаний із правовідносинами оренди з правом викупу, а тому визнання рішення Відповідача №487/1 від 12.07.2001р., яким надано дозвіл на надання Третій особі-2 в оренду приміщення, що перебувало на балансовому обліку житлово-експлуатаційної контори №4, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2, загальною площею 180 кв. м не впливає на правовідносини, що розглядаються у даній справі, оскільки договір оренди з Третьою особою-2 був укладений, діяв до часу викупу, недійсним визнаний не був (та і міг бути визнаний лише на майбутнє - ст.207 Господарського кодексу України), отже Третя особа-2 була орендарем, не зважаючи на визнання судом рішення Відповідача недійсним, та мала право на приватизацію шляхом викупу.

Як зазначено у п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

В силу ст.1 Господарського процесуального кодексу України особи мають звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено у справі №2-441/07(2-4426/2006), незважаючи на відсутність публікації, інтереси позивача у справі не були порушені.

Окрім цього, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказана правова позиція викладена також у Постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2014р. у справі №912/308/14.

З матеріалів справи не вбачається порушень з боку ОСОБА_6 щодо винесення радою оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень прав Позивача або невідповідності вимогам законодавства при прийнятті оспорюваного рішення Відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право

Дана норма була виключена Законом України № 4176-VI від 20.12.2011р., але підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону передбачено, що особа протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом має право звернутися до суду з позовом "Про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Проте, Позивачем не наведено, яким чином оспорюване рішення Відповідача порушує його речове право, порушення такого права судом також не встановлено. Окрім того, судом у справі №2-441/07(2-4426/2006) було зроблено висновок, що договір суборенди від 27.10.1999р. №18 є припиненим з 01.07.2004р. у зв`язку з припиненням договору оренди від 13.07.1999р. №178. Тому, фактично речове право Позивача на користування орендованим приміщенням припинилося із припиненням договору 01.07.2004р., отже позовна давність за позовними вимогами сплила. Проте, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову та заяв сторін про застосування позовної давності остання застосуванню судом не підлягає.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення. Таке рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню в зв'язку з їх обґрунтованістю, доводи позивача судом відхиляються в зв'язку з їх помилковістю та не врахуванням фактів, встановлених у справі №2-441/07(2-4426/2006).

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі підлягає віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області та ОСОБА_6, м. Олександрія Кіровоградської області задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2015р. у справі № 912/4464/14 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Одіссей" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 30327535) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 59, ідентифікаційний код 04055209) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 609,00 грн (шістсот дев`ять грн 00 коп).

Стягнути з Приватного підприємства "Одіссей" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 30327535) на користь ОСОБА_6 (28000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 609,00 грн (шістсот дев`ять грн 00 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 31.07.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова